Дійсно, хіба частина може вмістити ціле? Хіба Той, Хто не має в часі і в просторі ні початку ні кінця, може мати місце? Але, будучи над усім, Він як Творець всього є всюди. Тому Господь запевнив, і Соломон повторив ці слова: «ім’я Моє буде там (у храмі. — Авт.)». Отже, храм, зведений на честь Творця, свідчить про Нього.

Цей храм повністю зруйнували війська вавілонського царя Навуходоносора, і на його місці через 66 років при правителі Юдеї Зоровавелі знову постав новий храм. А цар Юдеї ірод Великий незадовго до народження Христа заново перебудував, надавши йому пишності й величності.

До цього храму, за святими переказами, праведні батьки Яким і Анна привели свою дочку, коли їй сповнилося три роки. Вони залишили Марію при храмі, посвятивши Її на служіння Богові. І Пресвята Діва Марія, воістину, сама стала Храмом Божим, народивши Спасителя світу Сина Божого ісуса Христа. Він не раз буватиме в цій святині, відкриваючи і навчаючи нову науку про поклоніння «в дусі й істині».

Та життя юдеїв не змінювалося. Народ потопав у гріхах і пороках. Не виконував свого основного призначення — вести народ до праведності й святості — і святий храм, перетворившись, за словами Христа, «у вертеп розбійників». Тому з великого жалю, співчуття і болю за свій народ Господь прорік, що головну святиню ізраїлю буде знищено так, що й «не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений». І, дійсно, не мине й сорока років, як Єрусалимський храм, яким так пишалися, величалися і який так любили юдеї, римляни повністю знищили, перетворивши його на руїни.

На його місці в кінці VII ст. мусульмани побудували «Храм на скалі», а трохи пізніше — мечеть Аль-Акса, яка стоїть там і сьогодні.

Та ніхто і ніколи, якщо ми самі цього не дозволимо, не зуміє і не зможе зруйнувати найважливішу святиню — храм нашої душі. Сам Господь заспокоює і закликає: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть...» Святий апостол Павло говорить: «Хіба не знаєте, що ви — храм Божий і що Дух Божий у вас перебуває? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви». І якщо немає поклоніння Творцеві в цьому храмі, а тільки зовнішнє сповнення закону (уставу, традицій і обряду), то його немає і не може бути в будь-якій іншій земній святині. Тому навіть найменше зітхання до Бога є істинним поклонінням Йому. Воно, як і наші щирі молитви-прохання, прослави і похвали, підносить нас духом до вічного нерукотворного і небесного храму, який обіймає весь світ, до престолу Всевишнього.

www.galychyna.if.ua