Головна » 2017»Лютий»12 » Подружжя » Дружина – помічниця своєму чоловікові
16:43
Дружина – помічниця своєму чоловікові
За книгою Буття, не підлягає сумніву, що чоловік і жінка були сотворені одне для одного. Бог бажав для Адама помочі, партнера, подібного до нього. Він узяв тіло і кість чоловіка, встановивши тим самим залежність настільки тісну, що чоловік і жінка можуть віднайти свою цілість лише один через одного у повному даруванні себе одне одному аж настільки, що двоє стануть одним. «Жінка вийнята з чоловіка, але і чоловік народжується від жінки»[1].
Забажавши створити Адамові «поміч подібну до нього» (Бут. 2:18) Бог визначає головну роль дружини: бути помічницею своєму чоловікові.
Коли Бог створював жінку, Він назвав її ezer kenegdo: «помічниця», «супутниця», «підмога», чи краще «опора, що поруч з ним». Слово ezer вживається тільки в двадцяти інших місцях у всьому Старому Завіті. У всіх інших випадках цим словом описано самого Бога – у ту пору, коли доконче потрібно, щоб він прийшов на допомогу, коли він – єдина надія – ezer (Втор. 33:29; Пс. 121:1-2; Пс. 33:20; Пс. 115:9-11). Єва доконечна. Вона виконує незамінну роль.[2]
Слово «помічниця» містить у собі чимало різних значень, ключовим з яких є ідея сумісності. Бог створив Адамові дружину, яка підходила йому в фізичному та емоційному плані й доповнювала його.
Вона – компонент, який вніс рівновагу в його життя. Вона ніжна, коли чоловікові бракує чуттєвості. Вона – підтримка, коли йому важко вистояти. Оскільки команда «чоловік – дружина» створена, щоб доповнювати сильні сторони та підтримувати одне одного в слабкості, дружина – найкраща помічниця своєму чоловікові.
Слово «помічник», вживе в Біблії саме в цьому контексті, – це те ж саме слово, що використане в місцях, де Бог говорить, що Він наш помічник: наша сила, наш керманич та підтримка. А тому роль дружини не пасивна, а, навпаки, активна, динамічна та життєво важлива.
Як Єва була створена для Адама, щоб доповнювати його та допомагати йому, так кожна людина створена Богом для свого чоловіка, саме для нього, щоб по-особливому служити йому та робити такий внесок у його життя, який не під силу зробити нікому іншому. Бог створив її, щоб допомагати та супроводжувати його по життю, щоб інтелектуально, емоційно та духовно збагатити її чоловіка.
Іншими словами, дружина повинна бути таким помічником своєму чоловікові, яким Бог є для своєї нареченої – Церкви! А цей обов’язок має кілька складових. Одна з них – бути захистом для свого чоловіка. «Бог – наша поміч і щит наш» (Пс. 33:20). Таким чином, обов’язок дружини як помічниці – допомагати своєму чоловікові та захищати його. Прийнято вважати, що це чоловік захищає дружину. Та кожна дружина знає, що існує безліч моментів, коли їй випадає можливість захистити свого чоловіка, хороша дружина повинна оберігати свого коханого від непотрібних проблем, створити в домі атмосферу миру та спокою, а також робити все необхідне, щоб знизити рівень стресу в його житті, дружина захищає здоров’я свого чоловіка, готуючи здорову їжу, а також піклується як про його фізичний, так і духовний стан. Жінка створена з ребра. Це теж знаково, бо основна функція ребер – захищати внутрішні органи людини.
Хороша помічниця завжди вірна. Дружина не може виконувати роль помічниці, якщо вона не має довіри у свого чоловіка. Бог, який є для нас взірцем, завжди вірний у всьому. Господь не лише гідний довіри, Його вірність незмінна, нескінченна, глибока та всеохоплююча! Він ніколи не зраджує та не підводить. Коли ми потребуємо Його – Він завжди поряд, настільки, що діє навіть тоді, коли ми цього не знаємо. Дружина, яка є справжнім помічником, теж повсякчас буде поряд зі своїм чоловіком, коли він потребує її, і тоді він знатиме, що завжди, за будь-яких обставин може покластися на неї.
Хороша помічниця – гордість для чоловіка. Жінка честнотна – корона для свого чоловіка, а засоромлююча – мов та гниль в його костях (Притчі 12:4).
Оточуючі завжди сприймають жінку як частину образу чоловіка. Вона є оздобою для нього, як колись царям була прикрасою корона. Вона помітна частина його життя. І кожен чоловік бажає мати таку дружину, яку він представлятиме іншим з гордістю.
У Книзі Притчі описана благочестива жінка, яка радіє зі свого статусу дружини. Вона працьовита та енергійна й усе робить на повну силу. Проте найбільше про її благочинність свідчить її мудрість: «Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці» (Пр. 31:26). Жінка впадає в суєту щоденних справ, тому коли діти відвертають її увагу, – вона не кричить і не свариться на них та не нарікає на чоловіка. Хороша дружина завжди щаслива та задоволена: «Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі … і сміється вона до прийдешнього дня» (Пр. 31:18,25).
Вона розповідає іншим про те, якою хорошою дружиною є для свого чоловіка. Вона щоденно живе вірою і «її вчинки її вихваляють при брамах» (Пр. 31:31). Її чоловік – найбільше її захоплення! А він радіє нею та розповідає про її благочестивість друзям. Він вважає, що вона найкраща дружина, яка будь-коли була й не перестає пишатися нею: «Багато було тих чеснотних дочок та ти їх усіх перевищила» (Пр. 31:29)$.
Доброчесна жінка – не манірна й штучна, вона сповнена сили, яку дають м’якість і любов. Вона королева, тому що панує над пристрастями [3].
Хороша помічниця – добра порадниця і співрозмовниця. Для дружини надзвичайно важливо бути охоронцем сімейних таємниць та джерелом поради.
Варто зазначити, що для кожного справжнього чоловіка, без винятку, дуже важлива думка жінки. А навіть більше, чоловік готовий, зважаючи на її думку, здійснити справжні героїчні вчинки і навіть працювати над собою.
Переродження двох статей через гріхопадіння призвело до пригноблення чоловіком жінки… Тієї, що мала стати його товаришем, мала через вільне особисте рішення прийти на «поміч» чоловікові й дозволити йому таким чином стати тим, ким він має бути [4].
Якщо правда те, що гріхопадіння зробило неможливою первісну гармонію в подружжі, то Христос зробив її знову можливою через свою хресну жертву. Христос любив Церкву аж до того, що віддав своє життя: встановивши зв’язок між Богом і людиною, він оновив зв’язок між чоловіком і жінкою.
Чудовий текст святого ап. Павла навчає нас того, у який спосіб чоловік і дружина мають жити кожен у своєму покликанні любові в подружніх стосунках. А також у їхніх відносинах із Богом (Еф. 5,21-33).
Коріться один одному у Христовім страху. Жінки нехай коряться своїм чоловікам як Господеві, бо чоловік голова жінки, як Христос – голова Церкви, свого тіла, якого Він Cпаситель [5].
І як Церква кориться Христові, так у всьому жінки – своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос возлюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зі словом, щоб поставити поруч Себе Церкву у славі, без плями або зморшки або чогось подібного, але щоб вона була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як своє тіло; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. […] Тому нехай кожний з нас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.
Апостол Павло ставить вимогу покори як для чоловіка, так і для жінки. Однак взаємна покора подружжя закорінена саме в покорі жінки. Покора в любові – шлях святості, він породжує повагу до іншого, віднайдення гармонійної рівноваги, яка була до первородного гріха [6].
Коритися – це покладатися на захист іншого. Коли жінка кориться чоловікові, вона кориться Богові через обмеженості цього чоловіка, у надії на здійснення Його волі. Покора є станом смирення, який жінка має зберігати у всіх своїх відносинах. Таким чином вона породить у суспільстві таку душевну схильність, якою є глибока повага до іншої особи і противага пануванню [7].
Так само ви, жінки. Коріться своїм чоловікам, щоб навіть, якщо деякі не вірять слову, їх привабило без слова поводження жінок, коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. Нехай ваша краса буде не назовні (…), але в середині людського серця, в нетлінній красі духа, лагідного і мовчазного; ось що многоцінне перед Богом (1 Пт. 3,1-5).
Покора передбачає послух, той послух, з яким Ісус корився волі Отця, «ставши слухняним аж до смерті, і то смерті хресної» (Флп. 2:8). Християнський послух не має нічого спільного із втечею, оскільки він передбачає знання. Що кінець буде щасливим і що Божа воля переможе, якими б невідомими не були його шляхи.
Формування «духа лагідного і мовчазного» в цьому контексті не означає тихого і безшумного, але говорить про відсутність бажання підбурювати, про відсутність різкості, грубості та брутальності. Це не значить, що дружина повинна бути щасливою, бігати навшпиньки та говорити пошепки, чи що її думка не повинна розходитись з думкою чоловіка і їй заборонено брати участь у розмовах. Це означає лише, що в її житті повинен бути присутній Божий мир.
Якщо навколо бракує любові, саме жінці належить згладжувати кути, лагодити те, що поламалося, любити не впадаючи в зневіру. Коли вдома чи де інде встановлюється незгода, саме вона першою має поновити злагоду та єднання сердець, до якого вона так прагне.
Святий Франциск Ассизький добре узагальнює християнське призначення, зокрема жіноче, покликання втілювати в життя могутність любові.
Жінка змінить світ лише тоді, коли дозволить Богові змінити себе.
Але не має перетворення без смерті. Гусінь вмирає, щоб стати метеликом.
Дружина мусить померти для свого бажання взяти все у свої руки, щоб сила Божа подіяла в ній і через неї.Леся Кидик / http://dc.lviv.uaПримітки: 1 Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 23.
2 Пор. Елдредж Дж. і Ст. Чарівна: Таємниця жіночої душі, С. 40-41.
3 Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 142.
4 Пор. Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 63-64
5 Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 59.
6 Пор. Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 63-64.
7 Ж. Круасан. Покликання жінки, або священство серця, С. 67.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
