Редація сайту «Бандерівець» пропонує до уваги своїх читачів інтерв’ю з лідером Британської національної партії Ніком Ґріфіном, взяте у нього представниками польського сайту Xportal.pl під час місії до Сирії (переклад українською здійснений Ростиславом Іваником для сайту Zentropa.Net). Чимало міркувань, висловлених п. Ґріфіном щодо проблем Євросоюзу, війни в Сирії, глобалізації, міграційних процесів тощо є співзвучними з поглядами українських націоналістів. А головне, це інтерв’ю демонструє, що попри жахливий чад, котрим отруює європейську свідомість тоталітарний лібералізм, на Заході ще існують політичні сили, які не відучилися мислити націоналістичними категоріями.

При цьому, одначе, мусимо зробити кілька зауважень. По-перше, п.  Ґріфін продемонстрував наївність щодо проблеми Росії, говорячи про її місце у проекті Європи. Подібні ілюзії щодо Росії плекає чимало націоналістично та консервативно налаштованих осіб на Заході. На нашу ж думку, Росія лиш тоді може зайняти належне їй місце на політичній карті Євразії, коли перестане існувати як імперія, поступившись місцем національній державі росіян, а також низці державних утворень інших народів, котрі сьогодні продовжують перебувати під московською окупацією (Див. приміром статтю Ігоря Загребельного «Розподіл Росії як альтернатива утопіям євразійства»).

По-друге, п. Ґріфіном було вжите поняття «немарксистського соціалістичного руху». Під цим поняттям варто розуміти природний для націоналізму Третій шлях, а не різноманітні концепції лівацького спрямування. Для українського націоналізму таке використання терміну «соціалізм» є непритаманним (йому, швидше, відповідає поняття «солідаризм»), одначе у цьому тексті ми подаємо вжиту Ґріфіном термінологію без змін.

*     *     *

Ми мали нагоду зустрітися в Дамаску. Чи не розповіли би Ви нам про причину своєї присутності тут?

Я перебуваю в Сирії, оскільки британський уряд використовує британських вояків та гроші британських платників податків для втручання в справи цілого мусульманського світу. Кожне втручання, чи то в Іраку, Афганістані чи в меншому масштабі в Лівії та Єгипті, було цілковитою катастрофою з погляду втрати британського життя і британських фінансів, а в міжнародних масштабах – завдало величезної шкоди британській репутації. Це не є звичайні війни, це війни, які завдають глибокої шкоди. Я перебуваю тут, щоб повернутися і сказати: «Я бачив на власні очі ситуацію в Сирії та причини, через які Великобританія не повинна втручатися до цієї війни».

Що стосується поточної ситуації в Великобританії, які Ви бачите рішення проблеми не-європейської імміграції і іммігрантів з-за меж Європи, які вже у вас є?

Першим кроком до вирішення проблеми імміграції є закриття дверей, бо ситуація погіршується в темпі кількасот тисяч щороку. Якщо оцінити кількість Британців, котрі виїжджають, а також кількість тих, які приїхали, то це є обмін населенням в темпі щонайменше пів мільйона щороку, і це катастрофічна ситуація. Більш того, існує проблема демографічна, кілька груп етнічних іммігрантів має значно вищий приріст ніж ми. Таким чином корінні Британці вже є меншістю в Лондоні – першому місті за кількістю населення, так само як і в другому, Бірмінгемі, а також в багатьох інших місцях. Цю тенденцію ми повинні затримати і розвернути в зворотному напрямку. Наша позиція полягає в тому, що весь цей багатокультурний і багаторасовий експеримент був накинений Британцям недемократичним чином і він не є в наших інтересах. Не є він також в інтересах суспільства іммігрантів, тому повинен бути розвернутий. Ми погоджуємося, що неможливо просто сказати: «всі повинні виїхати». Це є політично не до прийняття і морально невиправдане, оскільки ми, Британці, сиділи зі складеними руками в той час як наші еліти це робили і не можемо звинувачувати іммігрантів. Але коли це все почалося, нам обіцяли, що кримінальні злочинці будуть видалятися з країни, тому злодії з-поміж іммігрантів повинні бути депортовані. Люди, котрі не приносять користі суспільству, не мають права нічого вимагати від суспільства. Люди, котрі є нелояльні щодо суспільства, також повинні переміститися кудись в іншу місце. Ми визнаємо, що існують різні іммігранти і з цього приводу різні групи потрібно інакше трактувати. Маємо, наприклад, десь коло 800 чи 900 тисяч Сикхів. Це люди, які вписали прекрасні сторінки в службі британській імперії. Вони інтегрувалися зі суспільством. Нас тішить, що при цьому вони дотримуються своєї культури. Вважаємо, що Сикхи повинні одружуватися між собою, а Британці можуть з цього погляду брати з них приклад. Ми хочемо, щоб вони зберегли свою власну культуру. Ми б не хотіли, щоб вони стали «коричневими Британцями», бо визнаємо їх людьми, котрі можуть цілком асимілюватися і стати лояльними британськими Сикхами. Ми з ними не маємо проблем. Сказавши це, повторюю моїм сикхським друзям, що ми не повинні були пускати їх в такій великій кількості. В деяких місцях це культурно знищило корінних Британців. Якщо би ми були при владі, замість того щоб давати Індії міжнародну допомогу як зараз, ми би узалежнили її від зміни політики щодо Сикхів, повернення їм батьківщини і припинення переслідувань. В цій ситуації я вважаю, що принаймні половина Сикхів з Великобританії з радістю би повернулася до батьківського краю, якщо би вони були там в безпеці і ми б з ними уклали корисні торгівельні угоди. Це би зменшило тиск їх кількості на нашу внутрішню структуру і культуру.

З такого рішення всі би були задоволені. Є група, з якою ми маємо виняткові проблеми – це мусульмани. Хоч є кількасот тисяч мусульман, які приїхали з Близького Сходу – біженців з країн радикального ісламу, переважна більшість мусульман в Великобританії походить з Сомалі, Пакистану, Афганістану. Їх культура та ставлення відрізняються від наших, і їхній іслам – це переважно ваххабізм чи деобандизм (відгалуження сунітського ісламу – прим. пер.). Ми щораз більше переконуємося в тому, що немає можливості жити з ними в мирі. Частина політиків вищого ешелону каже, що потрібно заборонити носіння бурок (верхній одяг в мусульманських країнах – прим. пер.), але це їх лише в цьому утвердить, навіть чоловіки стануть носити бурки на знак спротиву. Це не спрацює, отже ми стоїмо на позиції, що Захід повинен підписати мирну угоду з ісламом. Я хочу переглянути і вивчити це на підставі тих речей, які я побачив тут, в Сирії – суфійська традиція, тощо. Але в цілому ми повинні укласти з ними мир і іслам, а особливо ті, хто прагне до ісламізації, повинні покинути Захід – чоловіки, жінки та діти. Тут не йдеться про зіткнення цивілізацій. Мусульмани з Заходу повинні повернутися в ісламські країни, щоб там дбати про власні справи і кувати власну долю, замість того, щоб накидати власну концепцію іншим. Це повинно бути справедливе порозуміння і ми повинні зрозуміти, що впускаючи їх сюди як дешеву робочу силу, ми робили їм кривду. Ми також повинні пам’ятати, що це є складна проблема і з обох боків ми маємо справу з людьми. Це є бомба, яка вже невдовзі вибухне ворожнечею. Її потрібно роззброїти лагідністю, справедливістю і великою кількістю грошей.

Великобританія щороку витрачає 14 мільйонів фунтів, тобто 16 мільйонів євро на закордонну допомогу. Ми вважаємо, що найкраща допомога для таких країн як Пакистан – це дати їм трохи грошей і віддати їм людей, бо ми забрали їм лікарів, медсестер, інженерів. Потрібно повернути цих людей їхнім країнам і дати грошей на будівництво інфраструктури. Це буде нам набагато менше коштувати, ніж утримування в Великобританії бомбу вповільненої дії з етнічної та політично-релігійної ненависті, яка може щохвилини вибухнути. Великобританія – це сьогодні порохова діжка. Ми вважаємо, що не можна ховати голову в пісок, ані звинувачувати тих, хто приносить погані новини. Потрібно підійти до справи виважено, визнати, що ми маємо серйозну проблему і дійти до серйозного та людського рішення.

Ми в Польщі боремося з проблемою масової еміграції. Ми чули, що BNP виступала проти еміграції з Польщі і на думку частини ЗМІ в нашій країні це є наслідком того, що BNP і Ви особисто є расистами. Чи не могли би Ви пояснити нашим читачам про що насправді йшлося в ваших акціях і яка справжня проблема є з імміграцією з Польщі?

Проблема імміграції з Польщі та Східної Європи – це питання кількості. В країні, де недостатньо м’яса, грошей, праці та сировини – це також проблема суверенності в рамках Євросоюзу. В моїй партії є люди польського походження, завжди були. Більш того, походять вони з понад 50 тисяч Поляків, котрі прибули до Великобританії під час ІІ Світової війни. Багато з них боролися за Великобританію і працювали, коли були потрібні люди для відбудови країни. Я горджуся тим, що їхні діти та внуки належать до моєї партії. Але є величезна різниця між ними, та гігантською повінню, яку маємо сьогодні. Наприклад, в моєму родинному місті, в Валії, десять років тому на вулицях можна було почути англійську і часом валійську. Сьогодні польську чути частіше ніж будь-що інше. Це неймовірно. І це має фатальні ефекти на британських працівників. Мине одне покоління і ці люди будуть Британцями, і навіть Англійцями, окрім прізвища, якого не будуть вміти правильно вимовити. Тому це не є проблема ані етнічна, ані культурна. Йдеться про те, що їх є надто багато і ніхто не спитався думки Британців. Ми вважаємо, що Великобританія повинна вийти з Євросоюзу, тоді ці люди втратили би право на перебування у нас. Вважаю, що було б краще, коли б в Польщі створювали робочі місця для Поляків, в іншому випадку польські політичні еліти будуть стверджувати: «Оскільки кількість мешканців зменшується, мусимо привозити людей з країн Третього Світу». На Божу милість, не робіть цього! Молоді Поляки повинні бути в Польщі і будувати кращу Польщу. З нашого боку немає ворожнечі до вас, але цифри такі високі, що ми мусимо сказати; «Ні. Це безумство. Це несправедливо що до нашого народу». Адже головним завданням кожного уряду є дбати про інтереси власного народу.

Ви кажете, що хочете, щоб Великобританія вийшла з Євросоюзу. Яке Ваше бачення Європи? Чи вона повинна політично об’єднуватися?

Європа не повинна об’єднуватися політичним способом. Звісно, вона має свою культурну однорідність. В великій степені також і етнічну. Це частина нашої традиції, справжня єдність в різнорідності. Однак проект, яким є Євросоюз, не полягає на тому, щоб робити Європу кращою, ані навіть сильнішою. Опирається він на грошах і передаванню більшої влади глобалістичним елітам – це в основі виправлений соціалістичний проект. Найгірше, що ті самі еліти прагнуть побачити Єврабію, гібрид цивілізації арабської, мусульманської – власне ваххабітської – і європейської, що є неможливим. Це власне і є та Європа, в бік якої нас ведуть і ми бачимо, як діє ідея об’єднання Європи – чим більше глобалісти її об’єднують, тим більше розвалюється вона на практиці. Німецьких та голландських туристів б’ють на пляжах Іспанії та Греції, оскільки люди звинувачують їх в тому, що німецькі банки роблять з південною частиною континенту. Це огидно і породжує ненависть між народами. Моє бачення Європи – це Європа вільних націй, гаслом котрої є звісно ж «Європа ста прапорів», добровільно співпрацюючих незалежних держав. Думаю, що є речі, яких не здійснить жодна європейська держава власними силами. Наприклад будова наших довготермінових відносин з Китаєм чи розвиток ядерної програми – цього не здійснить навіть ціла Європа. Без сумніву, для цього нам також потрібна і Росія. Вирішення проблем природнього середовища, необов’язково глобального потепління, оскільки це є містифікація на послугах великого бізнесу і ліваків, але правдивого забруднення атмосфери і вод, надмірна експлуатація морів. Власне це ми можемо здійснити у співпраці, отже, як на мене, існує місце для європейських інституцій. Однак вони повинні рахуватися з фактом, що повага до суверенності націй і держав, на яких опирається наша свобода, ідентичність і демократія, є ключовою.

Яким чином боротися з глобалізацією в сучасному світі?

Єдиною альтернативою глобалізму є націоналізм. Націоналісти повинні зрозуміти, що ми не є частиною «правих». Ми тут не для того, щоб обороняти капіталізм чи його ремонтувати. Ми є тут для того, щоб створити економічну систему, яка би діяла для добра держави і нації, маючи також на увазі і добробут майбутніх поколінь. Це власне і є метою економіки, і вона повинна бути під охороною уряду. Коли націоналісти це сприймуть, то зрозуміють теж, що вони повинні протидіяти глобалізмові під кожним виглядом, а також не осідати на реакційних позиціях як суспільних, так і економічних. Не вірити в магічну ефективність приватизації, оскільки хоч приватні ініціативи і є кращими від контролю держави, але приватизація не означає передачу засобів звичайним людям, а лише міжнародним корпораціям. Першим етапом опору є усвідомлення всіх націоналістів, що ми є власне немарксистським соціалістичним рухом. Зрозумівши це, ми повинні розпочати працю над здобуттям влади і просто відкинути глобалізацію. Це лише нав’язана нам думка, що глобалізація є неминучим історичним процесом. Політичні еліти нам її нав’язують, але нові націоналістичні еліти можуть її затримати, розвернути і повернути нам нашу свободу.

Чи Ви маєте якісь історичні джерела натхнення в питаннях своїх політичних переконань? Може Освальд Мослі?

Власне кажучи, ні. Особливо щодо Мослі. Він належав до іншої традиції. Я прийшов до BNP з Національного Фронту. Фронт був утворений в 1966 році. Через два роки Union Movement Освальда Мослі знову стартував у виборах, а Фронт був проти цього. Більшість старих мослівців була дуже розчарована, Мослі і його прихильники мали багато проблем і несподівано з’явилася інша організація, яка прагнула зіпхнути їх зі сцени. Люди Мослі відчувалися скривдженими. Кілька з них вступило до Фронту, а деякі перебувають там і далі, це здебільшого люди похилого віку, що постійно повторюють: «Мослі – це наш вождь, і ми йому вірні». Тому немає тут ніякого безпосереднього зв’язку. Ідеологічно, якщо хтось і вплинув на BNP, то був це Г.К. Честертон, католицький дистрибутист. Він же свої економічні, суспільні і інші переконання формував під впливом англійського радикала Вільяма Коббета, який за підтримки звичайних селян, солдатів і інших простих трудящих боровся з правлячою елітою. Наша традиція є у великій мірі власною. Головним впливом з Європи як для мене, так і британського націоналізму справив Отто Штрассер. Він був доволі близьким приятелем А.К. Честертона, племінника Г.К. Честертона і засновника Національного Фронту. Отже якщо би ми дошукувалися впливів з-за кордону, то вони власне там. Але переважно він випливає з боку традиції антиімперіалістів, радикалів, діячів оборони прав звичайних людей і дрібних власників.

Чи хотіли би Ви передати декілька слів польським націоналістам з таких організацій, як Фаланга чи Національне Відродження Польщі?

Всім польським націоналістам я би хотів сказати, що в незначній мірі я брав участь в їхньому поєднанні, бачив світлини з акцій, проведених вашими організаціями і звісно, з маршу 11 листопада. Вважаю, що це надихає, коли бачиш стільки молодих людей, які керуються самодисципліною і які працюють на благо своєї країни. Продовжуйте в цьому ж дусі! Пам’ятайте про подолання спокуси, котра завжди чекає на молодих – знаю, бо сам колись був молодий –щоб бачити все в чорно-білих тонах, особливо питання ідеології та організації, і щоб завжди пробувати діяти разом. Якщо рух є поділений на десять груп, кожна вважає себе найважливішою, але вони є слабшими, ніж якби діяли спільно. Завжди прагніть до того, щоб єднатися, бо якщо хочете побачити як виглядатиме Польща і польський націоналізм через 40 років, то подивіться на Західну Європу. Коли я народився, Лондон був цілком англійський, окрім двох маленьких передмість. Сьогодні моя нація є в ньому меншістю. Постійно розмовляю з людьми, які кажуть: «Ситуація дуже сильно погіршилася за останні чотири, п’ять років. Коли я ходив до школи, то не було жодних іммігрантів». Без сумніву, глобалісти хочуть, щоб країни Східної Європи зустріла така сама доля, що і Захід – мультикультуралізм та змішання. Дійте разом, щоб уникнути цього в Польщі і співпрацюйте з іншими націоналістами з Європи, щоб цього ніколи не трапилося на Сході, а одного дня відвернулося також і на Заході. Бажаю вам успіху у всіх справах!

Нік ҐРІФІН

www.banderivets.org.ua