З релігійного погляду, зміна радянської окупації на німецьку перш за все
означала, що УГКЦ в Західній Україні позбулася офіційного атеїзму.
Митрополит Шептицький сподівався, що при німцях українські католики
матимуть більшу релігійну свободу. Позитивно трактуючи спочатку німецьке
завоювання як звільнення від радянського гніту, він згодом підходив
критичніше до деяких аспектів гітлерівської політики аж до абсолютної
опозиції нацистському режиму.
Про це 23 листопада 2010 року сказав о. Андрій Михалейко, директор
Інституту історії Церкви УКУ під час вебінару на тему «Митрополит Андрей
Шептицький в часи німецької окупації: між толерантністю і опором».
«Як і в перші дні радянської окупації, Шептицький повторив принцип
«віддати кесареві кесареве», - підкреслив доктор богослов'я Андрій
Михалейко. Він закликав свій народ до «належного послуху мудрому,
справедливому проводу та зарядженням уряду». Друга частина документа, в
якій Митрополит закликав до послуху цивільній владі, виразно стосувалась
тогочасного українського уряду, а не німецької окупаційної
адміністрації».
«Митрополит Шептицький вважав, що цивільний послух був можливий тільки
тоді, коли держава поважала християнську етику та уникала всіх форм
дискримінації, - зауважив директор Інституту історії Церкви УКУ. Її
накази і цивільні закони мають бути справедливими, і не суперечити
Божим законам. Оскільки німецькі війська продовжували свій наступ на
Східну Україну, Шептицький вбачав в цьому також відкриття нових
можливостей для церковної єдності шляхом поширення унії на схід».
Відділ інформації і зовнішніх зв'язків УКУ
