Одного осіннього дня, будучи у Львові на вокзалі, я бачив ще молоду матір, яка прощалася зі своїм сином, який був призваний до війська і відчував, що буде скерований до військових дій в Афганістані.

– Андрію, дуже тебе прошу: молися до Матінки Божої, бо я так хочу, щоб ти повернувся додому, – говорила зворушеним голосом мати до свого сина. 

Вкладаючи в руки медалик Матері Божої, мовила:

– Цей медалик передав тобі отець Яків, візьми його і бережи. Богородиця тебе захистить.

А через деякий час Андрій був у вагоні, потяг рушив, а мати в сльозах пішла сходами вниз від колії.

Ця буденна подія минулих років, на перший погляд, нічого нам не говорить, але коли приглянутися ближче, то побачимо щось більше. Мати віддає під опіку свого сина Небесній Матері Пресвятій Богородиці, і вона вірить в силу Її заступництва. Тут ми бачимо матір земну і небесну. Яке поєднання?

Бути матір’ю – це справжнє покликання. Мати не тільки народжує дітей, але й виховує, переживає за них до кінця свого життя. А коли не може дітям допомогти, то звертається до Небесної Неньки, бо знає, що "ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла", як співаємо у пісні. У материнстві криється деколи незрозуміла, на перший погляд, тайна жертовності, що проявляється терпіннями. Будучи вагітною, мати терпить певні незручності, а при народженні дитини – тяжкі болі. Маленька дитина часто завдає матері багато страждань своїми хворобами, незручностями чи навіть своїм плачем. Та найбільше діти завдають страждань матері, коли підростають, своїм непослухом, поганою поведінкою, непошануванням її. Навіть похилі віком матері зазнають великих страждань від дітей, коли ті пиячать, розлучаються, живуть безбожним, а іноді й злочинним життям. Тому мати завжди залишається матір’ю. Навіть після своєї смерті душа матері молиться за своїх дітей, якщо вона перебуває в стані блаженства.

Від матерів залежить майбутнє народів. Адже це вони найбільше виховують майбутні покоління. У духовному житті жінок завжди більше на Богослужіннях у храмах. Тому від жінок великою мірою залежить також майбутнє Церкви.

Доля матері дуже тісно пов’язана з долею нашого народу в Україні. Якщо поглянемо на історію України, то мати завжди ставала страдницею її долі. Жінки проводжають своїх чоловіків на боротьбу з половцями, а потім чекають на них з полону. Жінка-козачка постійно переживає за долю свого чоловіка, який перебуває в походах. А скільки разів Україна прощалась з її жінками, матерями з діточками, коли татари спекотними степами гнали їх у ясир і там, як худобу, продавали наших невільниць у Кафі чи на інших невільницьких ринках! Вся ця пам’ять залишилась у піснях і думах, про які так мало знають сучасні молоді люди.

Хіба міг Шевченко мовчати, коли він сам переживав гірку долю своїх сестер-кріпачок? Не мовчав наш поет і з гірким болем висловлював протест, пишучи пекучі слова царському режимові Росії:

"Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила".

А хіба було кращим становище матері-кол-госпниці за радянських часів, коли на полі, копаючи картоплю, клала за пазуху холодні бараболі, щоб щось принести додому?

Несолодко було матері у свій час посилати сина на боротьбу за свободу свого народу, а тим більше гірко було перенести його смерть і глумлення над тілом, а відтак каторга в Сибірі і поневіряння навіть на рідній землі. Як дуже подібна така мати до Пресвятої Матері Сина Божого.

Інколи дивуєшся, звідки береться сила і витривалість у матерів. Минуле століття принесло нам дві світові війни, національні визвольні змагання, три голодомори, будови п’ятирічок, примусові роботи, але матері не зневірювалися і не падали духом у найважчих ситуаціях, бо надіялися тільки на Господа Бога, Якого любили понад усе.

У своїх спогадах про Колиму автор Богдан Когут згадує українських жінок у таборах, які суттєво відрізнялися від інших невільниць. Українська мати постійно молиться. Через молитву вона черпає велику силу в несенні свого хреста. Зранку наша каторжниця, як тільки піднімалася зі своїх нар, ставала на коліна і щиро молилася до Господа Бога, до Пресвятої Богородиці, до всіх Ангелів і до всіх святих, щоб новий день витримати у нових випробуваннях. Подібно перед сном, стомлена важкою працею, вона дякувала за все Богові, навіть за свої терпіння. Їх деколи не розуміли жінки інших національностей, але подивляли і шанували за добре серце, адже вони несли тяжкий хрест каторги за весь український народ. Ці терпіння й страждання невинних матерів перед Богом набагато більше вартують, ніж помпезні торжества, промови, святкування на честь матерів чи взагалі жінок.

Потрібно зауважити, що жінка більше наражається на спокуси. Диявол добре розуміє жіночі слабкості і тому різними способами намагається спокусити своєю хитрістю. Адже ж він спокусив Єву і привів її до гріха. Щоб уникнути спокус і дати відсіч спокуснику, потрібно постійно молитися і єднатися з Ісусом Христом у Святих Тайнах. Жінки чи матері, які постійно відвідують святий храм і часто приступають до Святого Причастя, відчувають велику допомогу в боротьбі зі злими силами диявола.

Мати, яка постійно бере участь у житті Церкви, є доброю вихователькою своїх дітей. Своїм добрим прикладом вона заохочує дітей брати участь у Богослужіннях як у неділю, так і в свята. Щаслива дитина, що має релігійних батьків, які мають побожну матір. Говорять, що мати є ангелом в родині. Адже Бог покладається на матір, що вона народить і виховає дітей для неба. Мати в родині – це найдорожчий скарб на землі. Та, на жаль, багато жінок уникають материнства, що є тяжким гріхом. Та ще більшим гріхом є вбивство ненароджених дітей.

Основною причиною вбивства ненароджених дітей є слабка віра і втрата дару Святого Духа – страху Божого. Людина, яка втратила надію на Боже благословення, відхиляє у своєму серці любов Божу (пор. Катехизм Католицької Церкви, 2090).

Пам’ятаймо, що усяке людське життя від часу його зачаття аж до смерті є святе, бо Господь забажав людину задля неї самої на образ і подобу Бога живого і святого. Убивство людини тяжко суперечить гідності людини та святості Творця (ККЦ, 2319-2320). Через тяжкий гріх аборту мати втрачає ласки Божі і стягає кару на себе, на свою родину і на свій народ. Все, що добре творять побожні матері, зводиться нанівець матерями, які тяжко грішать через порушення п’ятої заповіді Божої "Не вбий!".

Сатана в особливий спосіб, наче павук, затягує свою жертву в сіті, з яких важко вибратися. Одна жінка перед священиком висловила свій жорстокий намір. Священик був безсилий переконати її і тому сказав:

– Я вас залишаю тут, в церкві, наодинці з Ісусом. Поговоріть з Ним хоч кілька хвилин.

Жінка погодилась і це вирішило її долю. А через деякий час вона дякувала священикові за добру пораду.

Якось під час громадянської війни тоді ще в Югославії паломники в Меджугор’ї запитали отця Славко Барбарича, чому Європа і Америка закривають очі на концтабори в Боснії, на що він відповів:

– Якщо люди привикли, що тисячі молодих людей щоденно помирає від наркотиків і тисячі невинних немовлят вбивають під час абортів, то не дивно, що під час різні загинуло п’ять тисяч хорватів і десять тисяч мусульман. Війна і розруха своїми коріннями беруть початок від повної зневаги життя. Мир залежить від нашого повернення до життя, нашої любові до життя, нашого спрямування захищати життя від зачаття в лоні матері.

Бути матір’ю – великий привілей, даний Богом. Тому кожна мати тоді буде щасливою, коли свідомо й добровільно співпрацюватиме з Богом під час своєї вагітності і рішуче відкидатиме всі підступи диявола. Якщо мати має глибоку віру, вона радо прийме життя своєї дитини і буде цінувати його як найбільший дар Божий.

Хтось може сказати, що людина, зокрема жінка, має свободу вибору. Не може бути свободи вибору між Богом і дияволом, між життям і смертю, між добром і злом, між чеснотою і гріхом. Святий апостол Павло говорить: "Ми бо храм Бога живого" (2 Кор. 6, 16). Людське життя дане Богом і ніхто не має права посягати на нього. Душа людини має образ і подобу Божу і є безсмертною. Тож ніхто не має права робити душу іншої особи нещасливою.

Кожна мати своїм материнством повинна наслідувати Божу Матір – Пречисту Діву Марію. Який смуток завдає Пресвятій Богородиці жінка, коли відмовляється від свого материнства. Ніхто не може жити незалежно від Бога, а тим більше мати, яка носить під своїм серцем творіння Боже – нову людину.

За матерів, які народили дітей, та за їхніх дітей Церква постійно молиться. Але також потрібно постійно молитися, щоб матері давали рішучу відсіч сатані під час його спокус.

Деколи жінки радять одна одній, що вбивство дитини не є таким страшним лихом, що достатньо потім щиро покаятися у сповіді за свій гріх, і Бог  простить. Насправді це є диявольська порада. Ісус Христос каже: "Якби ви були сліпими – гріха б не мали. Але що кажете: ми бачимо, – то і гріх ваш зостається" (Ів. 9, 41). Тим більшим є гріх, коли його свідомо чинимо. Першим гріхом проти Святого Духа є надмірна надія на Боже милосердя.

Без сумніву, мати, яка вчинила гріх дітовбивства, повинна якнайскоріше приступити до Святої Сповіді. Блаженної пам’яті Митрополит Андрей Шептицький пише, що жінка не має права відвідувати святий храм, не висповідавшись із цього тяжкого гріха. Можемо собі уявити жінок чи матерів, які не мають права на сповідь через нешлюбне подружжя і ціле своє життя живуть у тяжких гріхах.

Велику допомогу у наших проханнях готова надати Пресвята Богородиця. Вона навчає нас: "Що лиш скаже вам (Ісус), – робіть" (Ів. 2, 5). Тому Церква постійно закликає матерів до молитви і читання Святого Письма, яке також є найкращою молитвою.

Великий відсоток матерів є самотніми, яких терпіння і страждання подвоюються їхньою самотністю. Це вдови, діти яких розійшлися по світі, а також розлучені з різних причин. Інколи такі матері своє заспокоєння знаходять у храмі Божому і є добрими парафіянами. Для кожної людини  щастям є ділитися своїми надбаннями, своєю радістю, а навіть своїм горем. Одинокі люди інколи не мають такої можливості, тому їхнє горе, страждання і гіркі сльози знає тільки Господь Бог.

Знову ж є матері, які залишають своїх дітей, сім’ї і подаються в еміграцію, де їхня праця не є легкою. Там вони доглядають за перестарілими одинокими людьми. Тобто світ став досить дивним. Сім’я завжди твориться із трьох поколінь: дідуся й бабусі, дітей і внуків. Порушення цієї закономірності веде до деградації, яка негативно впливає на суспільство. Якось одна мати, яка приїхала у відпустку з Італії, сказала:

– Одного бажаю своїм дітям і внукам, щоб вони не поневірялись по світі, а жили справжнім родинним життям, як це було колись.

Дорогий брате, сестро, поважаймо і шануймо це святе слово – "мати". Один поет каже, щоб зрозуміти слово "мати", треба самому бути матір’ю. Бо лише мати може терпіти, страждати заради своїх дітей і до кінця життя переживає за них, випрошуючи Божих ласк, здоров’я і спасіння, бо життя без любові не існує, а любов не може бути без терпіння.

Як каже народна приповідка, що малі діти не дають спати, а великі – жити. Тому мати завжди є ангелом-охоронцем для своїх дітей. Любімо своїх матерів, молімося за них, жертвуймо їм своє Святе Причастя. Завжди просімо в Господа, щоб Він нам дарував добрих, побожних матерів, бо сиротам тяжко жити в цьому світі. Тож бажаємо всім нашим матерям "Многії і благії літа" на спасіння нашого роду.

Молитва за матерів

Всемогутній вічний Боже, Ти створив людський рід – чоловіка і жінку, в якому жінку наділив бути матір’ю. Ти не покинув їх тоді, коли вони згрішили первородним гріхом, і послав до людського роду з великої своєї любови свого Єдинородного Сина Ісуса Христа для спасіння людей грішних, щоб кожен, хто повірить в нього, не загинув, а жив життям вічним.

Твій Син Ісус, вмираючи на хресті за людський рід, передав в особі свого учня Івана свою матір нам, грішним людям.

Дякуємо Тобі, Господи Боже, за таку велику опіку над нами і просимо Твого Сина, щоб поблагословив наших українських матерів та матерів усього світу.

Ісусе Милосердний, не залишай наших матерів без свого нагляду і веди їх дорогою спасіння через свої святі Таїнства до Небесного Царства.

Мати Божа і наша Мати, молися за наших добрих, немічних матерів. Передавай їхні щирі молитви своєму Синові. Бо не чувано ніколи, щоби Ти не помогла. Випрошуй всіх ласк для наших матерів, а ті, які будуть матерями за твоєю материнською опікою і молитвами, нехай Господь Бог обдаровує їх материнською любов’ю, щоб Україна пишалася гідними матерями на всі віки. Амінь.

о. Мелетій БАТІГ ЧСВВ

м. Бар Вінницької обл.

На світлині: Марія Янко. "Богородиця  –  "яблуневий цвіт". Полотно, олія.

novazorya.if.ua