До
вас браття-ченці звернене наше слово, і ось що ми скажемо вам. Нам
здається, що для ченця немає нічого гіршого, ніж те, коли він
заразиться духовною гордістю, вийде з послуху ігумена і задумає жити за
своєю волею. Що, зазвичай, з цьього виходить? Частіше за все, такий
чернець від своїх прямих обов’язків чернечих ухиляється, розум
підпорядковує своїй злій волі, робиться марнославним, ледачим, часто
робить вчинки або безчесні,
або безумні і,
врешті, цілком підпадає під владу диявола. Чи так це насправді? Так,
браття, і сумніватися в цьому зовсім не варто. Послухайте зараз щось з
повчання одного вчителя церковного і ви переконаєтесь в істині нашого
голосу.
"Дехто з ченців”, каже Косма пресвітер: "ідуть в усамітнення, щоб
жити за власною волею і тут, отримуючи подаяння від тих, хто приходить
до них, радіють вдоволено своєму дармоїдству і живуть як свині у хліві.
Монастирських законів вони не слухають і не виконують, працювати не
хочуть, коритися ігумену теж, з братами в світі жодного дня провести не
можуть. Шукають лише слави в людей, встановлюють свої закони для жінок,
сповідують їх і дають їм дозволи в гріхах, ніякого права на те не
маючи. Чи не ненависне це Богові, і чи не мерзенне це самозвеличення?
Вважаючи себе великими і святими, вони всіх решту осуджують, чужі
будинки будують, а про свій, тобто про своє спасіння, зовсім не дбають.
Піклуються про неправедно набуте і багато інших безумств чинять. Чужий
хліб їдять, і дні свої в гріхах провадять”.
Чи ж не правда, браття, що чернець, який вийшов з послуху ігумена,
заразився гордістю і почав жити своєю волею, справді віддаляє себе від
Бога, підпадає під владу диявола і починає чинити недостойне? Та, як
бачите з слова церковного, це ясно як Божий день. Тут і гріх лінощів, і
втрата смирення, і обман простодушних, і корисливість, і лицемірство, і
все, що хочете, лише не є добре, а погане. Де ж тут обітниці чернечі?
Де любов до Бога? Де віра? Де праця і молитва? Де страх Божий? Все
забуто і потоптано! .. Недарма ж і життя їх уподібнюється життю
свинячому, як воно і справді є. Побійтеся ж страшного суду Божого і від
такого життя втікайте, як від згубної виразки. Не забувайте, що ніхто з
тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до
Божого Царства (Лук. 9, 62). І ніхто двом панам служити не може, бо або
одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а
другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні (Мф. 6, 24). Амінь.
http://uaoc.net/2009/12/24/pro-pohanyh-monahiv/
