Св. Януарій був єпископом італійського міста Беневенто,коли розпочалося жорстоке Діоклетіанове переслідування християн. Незабаром до рук імператорського намісника Драконтія потрапив диякон Сосій, який своєю мудрістю й святістю здобув собі приязнь єпископа Януарія і впродовж багатьох літ служив йому своїми порадами.
Коли Януарій почув, що його приятель Сосій та інші християни опинилися в тюрмі, поспішив до них зі словом потіхи та підбадьорення, хоч це загрожувало йому мучеництвом. Вартові в'язниці помітили його і відразу донесли Драконтієві, що хтось із Беневенто відвідував ув'язнених християн. Новий воєвода Тимотей, довідавшись, що це був спископ Януарій, видав наказ ув'язнити його та привести до міста Нолі для прослухання. З ним разом були на допитах, згодом мучені диякон Фест і читець Десідерій, які прийшли відвідати свого єпископа у в'язниці. Коли воєвода Тимотей вибирався до тієї місцевості, де сидів у в'язниці диякон Сосій, то наказав Януарієві й двом його побратимам страждань марширувати у важких залізних кайданах перед його каретою. Прибувши до місця призначення, воєвода наказав кинути їх у ту в'язницю, де карався Сосій з іншими християнами. Там вони чекали того дня, коли їх, згідно з присудом воєводи, мали кинути на розтерзання диким звірам. На цю останню муку їх привели до амфітеатру наступного дня. Хоч як вартові наганяли диких звірів на Божих слуг, жоден навіть не торкнувся їх. Здивовані погани вважали це християнськими чарами св. Януарія. Тоді воєвода наказав відрубати св. єпископові й іншим ув'язненим християнам голови. Мощі св. мучеників поховали місцеві християни за містом.
Коли християнська віра зміцніла, тіла св. Януарія і його побратимів мучеництва — Прокула, Євтиха, Феста й Десидерія за дозволом церковної влади викопали та з великою пошаною перенесли в різні місцевості. Мощі св. Януарія спочили в місті Неаполі, відтоді св. владику-мученика вважають головним небесним заступником міста, сердечно вшановуючи його. За посередництвом Святого почали діятися різні чуда, насамперед стримування виливів вулкана Везувія, що часто загрожували Неаполю. Заступництво св. Януарія було таке надзвичайне, що греки в південній Італії з 685 року почали організовувати на честь св. Януарія двічі на рік урочисті походи — подяки Богові за чудесну охорону перед нищівними вибухами Везувія.
Хоч сьогодні не можна нічого певного сказати про подробиці мучеництва св. Януарія, він має особливу славу завдяки "постійному чудові", що діється з його кров'ю, яку зберігають у неапольській катедрі. Там у скляній посудині,поміщеній у металевій коробці, знаходиться темна згусла кров, що заповнює півпосудини. Кожного року в першу суботу травня, на роковини перенесення мощей св. Януарія до Неаполя, в день його свята (19 вересня) та в роковини відвернення вибуху Везувія 1631 року (16 грудня) священик виносить посудину з кров'ю св. Януарія та тримає її біля його голови, що знаходиться в іншій посудині на вівтарі. Коли народ починає молитися, священик перевертає через якийсь час посудину з кров'ю догори дном, і тоді згусла кров оживає, стає плинною і червоною, булькотить і прибуває. Священик проголошує тоді: "Сталося чудо!",починає співати пісню "Тебе, Бога, хвалим", і всі присутні вшановують св. мощі. Записи про це чудо св. Януарія відомі уже 400 літ.
Чудесне оживання крові досліджували католики і некатолики, віруючі і невіруючі, і всі вони визнали, що згусла кров у посудині справді оживає та що цього явища не можна пояснити жодним природним способом. Цілком певними є ще такі спостереження: крові буває деколи більше, деколи менше, оживання крові відбувається не завжди однаково:інколи під час спеки треба було чекати на переміну понад дві години, а в дуже холодний день кров оживала за 10 хвилин; деколи плинна кров аж булькоче і має насичений колір, іншим разом буває бліда і малорухлива. У світі Бог зробив багато чудес. Ті з них, що записані в Святому Письмі — це Всевишнього чуда, в які треба непохитно вірити. Вони були Господом дані для зміцнення й поширення віри.
Інші чуда, які Бог творить тепер, церковна влада досліджує, а коли є певність, що це справжні чуда, тоді приймає їх як знаки від Бога, що стверджують, наприклад, святість людей або оживляють дух віри в Бога чи приводять їх до покаяння. Де є правдиві чуда, там завжди є віра в єдиного Бога і прослава Всемогутнього Творця.
Ієромонах ЧСВВ Андрій Йосафат Григорій ТРУХ
