Постабортивний стан члени родити переживають по різному. Для жінки це як
шок після нещасного випадку, а в чоловіків поглиблюється почуття
меншовартості, що переростає в різні форми залежності. Діти в таких
родинах відчувають нестачу когось і це видно на малюнках п'ятирічних
дітей, які малюють свою сім'ю.
Таку думку висловив львівський лікар-психотерапевт Зеновій Онишко на
семінарі «Сімейні кризи. Профілактика сімейних криз» в Українському
католицькому університеті. Семінар проводив Інститут родини та
подружнього життя УКУ.
«Наша програма «Жива надія» вже кілька років працює із жінками, які
втратили дитину через аборт, - відзначив Зеновій Онишко. Ми помітили, що
постабортивні стани в жінок за рівнем переживань наближаються до
відчуттів людей, які втратили своїх близьких на війнах і техногенних
катастрофах».
«Абортовані діти залишаються безіменними і в прямому значенні
каналізовані, - сказав Зеновій Онишко. Вони не мають місця поховань, де
матері можна було б прийти та виразити свій душевний біль. З цієї
причини у жінок відчуття провини щодо абортованих дітей залишається
стійким і довготривалим».
Програма «Жива надія» впроваджена Канадським інститутом дослідження та
реабілітації жінок, які втратили вагітність. Критерії клінічного підходу
до проблеми розробила Асоціація психіатрів США. За даними Міністерства
охорони здоров'я України протягом 2005-2008 років в Україні зроблено
майже 900 тисяч абортів.
www.christusimperat.org