За 30 кілометрів від українського кордону, у білоруському містечку – нове
місце прощі. Віряни туди їдуть звідусіль, аби торкнутися до тамтешніх
кам’яних хрестів, що ростуть з-під землі.
Навіть у розпал робочого дня до Турівського дива – вервечка людей. Люди
йдуть до цього невеликого кам’яного хреста. Чверть століття тому він
почав рости із землі – розповідає староста місцевої церкви Валерій.
Валерій, староста Борисоглібської церкви, м.Турів:
В 82 году – первые сведения о кресте, 2,5 сантиметра. Я, к сожалению,
воспитывался в семье коммунистов, эту историю знаю от бабушек, которые
водили туда своих внучков. Я крест увидел в 1997 году.
За 80-х років над землею була лише верхівка, вона темніша за решту
хреста. За 90-х почало вилазити крило, за 2000-х з-під землі
випросталося все перехрестя.
Валерій, староста Борисоглібської церкви, м.Турів:
И вот когда вышло второе крылышко креста, тут было чудо, которое
ученые не объяснили. В 2002 году, декабрь, минус 15… Вот этой не было,
все кругом креста растаяло. Поначалу думали, может какое излучение из
земли. А потом оказалось, что просто крест сам излучает тепло, он был
явно теплым.
Вчені намагаються розкрити таємницю. Висловлюють версії: мовляв,
кам’яний хрест назовні виштовхує вода, що замерзає, потім тане, й таким
чином зрушує конструкцію з місця. Однак це не пояснює, чому хрест
ширшає.
Для церковного старости Валерія цей хрест – Боже диво. Для прочан –
надія на зцілення душі й тіла. Для тутешніх дітей – більше розвага. Тут
вони спілкуються із туристами з різних країн.
Для хлопчаків диво-хрест – ще й заробіток. Туристи, разом із
молитвами-проханнями до Бога, залишають біла хреста й гроші. Ними таки
живляться й місцеві п’янички, нарікає турівка Анна Алесич.
Анна Алесич, мешканка Турова:
Приклоняются к кресту, деньги ложат. Но пьяницы собирают.
Місцеві мешканці у чудодійній силі хреста не сумніваються. Аптеки,
судячи зі слів 85-річної турівки баби Надії, – бізнес у містечку
неприбутковий. Якщо десь болить, то не пігулки купляють, а біжать до
хреста лікуватися.
Надія Соколовська, мешканка Турова:
От що болить, то приложуся туди, да положу гроші, и мне как бы легшае.
Завдячувати такій дивовижі турівці мають Києву. Бо, за літописною
легендою, після хрещення Русі з Києва проти течії по річці Прип’ять у
Турів припливли 10 кам’яних хрестів. Хай там як вони з’явилися у місті,
але майже тисячу років простояли тут на березі річки, поки за 30-х років
комуністи не звеліли їх потрощити й потопити. Та по війні величезні
кам’яні хрести почали самі спливати на поверхню. Два з них стоять у
тутешній Усесвятскій церкві. А інші проростають. Торік знайшли ще один,
який почав стрімко випинатися із землі.
Валерій, староста Борисоглібської церкви, м.Турів:
13 год назад хозяин, который ухаживал за этой могилой, думал, что это
простой булыжник, да и в самом деле… Но когда снег сошел, оказалось, то
не просто булыжник, а крылышки креста.
vikna.stb.ua
