Звичайно, не можна погодитись на обмани, образи, легковажність і т.д. Але подумаймо...

Чи хочемо ми, щоб наша дитина вміла «виговоритись» перед іншими, щоб не була перелякана, щоб вміла представити свої аргументи і захищати їх там, де буде сама: в школі, в магазині, на вулиці, в групі ровесників? А, отже, поставмося до наших домашніх суперечок як до тренувального рингу, дозвольмо дитині відчути смак словесної перемоги над нами, іноді даймо їй шанс переконати нас.

Силою власних аргументів, таких як: піднесення голосу, підняття рук на дитину чи інші покарання доб'ємось «тиші», але це може спричинити хибну оцінку ситуації і дитина може закритись від нас, у неї може виникнути бажання помсти чи втечі з дому. Це все може закінчитись в дитини стресом, депресією чи страхом, затинанням, невмінням приймати рішення.

Часом діти виявляють агресивну поведінку стосовно батьків тієї самої статі. Найчастіше так відбувається у віці 15-20 років у дівчат і 14-21 у хлопців. В цей час дівчата стають агресивними до мам, а хлопці до батьків. З іншого боку, стосунки з батьками протилежної статі є майже досконалими, чи, принаймні, нормальними. Багато мам тоді хвалиться своїми чудовими відносинами із синами і нападають на своїх чоловіків за.... погані відносини із синами. Подібним чином діється з дівчатами, які у період дозрівання шукають опори в тату, від якого прагнуть близькості, ніжності, розуміння. Описані явища знані в науці як фізіологічний «комплекс Едипа» і фізіологічний «комплекс Електри».

Нехай мудрі мами попрацюють над виробленням в синів правдивого, навіть дещо ідеального образу батька. Ця порада має особливе значення в неповних родинах, розбитих, або тих, де батько помер. А тати можуть запросити доньку на прогулянку, морозиво чи навіть потанцювати.

Молодь у період дозрівання прагне ідентифікації своєї статевої ідентичності, і особливим чином цікавиться протилежною статтю. Бог так покерував розвитком молодих людей, що це перше захоплення протилежною статтю спрямовується на найближчу люблячу особу, яка своїй дитині точно не зробить жодної кривди. Тому так важливо огорнути дитину опікою і близькістю. Це дуже важливо щодо дівчат. Ті з них, які не мають, але шукають чоловічого прикладу спрямовують свою увагу до мужчин, котрі їх захоплення розуміють однозначно і використовують їх, роблячи шкоду на ціле життя. Часом закінчується це невдалим, передчасним, необдуманим зв'язком, який є кривдою і трагедією.

І на кінець – опіка і діалог з підростаючими дітьми - це для розбитих родин ще один і, можливо, останній шанс для побудови родинних стосунків між батьками і дітьми. Для здоров'я і психічної рівноваги наших дітей і внуків варто над тим подумати, як також і для правильної реалізації четвертої Божої заповіді.

Віктор Ставарчик

www.livingrosary.org.ua