У своїй статті «Боротьба проти абортів у світлі постмодерних стратегій» я висунув досить нахабну пропозицію. Загалом, на моє глибоке переконання, християнин зобов’язаний бути нахабним – нахабним щодо гріха та його об’єктивованих структур. Однак християнська нахабність як така – це тема для окремої розмови. Зараз же хочеться сказати декілька слів про християнську нахабність у сфері боротьби з гріхом аборту.
Передусім, процитую уривок із вище згаданої статті: «Аборти – це жахливий, мерзенний злочин. Мільйони дітей гинуть, будучи принесеними в жертву Молоху комфортного життя чи інших ідолів, котрим поклоняються дітовбивці. І християни, особливо ж церковні ієрархи, мали б за таких умов максимально мобілізувати власні сили так, неначе їм доведеться  взяти участь в апокаліптичній битві. Проте такого радикалізму немає. Враховуючи серйозність проблеми абортів, Церкви, ієрархи яких так часто говорять про екуменізм, могли б видати спільну адресовану політикам заяву, в котрій вимагали б обов’язкової заборони абортів. Така заява мала би бути не миролюбною «пропозицією», а саме вимогою, ультиматумом, шантажем. Ті політичні сили, котрі не дадуть жодних передвиборчих зобов’язань, мають бойкотуватися християнами. Так, саме так: якщо партія «N» не зобов’яжеться голосувати в парламенті за заборону абортів, духовенство – від патріарха і єпископів до пересічних парафіяльних священиків – має прямим текстом забороняти своїм вірним голосувати за цю партію. Якщо ж жодна із політичних сил не погодиться на вимоги Церков, останні будуть змушені закликати своїх вірних до бойкоту виборів».
Звісно, як істота недосконала, я не можу ствержувати, що завжди є послідовним у своїх міркуваннях. Однак що стосується боротьби з абортами, то я продовжую наполягати на правоті висловленої раніше позиції.
Фронт християнської боротьби з абортами має бути широким, методи і підходи – різними, стратегія і тактика – максимально пристосованими до реалій сьогодення. Переконаний, що висунута мною нахабна, нескромна пропозиція може відіграти роль зброї стратегічного ураження у цій безперечно священній боротьбі. Річ в тім, що боротьба проти абортів – це лиш один із фрагментів більш широкого фронту боротьби, котру мають вести християни. Сучасну секулярну державу можна розглядати як одну із наймасштабніших структур гріха. Тому християни не повинні боятися бути «антидержавними» в міру того, наскільки держава є антихристиянською. Відтак, боротьба проти секулярної держави (не держави загалом, а саме секулярної держави) повинна бути одним із головних напрямків боротьби Церкви Воюючої.
В даному контексті бойкот християнськими конфесіями окремих партій чи виборів загалом можна буде розглядати як належну відповідь Церкви Воюючої на виклики секуляризованого світу. Якщо «політична еліта» народу, більшість якого принаймні формально є християнською, ігнорує Божі Закони, то християни, відповідно, мають бойкотувати таку «політичну еліту».
Протягом двох тисяч років своєї історії Церква існує як сукупність окремих громад, парафій. Термін «парафія» має грецьке походження: в перекладі з грецької, «пара» – біля, «ойкос» – помешкання. Тобто парафія – це те, що біля помешкання, а отже – поза ним. У глибшому сенсі, парафія – це те, що знаходиться поза ойкуменою «світу цього перелюбного і грішного». Значною проблемою сучасного християнства є те, що парафія сьогодні надмірно інкорпорована у світ. Бойкот виборів чи окремих партій міг би стати спробою подолання такої інкорпорації.
Таким чином, Церкви могли б здобути стратегічну перемогу у наступі проти гріха і його структур. Це найважливіший вимір запропонованого мною християнського нахабства. Та окрім цього виміру існують і інші. Чим більше християнських конфесій будуть готовими до бойкоту, тим сильнішим буде результат. Немалу роль також може відіграти серйозність заяв – послідовність церковних ієрархів, їхня готовність йти до кінця. А отже, певні політичні сили дійсно зможуть прореагувати на звернення. В усякому випадку, живучи в епоху інформаційних війн, подібним радикальним кроком християни можуть привернути до проблеми боротьби з абортами не аби яку увагу.
На закінчення хочеться зазначити наступне. Боротьбу проти абортів не можна розглядати ізольовано. Християни мають повернутися до усвідомлення глибокої прірви між ними та світом гріха. В оптиці цього усвідомлення боротьба проти абортів (так само як і проти гомосексуалізму, розпусти, корупції, etc.) має радикалізуватися. Бути християнином і не бути радикалом в наш час неможливо...

Ігор Загребельний