Атеїсти, нео-маніхеї і язичники критикують церкву за сребролюбіє та розпусту кліру. З їхнього боку це необережно, адже вади церкви – єдине, що їх рятує. Нині дедалі більше вірян вважають, що бруд потрапляє до церкви разом із грошима. Всі ці нечистоплотні клірики приходять до церкви, аби живитися з церковної каси. Хочемо позбутися бруду – треба позбутися грошей.
Рання церква не мала каси. Вона не накопичувала. Святі дари роздавалися нужденним одразу після Євхаристії. Згодом ситуація змінилася і це, нажаль, було необхідно. Більше ніж тисячу років після легалізації церкви на ній лежала основна вага організації соціального захисту для всього суспільства (західна церква з цим завданням впоралася чудово), також освіта, збереження культури, створення мистецтва, масштабне будівництво, часто фінансування воєнних кампаній тощо. Ще сто років тому священик мав обов'язок реєстрації актів громадського стану, викладання в недільній школі, здійснення ремонту храму й таке інше. Нині, дяка Богові, більшості цих функцій церква позбавлена.
Не потрібне нове церковне будівництво. У Києві храмів є значно більше, ніж вірян. Гроші вірян, повз церковну касу мають йти на будівництво не храмів, але дитячих притулків та лікарень, якщо вже є така жага витрачатися на цеглу. Храмами конфесії стовплять територію, проте, притулками та лікарнями її можна стовпити не гірше. Древлє королі, шляхта, міські громади будували храми, як витвори мистецтва. Прекрасне так само необхідне, як їжа і ліки. Нині (у зв'язку з поверненням до варварства) красивого храму збудувати майже неможливо, відсутня навіть естетична амбіція. Тому будувати не треба.
Церковні громади можуть виконувати функцію служіння, не торкаючись грошей. Нині функції священика обмежуються майже виключно здійсненням Таїнств. Він здійснює їх разом із громадою і буває зайнятий в обряді не набагато більше часу, ніж кожен член громади. Отже, й жити з громади йому немає жодної необхідності. Він може здобувати собі хліб, як кожен член громади.
Власне, священиком цілком може бути авторитетний член громади, який пройшов кількамісячні літургійні курси "без відриву від виробництва". Можуть заперечити, що йому не вистачатиме теологічної освіти. Проте, більшості випускників семінарій її не вистачає. Окрім того, пожиттєва теологічна самоосвіта є обов'язком кожного християнина. Доцільні теологічні академії для особливо просунутих. Єпископ має дбати за тим, щоб самоосвіта не призводила до єресі. Єпископ є ченцем, отже, має потреби в рази менші за мирян. Йому так само нема потреби жити за пожертви, які всі мають іти на нужденних і хворих. Єпископ має заробляти плетінням шатрів, мов святий Павло.
Гроші в церкві доцільно витрачати лише на церковну освіту, видання специфічної внутрішньоцерковної літератури та місіонерську діяльність в людоїдських країнах, в московії, наприклад. Пам'ятки архітектури мають бути повернені на баланс держави, більшість монастирських приміщень – перепрофільована під лікарні й притулки, де служитимуть ченці.
