Шість з половиною років тому я була скромною нареченою, яка мріяла про щасливе майбутнє. Я була певна, що багато знаю про кохання та шлюб, бо ж відбула дошлюбні катехизи у нашій церкві. Насправді ж, я не знала нічого.

Я визнаю, що знаю ще досить мало, але хочеться вірити, що дещо я таки зрозуміла.

Перша посудина — почуття гумору

Аби відсвяткувати шосту річницю шлюбу, ми з чоловіком поїхали на пляж і сподівалися там відпочити. Першою помилкою було взяти з собою дітей. Виявляється, ми з дітьми маємо різні уявлення про відпочинок! Трирічна донька не поспала, після чого почала вередувати й скаржитись, що живіт болить. Дорогою додому вона розплакалася і сказала, що знову зголодніла, хоча ми нещодавно зупинялися погодувати її. Я усміхнулась і сказала чоловікові: «Зі святом, коханий! Ти відчуваєш, що достатньо відпочив і готовий розпочати новий робочий тиждень?» — Ми розсміялися, після чого разом із дітьми почали співати веселих пісеньок. Усі заспокоїлись і були щасливі. Так ми з чоловіком навчилися сміятись над безглуздими речами, яких не можемо контролювати (наприклад, над капризами дітей, їхніми проблемами з туалетом), а також і над більш серйозними речами. Іноді сміх, навіть крізь сльози, — це все, що можна зробити, коли життя підносить неприємний сюрприз. Це як грати в покер: усі намагаються бути усміхненими, щоб не виказати своїх карт.

Друга посудина — поблажливість до помилок і невдач один одного

Ані я, ані мій чоловік не досконалі. Ми не ідеальні, але намагаємося удосконалювати свою любов один до одного; намагаємося, та часто нам це не вдається. Я навчилася не перейматися через дрібниці й дивитися на ситуацію з іншої сторони. Чи не все одно, що він досі не знає, де подівся друшляк і що мені потрібно буде витратити час, щоб знайти його? Зрештою, ми повинні навчитися любити і приймати один одного такими, які ми є, а серйозні зміни довірити Богу.

Третя посудина — визнання, що шлюб має свої злети й падіння

Я — безнадійний романтик. І завжди такою була. Мені подобається бути спонтанною, коли йдеться про любов. Обожнюю читати любовні сонети, слухати романтичні пісні й радіти від записок чи квітів просто тому, «що я кохаю його». Це все добре, й іноді так буває. Але в контексті шлюбу, коли є діти й коли їх стає ще більше, це не завжди можливо, а частіше навіть просто неможливо. Тому, щоб трохи побути разом, ми влаштовуємо домашні нічні побачення, коли діти міцно сплять. Тоді ми можемо побути самі, переглянути фільм. Подружні стосунки не завжди світлі й романтичні; інколи буває навпаки. Іноді я почуваюся закоханою до нестями, іншим разом я повністю виснажена або напружена, або все разом. Романтична любов прекрасна, але її замало, щоби зберегти шлюб. Мати Тереза колись сказала, що «справжня любов проходить випробування». Ота «істинна любов» насправді з’являється тоді, коли ти вирішуєш поставити потреби ближнього вище за свої власні. Врешті-решт, любов — це рішення. (Ніколи б не подумала, що така романтична, вразлива людина як я, скаже таке.) Тому я вирішила любити чоловіка з усіма його плюсами й мінусами. На щастя, у цього рішення набагато більше «плюсів» для нас обох.

Четверта посудина — завжди ставити ваш шлюб на перше місце

Шлюб повинен бути пріоритетнішим за роботу й навіть за ваших дітей. Можливо, це звучить дивно. Не раз легко залишити коханого без уваги через втому від догляду за дітьми. Крім того, деякі чоловіки (й жінки також) можуть так зануритись у свою роботу й амбіції стосовно майбутнього, що їм бракує часу для своєї другої половинки. Але найкращий подарунок, який ви можете зробити вашому шлюбу й дітям, — це любити свого чоловіка й поставити його на перше місце. Міцний шлюб не тільки допомагає вам досягти успіху в інших сферах життя, а й допомагає вашим дітям відчувати себе більш коханими й захищеними, особливо коли вони бачать, що їхні батьки люблять один одного.

П’ята посудина — бути радісними, коли ваш чоловік приходить додому з роботи

Це для мене буває дуже складно. Коли він повертається додому після довгого робочого дня, я очікую на його допомогу й намагаюся поспішно передати йому дітей. Іншим разом я починаю розказувати, яким важким був мій день. Але останнім часом я вчуся зустрічати мого чоловіка просто і відкрито — так, як це робить Христос. Я намагаюся (хоч нерідко мені це не вдається, але він ще любить мене) утриматись від того, щоб поскаржитись, а просто обіймаю його і запитую: «Як минув твій день?» Це допомагає задати гарний тон на увесь вечір.

Шоста посудина — ніколи не варто недооцінювати силу молитви й Святих Таїнств

Найкраще, що я можу зробити, коли мій шлюб переживає складні часи або навіть найкращі часи, — це знайти впевненість у благодатях, які я отримую завдяки молитві й Святим Таїнствам. Жоден шлюб не зазнає невдачі, якщо Ісус буде запрошений у його центр.

http://www.misionar.in.ua