Допоки для українців завданням №1 є відбиття московської агресії, інші європейські народи мають низку інших проблем. Однією із них є хвилі неєвропейського населення, що витісняє корінних європейців.
Особливим чином ця проблема стосується Великобританії, Франції, Нідерландів, Німеччини, Скандинавії. Інколи говорять, що витіснення європейців вихідцями з Азії та Африки є розплатою за колоніальне минуле. Проте від мігрантів страждають не лише згадані Великобританія чи Франції, але й країни, що не були потужними імперськими центрами. Приміром, Швеція та Норвегія.
Очевидно, корінь проблеми криється в ідеології, котра опанувала Захід. Виразною ілюстрацією до цієї тези є Скандинавія.
Сьогодні для білої жінки в Данії, Норвегії або Швеції ризик бути зґвалтованою не менший, ніж для жінок, що перебувають в районах тривалих бойових дій.
Статистика говорить, що близько 90% відсотків зґвалтувань здійснюються іммігрантами. Одначе ця статистика перебуває під негласною забороною. Говорити, що причиною поширення зґвалтувань та інших злочинів є велика кількість мігрантів, на думку влади та «інститутів громадянського суспільства» є «расизмом».
Нерідко поширений в скандинавських країнах «антирасизм» стає особливо цинічним.
У Данії на Святвечір відбулася класична схема нападу мігрантів. Постраждала молода пара – Анна Сковманд і Мадс Шоллгамер. Коли вони йшли додому, на них напала озброєна ланцюгами та скляними пляшками банда мігрантів-підлітків.
Мадс спробував відволікти увагу, аби дати Анні втекти. Однак вона не скористалася шансом, бажаючи допомогти Мадсу. В результаті обоє були жорстоко побиті.
Свою історію постраждалі виклали у мережі Facebook, де завдяки репостам з нею ознайомилися десятки тисяч датчан. Також ця історія була опублікована у ЗМІ.
Проте оприлюднення правди обурило лівих екстремістів та інших так званих «анти-расистів». Найбільше до цькування побитої пари спричинився Рун Скіум-Нільсен, співробітник національного каналу TV2. Трагікомічність ситуації дійшла до того, що Нільсен, називаючи пару «расистами», обґрунтував це тим, що знайшов на сторінці Анни фото з написом «Пишаюся тим, що датчанка».
Протягом тривалого часу скандинавськими країнами правлять соціал-демократи. За, на перший погляд, привабливою політикою цих ліваків криється ряд негараздів. Так, будучи вірними ряду марксистських положень, соціал-демократи доклали максимум зусиль, аби нівелювати інститут родини (про необхідність знищення родини Маркс писав ще в «Філософсько-економічних рукописах 1844 року»). На місці родини сьогодні знаходиться держава і державна школа. Система освіти сьогоднішніх скандинавських країн побудована таким чином, аби максимально пацифікувати населення, особливо чоловіків. Паралельно відбувається нав’язування гендерної ідеології.
Останні десятиліття характеризується напливом кольорових мігрантів і тотальною пропагандою мультикультуралізму. Державна політика по, фактично, нищенню корінних скандинавських націй є вдалою, адже самі скандинавські суспільства є значною мірою пацифіковані. В скандинавах вбили нормальні чоловічі рефлекси.
Сьогодні, об’єднавшись довкола потреби спротиву московській агресії, українці не повинні забувати про інші небезпеки, а саме про ті, які йдуть до нас із Заходу.
В цьому контексті пригадуються слушні застереження Дмитра Яроша: «Не менш важливим питанням, що теж страшенно турбує наших „західних партнерів”, є монорасовий і моноетнічний характер населення України. Якось під час „помаранчевої революції” один з американських сенаторів, побачивши Майдан Незалежності у Києві, прохопився: „Щось ці українці занадто білі…” І подивіться, як влада України відразу ж прислухалась до цієї фрази. Табори „біженців” з Азії та Африки ростуть, як гриби. Фінансуються емігрантські програми порівняно краще, ніж наші Збройні Сили, громадянство України роздається направо і наліво. З благословення західних ліберастів робиться все для того, щоб наш народ якомога швидше почорнів, пожовтів або набрав ще якихось кольорів райдуги. Але, враховуючи ці проблеми, нам, українцям, необхідно чітко усвідомити, що потоки мігрантів до нас (африканців, в’єтнамців, китайців, корейців тощо) – це планомірна кампанія, розв’язана світовими крутіями та активно підтримана режимом внутрішньої окупації проти нашого народу у боротьбі за безцінну українську землю. Це питання ми не можемо обійти в сучасних умовах. Вирішуючи його, головним є правильно розставлені пріоритети: боротися не з наслідками (ганяючи здичавілих мігрантів українськими степами та лісами), а з причинами – б’ючи наших ворогів (тих, хто створює і організовує міграційні потоки) у саме серце. І найкращою зброєю у цій битві, як і завжди та скрізь, є ідеологія українського націоналізму».
http://banderivets.org.ua
