Сьогодні розмова учнів з Ісусом виглядає так, ніби вони на «різних хвилях». Ісус їм про одне, а вони думають геть про інше. Учні дістали не докір за забудькуватість, а застереження щодо фарисейської закваски. Чому? Що таке закваска фарисейська?  

Стережіться розчини (закваски) фарисейської, що є лицемірство! (Лк 12, 1)

Про це Ісус попереджав не один раз. Що таке лицемірство? Воно включає в себе подвійні стандарти, два обличчя однієї людини, шукання своєї вигоди, осуд, прикидання та інше.

Цікаво, що під час докору Ісус каже до апостолів: «Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам’ятаєте…» (Мк 8, 18).

Ці слова дуже схожі на слова з Псалмів, але там говориться про… ідолів.

Їхні божки срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, мають уші й не чують, мають носа й без нюху, мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! (Пс 113, 12-16)

Учні, зрозумівши, що забули хліб, знову злякалися. Що вони їстимуть? Тільки одна хлібина на всіх, і немає змоги щось купити!.. Нещодавно вони бачили помноження хлібів — але все одно продовжували покладатися на себе, на свої ресурси, пам’ять, сили, розум, зовнішні обставини та можливості. Використовуючи слова до учнів, які дуже схожі зі словами про ідолів, Господь ніби каже нам, що ми самі з себе робимо ідолів. Так стається, коли я маю недовіру до Бога, коли покладаюся на власні сили, коли забуваю про чудеса та дію Бога в моєму житті. А якщо я сам для себе бог, то навіщо мені Бог Живий?

Саме це, обожествлення себе самих, і є лицемірством перед Богом. Часто ми цього не усвідомлюємо. Фарисеї також свято вірили, що вони все роблять задля Бога! Вони були ніби поруч із Богом, вони досконало знали Його Слово, знали про пришестя Христа, — але коли Він був поряд, так Його і не впізнали, бо були зосереджені на собі та власній побожності. В такому ж стані можу бути і я. Я ніби поруч із Ним — але далеко від Нього, оскільки насправді я на Нього не покладаюся, не довіряю Йому, бо є я: крутий і розумний. Бо розраховую на свої сили, можливості, розум, спритність, зв’язки, і сам можу вирішити свої проблеми. Але це не так. Настає відповідна мить — і ми розуміємо свою безпорадність і безсилля.

Лицемірство призводить до самопоклоніння. Лицемірство не залишає місця Живому Богу та справжнім стосункам із Ним.

Обнадійливою обставиною для учнів (і для мене…) було те, що вони знаходились у човні з Ісусом, і діватись було нікуди. Сподіваюсь, я також знаходжуся в одному з Ним човні, і мені не буде куди втікати від Нього, й це допоможе побачити і почути про моє лицемірство, аби мати шанс на навернення.

Ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм! (Пс 113, 17).

http://www.credo-ua.org