10. Про належне відношення до демонів.

Належне відношення до полеглих духів  показав нас Сам Господь Ісус Христос, коли по потуранню Божію сатана намагався спокусити Його, пропонуючи всі мирські блага за поклоніння собі. Боголюдина сказала: відійди від Мене, сатана, бо написано: <<Господу Богові твоєму поклоняйся і Йому одному служи>>[Мф. 4, 10]. У - других, Він повелів демонам мовчати, коли вони вопияли з одержимих ними. Криком своїм вони проголошували правду; вони не брехали, коли говорили: <<Иисусе, Синові Божий і Святий Божій>>[Мф. 8, 29; Мр. 1, 24]. Але Господь не бажав, аби істина проповедывалась нечистими вустами, особливо ж вустами демонів, аби вони, скориставшись цим випадком, не домісили по злому произволению чого-небудь свого, і не насіяли б его<<спящим человекам>>[Мф. 13, 25]. З цієї причини Ісус Христос не потерпів, аби біси говорили, і нам не дозволив допускати їм це, зробивши застереження в наступних словах: <<Берегитесь лжепророків, які приходять до вас в одязі овечих, а усередині суть вовки хищные>>[Мф. 7, 15], і через Апостолів попередив: <<Не всякому духу верьте>>[1 Іоан. 4, 1].
Маючи таку вказівку Господа нашого Ісуса Христа, ми повинні берегтися те всякого спілкування із злими духами. Не слухати волхвів, магів, чаклунів, астрологів, екстрасенсів, контактерів НЛО, різних віщунів і ворожок. Бо, якщо навіть демон через них і прикидається говорити правду, то ми, не знаючи його мети в цій дії, по справедливості повинні відкинути його словами Священного Писання: <<Грешнику ж рече Бог: всякою ти поведаеши виправдання Моя>>(грішникові ж говорить Господь: марно ти проповідуєш закони Мої) [Пс. 49, 16], і <<Не червона похвала у вустах грішника>> (неприємна похвала у вустах грішника) [Ісус Сирах 15, 9].
Закінчити главу нам здається доречним, процитувавши дуже актуальну для нашого часу витримку з праці св. Ігнатія Брянчанінова: <<И нині святі Ангели є у вигляді крилатих прекрасних хлопців; і нині душі святих человеков є в образі людини в його телі, в небесній славі; і нині демони є в потворному, огидному і жахливому вигляді чудовиськ, але чудовиськ, що мають образ людини. Таким є вони, коли є в своєму вигляді. Вони переймають на себе, як приймали і раніше, образ звірів і гадів, особливо улюблений ними образ змея>>{37}.