«Де згода в сімействі, там мир і тишина.
Щасливі там люди, блаженна сторона».
Іван Котляревський
Усі молоді люди, які планують одруження чи розпочинають сімейне життя, прагнуть миру і спокою.
Проте часто мрії можуть розбитися, коли хтось зустрінеться з проблемами сімейного життя особисто.
Часом виявляється неготовим це прийняти, тому може пережити розчарування. А мир у сім’ї, спокій і добробут, яких вона сподівалися, ніяк не приходять.
На жаль, не раз після розчарування людина цілком знеохочується і шукає собі інших доріг.
Найперше варто зазначити, що мир у родині, так само як і в кожній особі, є важким процесом, для якого варто докласти чимало зусиль.
Не лише фізичних, але і психологічних, душевних, які неодноразово будуть полягати у вмінні вибачати і стерпіти недоліки один одного.
Вмінні підтримувати, розрадити, зрозуміти, знаходити підтримку одне в одному, жити й працювати заради добра сім’ї: дружини, дітей, чоловіка. Це все є працею над собою, вмінням переступати через власний егоїзм.
Великою помилкою є вважати, що сімейний мир найперше залежить від фінансового становища. Така дорога веде до краху.
По-перше, тому, що ми не можемо бути до кінця впевненими у нашому майбутньому, що завжди матимемо роботу і добрий заробіток. Адже рано чи пізно можуть змінитися обставини життя, може настати криза.
Тоді будуть претнзії, що головним у домі є той, хто найбільше заробляє. Або певні сімейні проблеми будуть вирішуватися дуже просто: «є гроші, чого вам треба більше?» Але, як показує приклад життя інших, багато заможних родин розпалися, маючи найперше великі труднощі тому, що вдома не було простого спілкування одного з одним.
Ми не можемо будувати мир у сім’ї, коли не цікавимося один одним. Саме у простому спілкуванні, спільному сімейному обіді чи вечері, чи перегляді телебачення, чи просто на спільному відпочинку.
Адже у такий спосіб ми можемо вирішити багато проблем і питань, коли вони є мізерними, ще не стали великими й загрозливими.
Мир будується на терпінні і вибаченні. У сімейному житті є чимало проблем. Проте це не означає, що, коли з’являються якісь труднощі, потрібно із розчаруванням «опустити руки і поставити хрест».
Треба вміти ці проблеми і вирішити. Тільки не так, що одна сторона має «вічно» терпіти.
Часом коли є проблема алкоголю, невірності, агресії щодо кого із членів родини (жінки чи зі сторони батька або матері до дітей), ці проблеми не вирішуються одноосібно.
Коли одна сторона терпить, роблячи іншій крок назустріч, то цього кроку не можна ігнорувати.
Піти також назустріч і вирішити проблему. Пам’ятаючи, що на шлюбі була обіцянка не лише перед людьми, але перед Богом, що беремо відповідальність один за одного, а як наслідок ‒ і за дітей.
Мир у родині буде, коли батьки ведуть побожне і свідоме християнське життя. Коли вміють чимало своїх проблем довірити Богові, разом із дітьми ходять до Церкви, беруть участь у Святих Тайнах.
Добре, коли у родині є не лише особиста молитва кожного із членів сім’ї, але і спільна. Саме у такому єднанні, коли в молитві складають Богові подяку за те, що допоміг прожити день, вирішити труднощі.
Коли батьки дякують за дітей, а діти ‒ за батьків. Але щоб це було, батьки мають своїх дітей не лише навчити, а й заохотити власним прикладом. Для дітей прикладом і авторитетом є батьки.
Коли батьки не будуть авторитетом один для одного чи для своїх дітей, то рано чи пізно діти знайдуть собі іншого «авторитета».
Проте найголовнішим фактором, на якому буде будуватися мир в родині, є любов.
Коли є взаємна любов, сім’я буде справді добрим прикладом для інших, покаже, що в любові до Бога і один до одного можна перенести всякі життєві труднощі.
бр. Лука ГОРГОТА, ЧСВВ / http://www.misionar.info
