Кан. 776 §2. З установи Христа правосильне подружжя між хрещеними є тим самим святою Тайною, якою, на зразок бездоганної злуки Христа з Церквою, Бог об’єднує їх, і вони немов освячуються та зміцнюються ласкою Тайни.

Згідно з католицьким богослов’ям подружжя є однією з семи Святих Таїн і як догматично визначене Тридентійським Собором всупереч протестантам, які в загальному заперечують його, є протидією тим вищезгаданим єресям, які вважали подружжя злом.

В час II Ватиканського Собору (1960-1965 рр.) католицьке богослов’я розширило поняття Святої Тайни у двох напрямках. По-перше – застосовуючи визначення Святої Тайни, прийняте в богослов’ї до інших обрядів, наголошувалося, що в Церкві існує значно більше Святих Тайн, як, наприклад, умивання ніг, у яких можна виявити усі елементи, необхідні для поняття Святої Тайни, і які були вироблені у середньовічному богослов’ї. По-друге, поняття Святої Тайни потім застосовувалося до інших дій Церкви, як і до самої Церкви, що була створена Христом, як засіб передавання людству ласки. Однак ці нові «святі тайни» не порушували порядку сімох Святих Таїн, визнаних Церквою, а позиція Святої Тайни Подружжя була лише зміцнена^.

Чи заснував Христос подружжя як Святу Тайну? Якщо так, то коли? Спасительна діяльність Христа, яка зараз продовжується на землі через уділення Святих Тайн, беззаперечно вказує на те, що він сам був засновником Подружжя як Святої Тайни. Проте в Новому Завіті не показано, що Ісус відкрито проголосив подружжя як одну із тих особливих ритуальних дій (Святих Тайн), через які його спасительна проповідь стала плідною для людства. Однак Ісус безпосередньо торкнувся подружжя, пояснюючи своє вчення про Боже царство. Встановлення цього Царства було в центрі його спасительної місії. Він використовує мову та подружні зв’язки як знак, у якому спасіння людства, встановлення Божого Царства зображене в доступних термінах. Для того, щоб яскравіше і доступніше донести ці високі реальності до слухачів, він використовує такі «земні» факти: (1) відносини між чоловіком і жінкою; (2) відносини між нареченою і нареченим; (3) благословення подружжя і пов’язані з ним урочистості. У цих випадках Ісус навчав не про подружжя, а про Боже Царство; свідомо використовуючи терміни, які стосуються подружжя, він також пролив світло на подружжя, як таке. Він підносить подружжя до рівня, який виходить поза рамки створеної інституції як такої, то так розуміли апостоли, а Павло, зокрема, розвинув у листі до Ефесян.

Кан. 776 § 2 описує подружжя як Та­їнство. Термін Таїнство можна розуміти у двох значеннях. Перше значення: мається на увазі біблійне походження Таїнства як вхо­дження в Пасхальне Таїнство єдності подібно, як у великому Таїнстві Христа і Церкви (Еф 5: 32), подруги є покликані представляти та брати участь у подружній любові Христа до Церкви. Любов Христа до Його Церкви є іконою нерозривної подружньої любові між християнами. Навчання Східних Церков робить наголос саме на першому значенні. Друге значення: Таїнство є видимим і діючим законом благодаті (Еф 1: 9), яка поєднує подругів у Бозі.

Доктринально поєднання між двома охрещеними особами (чоловіком і жінкою) є правдивим подружжям, воно не може не бути таїнственним. У той же час Церква не може визнати, що дві охрещені особи є правосильно в Подружжі, якщо вони не є поєднані в Таїнстві.

Основою такого зв’язку є умова між чоловіком і жінкою, укладена свідомо і добровільно, а творить її особиста згода обох сторін, через яку сторони взаємно віддають і приймають себе з метою установлення подружжя та отримання благословення священика.

Така подружня умова, укладена між охрещеними, отримала від Христа силу Св. Тайни. З такого міркування кожне подружжя осіб охрещених, не лише католиків, є Св. Тайною. Навпаки, не є Св. Тайною подружжя, укладене між особами неохрещеними, бо ці особи не можуть приймати яку-небудь Тайну, окрім Хрещення. Однак з хвилиною, як ці особи отримали св. Хрещення, їх подружжя стає Св. Тайною. Християни укладають подружжя сакраментальне, хоч би навіть не знали або не вірили, що подружжя є Св. Тайною.

Неправосильною була б св. Тайна й укладення подружжя тоді, коли наречені, знаючи про те, що св. Тайна є нероздільною з подружньою умовою, не хотіли б виразно і рішуче самої Св. Тайни, висуваючи це як умову.

Умова подружнього зв’язку має правний характер, якщо укладена між особами, які правно можуть укласти подружжя у приписаній формі.

Kaн. 828 §1. Тільки ті подружжя правосильні, які укладаються згідно зі святим обрядом перед місцевим ієрархом чи парохом або ж священиком, якому одним з цих двох було надане повноваження благословити подружжя, а також у присутності принаймні двох свідків, однак, згідно з приписами наступних канонів і з дотриманням винятків, про які мова в канн. 832 і 834, §2.

Кан. 828 §2. Священним вважається цей обряд через саму участь священика, який асистує і благословляє.

Кан. 839. Забороняється до і після канонічного вінчання інше релігійне укладання того ж подружжя для вираження або відновлення подружньої згоди; подібно забороняється релігійне вінчання, в якому і католицький священик, і некатолицький служитель вимагають згоди сторін.

Форма укладання подружжя визначається в загальних термінах у кан. 828 § 1, який вимагає священного обряду для правосильності подружжя. «Священним обрядом вважається «участь священика, який асистує і благословить» (кан. 828 § 2). У східній традиції, католицькій і некатолицькій, подружнє благословення, яке застережене за священиком, вимагається для правосильності подружжя. Тому випливає, що повноваження благословляти подружжя не може бути надано диякону. Це мається на увазі в кан. 834 § 2. Священний обряд робить видимою священний характер і гідність Таїнства Подружжя і допомагає зупинити поши­рення тенденції десакралізувати подружжя.

У Латинській Церкві подружнє благословення не є суттєвим елементом зви­чайної форми укладання подружжя. Участь священика як представника церков­ної спільноти в укладанні подружжя переважно полягає тільки в юридичному акті прохання і прийняття вияву згоди супругів (кан. 1108 § 2). Тому навіть мирянин може бути уповноважений виконати цю роль  (кан. 1112). Однак, якщо подружжя укладається в Латинській Церкві, і одна зі сторін є східним католиком, для правосильности має бути дотриманий   кан. 828 § 2, позаяк він зобов’язує східних вірних.

www.livingrosary.org.ua