Коли Карен відчула, що завагітніла, як кожна добра мати, прагнула підготувати свого трилітнього сина Міхаела до приходу на світ братика або сестрички. За якийсь час жінка довідалася, що в неї народиться дівчинка. Кожного дня Міхаел співав для своєї сестрички, яка росла в животику мами. Так він вчився любити її. Вагітність у Карел розвивалася нормально, вона брала активну участь у щоденних клопотах, сумлінно виконувала свої обов'язки. Врешті, настав день, коли Карел мала народити дитину. Через декілька годин сестричка Міхаела прийшла на світ. Але стан її стан здоров'я по­гіршився. Швидка допомога завезла дитину до лікарні Св. Марії. Там немовлятко помістили у відділ інтенсивної терапії. Минуло декілька днів, але позитивних зрушень не було. Лікарі готували батьків до найгіршого.

Невдовзі перед народженням дитини Карен з чоловіком обладнали спеціальну кімнату для своєї дівчинки, а тепер мусять готуватися до її похорону... Міхаел неустанно вимагав, щоб йому показали сестричку. "Я хочу їй заспівати", - повторював він.

Минав другий тиждень перебування дівчинки у відділі інтенсивної терапії. Міхаел дуже хотів побачити свою маленьку сестричку, проте малих дітей до важкохворих не пускали. Незважаючи на заборону лікарів, Карен вирішила взяти Міхаела до лікарні. Вона знала: якщо син зараз не побачить сестричку, то, можливо, не побачить її більше ніколи. Карен одягнула сина у комбінезон і пішла з ним у відділ інтенсивної терапії. Медсестра відділення не хотіла їх пустити, вказавши на напис: "Дітям відвідувати лікарню заборонено". Карен, завжди витримана і делікатна в манерах, подивилась холодно в очі медсестри і сказала: "Він хоче побачити свою сестричку і заспівати їй".

Карен запровадила сина до ліжка вмираючої донечки. Міхаел якусь хвилину дивився на не­мовлятко, а потім заспівав.

Трилітній хлопчик співав своїм дитячим голосочком відому пісню: "You are my sunshine" ("Ти - моє Сонце, ти - моя радість..."). Дитина відразу ж зреагувала на голос братика. Її пульс став вирівнюватися. "Співай, Міхаеле, співай!" - закричала Карен. "Ти навіть не знаєш, як я тебе дуже люблю! Не забирайте від мене мого Сонечка!" - співав Міхаел.

Під час співу важке хрипле дихання дівчинки вирівнялось, стало спокійнішим. "Співай, любий, співай далі!" - заохочувала хлопчика мама. "Сьогодні, коли я засинав, мені здавалось, що тримаю тебе на руках", - лунали слова пісні.

Дівчинка заспокоїлась, з кожною хвилиною їй ставало все краше і краще. "Співай, Міхаеле, співай!" - промовила медсестра відділення, у якої обличчя було мокре від сліз. Карен раділа і розквітала в усмішці. "Ти - моє Сонце, моє єдине Сонечко. Не забирайте мого єдиного Сонечка!" Наступного дня лікар дозволив забрати дівчинку додому...

Журнал "Woman's day", описуючи цю нечувану історію, назвав її "чудом, яке сталося завдяки пісні братика". Медичний персонал лікарні був вражений. Карен назвала цей випадок прямо - чудом Божої любові. Якщо когось любиш, ніколи не відступай. Любов має в собі велику цілющу силу. Так, любов, віра і надія мають велику силу. А любов сильніша за смерть. Пісня, яку так щиро співав малий Міхаел біля ліжка вмираючої сестрички, мала велику силу любові, любові Божої; вона, наче цілющі ліки, стала зігрівати серце важкохворої дитини, вливши життя в її згасаюче тіло.

Христос вчить нас, що людина є щасливою тоді, коли живе для інших. Власне, любов інших надихає нас на добрі вчинки.

Любов - це сила неймовірна:

Із нею все можливе -

Вона перемагає всяке зло,

Над нею навіть смерть не владна!

За матеріалами польської преси опрацювала Ірина СОБЕНКО

www.saintjosaphat.org