Хресна дорога і смерть Спасителя

1. Хто не заплаче і не заридає,
Як наш Спаситель під хрестом вмліває.
Старші Юдеї над ним ся знущають,
Б'ють, попихають.

2. Серед народу Ісус зустрічає
Страдальну Матір, яка умліває.
Як свого Сина під хрестом зустріла,
Із жалю мліла.

3. На хресті Спаситель руки простягає,
Здичілий жовнір молотом вдаряє,
Руки і ноги до хреста прибили
Страшно зранили.

4. Межи злодіїв, на хресті розп'ятий
Висить Спаситель, а нарід завзятий
В останній хвилі ще з Нього сміється
Кров з серця ллється.

5. Віддав він духа Богу-Отцю в руки
Вже ся скінчили тяженькії муки.
Земля трясеться в десятій годині
Не без причини.

6. Глянь на Голгофту, на хресті розп'ятий
Спаситель світу. Господь благодати.
Вже лице блідне, око погасає,
Ісус вмирає.

7. Тіло Ісуса з хреста зняли,
Діві Марії на руки віддали.
Мати сердечна плакала й ридала,
Слізьми вмивала.

8. Бальзамом цінним тіло намастила
І в плащаницю чистенько обвила.
В темному гробі Його положили
Плач там вчинили.

9. Земле, будь свідком, і ви, темні скали,
Що то Син Божий з неба є післаний.
Нехай злі люди вже ся спам'ятають,
Спаса пізнають.

Розважання

Декрет смерті є підписаний. Злоба жидів заспокоєна. Душе моя, з болем у серці дивися на це видовище, як нарід розпочинає екзекуцію над Ісусом.

Кілька невільників принесли хрест і кинули у стіп Месії. Спаситель упадає на коліна, обнімає руками хрест, цілує його і тихою молитвою дякує Отцеві за початок людського спасіння. Христе, цей хрест для Тебе приготували не ремісники, які з дерева витесали його. Цей хрест приготував Тобі людський нарід через свої гріхи, свою невдячність, гордість і зарозумілість. Береш на свої рамена цей тяжкий хрест і кличеш мене іти за тобою: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує" (Лк. 9, 23-24).

Ісусе, ти добре це знаєш, що ніхто з нас не охочий двигати хреста. Ми радше тужимо за життям безтурботним і вигідним. Бувають у житті дні, коли не маємо сили нести хрести щоденного свого обов'язку, коли з наших уст можна почути нарікання на себе самих, на свою долю, батьків, рідних, коли опускаємо руки і тратимо надію. Ти, Ісусе, знаєш тягар хреста особистого, мого, зокрема всіх людей. Дай світло, яке мені потрібне, щоб я зрозумів сенс хреста у своєму житті. Освіти мене і зміцни своєю ласкою, щоб міг зрозуміти, що я і весь людський рід став відкуплений через прийняття хреста, котрий тобі вложили на рамена, але який з думкою про все людство притиснув Ти до свого серця.

Тяжко було мені дивитися на тебе, коли в першій частині розважань я бачив, як ти в Оливному городі "...припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Тебе ця година. І мовив: Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що Ти" (Мр. 14, 35-36). Але коли ступаю хресною дорогою, бачу набагато страшнішу картину, ніж в Оливному городі; бачу 3 тяжких упадки мого Ісуса під хрестом.

Хто був причиною тих тяжких упадків під хрестом? Крім жорстокості і злоби воїнів, повалили Тебе, мій Боже, і мої гріхи, в котрі я так часто впадаю через мою неміч і занедбання. Величаю і цілую це місце, яке Ти освятив своїм терпінням, пониженням і дорогоцінною кров'ю. Дозволь мені обмити моїми слезами Твої животворні рани, наругу і терпіння.

Серед натовпу Марія хоче подати помічну руку для свого сина. Вона чекає цієї можливості, щоб виявити в такій тяжкій хвилі життя Ісуса, коли всі Його опустили, залишили самотнім, без ніякої опіки, свою підтримку і любов. Насилу побачила свою дитину... Ісус підносить очі. Його погляд зустрічається з поглядом Матері... Ти знав, що Вона про Тебе ніколи не забуде, що Вона ніколи Тебе не покине, бо Марія найкраще з усіх людей Тебе розуміла. Хвилину Ісус затримався з своєю Матір'ю, вояки почали кричати, крок за кроком Ісус іде далі. Немає сили ...Побачили, що Христос може померти, не дійшовши на Голгофту, тому "одного же перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест" (Мр. 15, 21). Не радо, з обуренням бере Симон хрест і несе за Ісусом. Але, коли зустрілися їхні погляди разом, змінилося щось в людському серці, затремтіли ці сильні руки, очі прояснилися світлом Божої правди. І ласка Божа міняє Симона. Він стає учнем Ісуса.

Поза брамою Єрусалима починається дорога на Голгофту. Чим раз, тим більше людей збиралося біля Ісуса, а серед них і жінки, що, побачивши Спасителя в такім нужденнім стані, голосно заридали. А Ісус звернувся до них і промовив: "Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над Вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас!" (Лк. 23,28-30).

Слова, з якими Ти, Ісусе, звернувся до плачущих жінок, показують Твоє милосердя і чутливе Серце. Любов спонукає Тебе ще в останнє остерегти Твій народ. І мене Ти хочеш вирвати із пекельних мук, заохочуєш, щоб сльозами покути погасити вогонь вічний. І тут з натовпу, почувши такі слова Спасителя, виходить одна із жінок, яка чистеньким полотном обтирає зболіле лице, а за це отримує нагороду - відбиток Христового обличчя.

Скінчилася хресна дорога. Всі зупинилися на горі Голгофті, а в середині між народом Ісус! Кати здирають з Нього одіж. Новий біль, нові страждання, відкриваються рани, з них спливає на землю кров... Хто в силі описати ці терпіння, які Христос мусів перетерпіти при розп'яттю. І Натягують руки і прибивають до хреста, кров з ран бризкає, немов фонтан джерельної води, почулися тяжкі зворушуючі стони Ісуса. Груди піднеслися, ноги в колінах скорчилися, з усією жорстокістю натягнули скорчені ноги і грубими цвяхами прибивають до хреста. Натягнене тіло було таке страшне, що кості в грудях захрустіли, вийшли з суглобів. Воїни нагло опускають хресне дерево в яму, тіло зрушується, рани роздираються і знову весь купається в крові. Три години серед нечуваних терпінь висить наш Спаситель між небом і землею.

Тіло Ісуса трясеться з болю, змучена голова хоче відпочити, шукає підпори, але її не знаходить. Відкриває очі і бачить ворогів, остиглих своїх приятелів, невдячний жорстокий нарід, вухами чує хулу проти себе, насмішки... Раптова тиша... Ісус ворушить устами, напевно буде проклинати своїх ворогів, буде нарікати. О, ні: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк. 23,34). Світ не чув від сотворення людини таких слів прощення для тих, які засудили на смерть, плювали, бичували, насміхалися. Христос доказує свою науку: любить своїх ворогів, прощайте тим, які вас кривдять, тим, які дають вам камінь, а ви протягніть руку з хлібом.

Збіліле обличчя Марії Магдалини, перейняті страхом побожні невісти, в смутку і печалі Діва Марія. Голос дитини: "Невісто, ото син Твій", - і легким поворотом голови Ісус вказує на Йоана. А до нього промовив: "Ото Мати твоя".

Вже близько. Ото сотник і жовніри. Служба святині, фарисеї, всі стоять напоготові і очікують останньої хвилини - смерти Спасителя. Студений піт виступає з усіх членів, смертна блідість покриває ціле тіло. Коліна згинаються в один бік. Ісус видає з грудей голосний стогін: "Боже мій, Боже мій! Чому Ти мене опустив?" (Мр. 15, 34). "Спраглий я", - напівголосу промовив Ісус. Жовніри дали Йому до уст губку, просяклу оцтом. Опісля промовив "Звершилося". А по хвилі: "Отче, в руки Твої віддаю духа мого".

Коли це сталося, завіса церковна роздерлася на двоє, сонце не могло дивитися на вбивство Божого сина, згасило своє світло, земля тряслася, а скелі тріскали.

О Спасителю! Хоч бачу мертвого тебе на хресті, але згинаю свої коліна перед Тобою і приношу подяку. Разом з народом, що вертав з Голгофти, бачучи страшні знаки при Твоїй смерті, б'юся в груди, визнаю свої гріхи, з сотником вірю, що ти Син Божий, обнімаю хрест з Марією Магдалиною і побожними невістами. О сину Марії, як прийде остання хвиля мого життя, щоб я міг повторити ті слова, які Ти промовив до Отця Небесного: "Отче, в руки Твої віддаю Духа мого".

Хресна дорога скінчилася. Його невисказані муки минулися. Його зболілу грудь не палить гарячка, устам не допікає спрага. Спаситель відпочиває.

Святі мужі Йосиф з Ариматеї і Никодим беруть від Пречистої Матері мертве тіло Ісуса. Перш усього обмили тіло, обвинули в плащаницю, намостили пахучими олійками і готуються до похоронного походу. Похорон сходить з Голгофти скалистою стежкою до саду Йосифа з Ариматеї, де цей викував собі в скалі гріб проти лобного місця. Там занесли тіло Ісусове, зложили в печері, заложили великий камінь на двері гробу. Побіч гробу стояли в смутку жінки -мироносиці, а з ними і Марія гірко ридала.

Не плач, не ридай свого Сина Мати, який лежить у гробі, бо пройде три дні і Він славно, як переможець, вийде з гробу, щоб потішити Тебе, своїх учнів і цілий світ. Амінь.

Плач душі над терплячим Ісусом

Пісня

1. Плач, душе моя, бо та смерть для тебе,
Щоб ти навіки жила з Богом в небі
Жалій сердечна за свої провини,
Що ними тяжко Бога прогнівили.

2. О душе моя, що ти учинила,
Що на Ісуса тяжкий хрест зложила,
Під яким тричі на землю впадає,
Тяжко страждає і кров проливає.

3. Стань з Магдалинов, залийся сльозами,
Рани Ісуса обійми руками.
Жалій сердечна і чини покуту,
Щоби не впасти тобі у розпуку.

4. О небо, сонце, місяць із зірками
Закрийте світло, нехай тьма настане,
Бо світло вічне на хресті розп'яли.
Його науку жиди не прийняли.

Розважання-молитва

О душе моя! Розважаєш найстрашнішу і найсумнішу частину страстей Господніх: хресна дорога і смерть. Ступай слідом за Ісусом по вулицях Єрусалима, по скалистій горі Голгофті, аж на місце розп'яття. Дивись на вчинки Киринея, Вероніки, побожних невіст, Марії Магдалини. Дивися на їхню мужність, відвагу і добре серце. Вони не звертають уваги на людей, серця котрих переповнені злобою до Ісуса; вони не питають, яку будуть мати нагороду за діла милосердя.

А ти, душе моя, як поступаєш у своєму житті?

Чи використовуєш всі можливості, щоб допомогти Христові?

Чи є хтось такий у твоєму житті, котрому ти ніколи не допомогла, бо він тебе скривдив, бо має інші переконання, інші погляди політичні, релігійні?..

Христос тричі упадає під хрестом.

А як ти, душе моя, дивишся на людей гріховних? Ти бридишся ними.., встидаєшся.., осуджуєш і обмовляєш?...

А чи з наміром допомогти грішній людині ти хоч один раз прийняла св. Причастя, помолилась за її навернення, дала руку допомоги?...

На хресній дорозі, біля хреста Спасителя була Його Мати. Вона Співвідкупителька людського роду із своїм Сином. Ісус пам'ятає про Неї в тих тяжких хвилинах свого життя. Він звертає свої зболілі очі і уста до Марії, поручає її Йоанові Богослову.

Ми також маємо батьків. Чи любиш ти своїх батьків?.. Чи ставишся до них з любов'ю?..

Ісус з хрестом на раменах своїм поглядом потішає Страдальну Матір, а як ти допомагаєш своїм батькам? Чи розмовляєш з ними про свої і їхні справи?.. Чи не встидаєшся своїх батьків?.. Чи допомагаєш їм у речах матеріальних і духовних?.. Чи молишся за них?... Якщо Бог взяв їх до вічності, чи відвідуєш цвинтар? Чи даєш за їхні душі на Служби Божі?..

Пам'ятаймо, що голосить Заповідь Божа: люби батька і матір; і добре тобі буде, і будеш довго жити на землі.

О душе моя! Встань біля Марії Магдалини, обійми своїми руками хрест, по якому тече Кров Спасителя. Будь вдячна Ісусу, бо Його смерть на хресті - це життя для тебе в небесній батьківщині. Це Ісус, той самий, що чинив милосердя для людей, потішав у терпіннях, оздоровляв. Він вмирає на дереві хреста за цілий світ і за тебе.

Зняли Спасителя з хреста, побожні невісти обмили Його Тіло своїми сльозами, намастили пахощами і положили до гробу. Гріб. Тут кінчається людське життя на землі, душа повертається до Бога і стає на суд. Як страшно стати перед справедливим Богом, коли Він відкриває книгу життя, і душа зобов'язана дати відповідь за свої вчинки.

Пам'ять про смерть повинна нагадувати нам про святе життя на землі. Пам'ять про смерть повинна керувати нашими ділами. Що з того, що здобудемо цілий світ, а занапастимо свою душу?.. Яка користь для нас?.. Жодної...

Пам'ять про смерть повинна провадити нас до сповідальниці, очищати наше сумління з гріховного бруду. Нехай кожен із нас не тільки заносить молитви перед Божий маєстат за своє здоров'я і своєї родини, але нехай щоденно просить Марію - Мати Божу за ласку щасливої смерті.

З рази Богородице Діво.

Ісусе, я Тебе прошу і буду благати;
Прийди до мене у святих Тайнах,
Як буду вмирати (3 рази).

Честь і поклін ранам Христовим

Пісня

1. Хай людське серце завжди пам 'ятає
На Христові страсти і не забуває,
Що вхід до неба, то ціна велика:
Хрест, смерть, терпіння Бога-чоловіка.

2. О лице Боже, мов те сонце ясне,
Як воно скоро вже для нас погасло,
Що Вероніка страху не має
Хустков біленьков Його обтирає.

3. Серце солодке, що вас так любило
Сліпим, калікам на поміч спішило,
Копієм нині Лонгіна пробите,
Щоб ми у ньому могли вічно жити.

4. Дякую, Христе, за Твої терпіння,
Що переніс Ти для мого спасіння.
Хай в Твоїх ранах душа спочиває,
А після смерти Бога оглядає.

Молитва

О мій Ісусе! Ти покинув небо, Свого Отця і прийшов на землю, а людський рід приготував для Тебе публічну екзекуцію. Ти простягав до нас руки, відкривав долоні до любові, а ми їх прибили до хреста. Ісусе, Ти хотів жертвувати нам свою любов, а ми їй завдали смертельну рану.

Бог полюбив людину в особі Ісуса Христа. Доказом Його любові були діла. Він не відкидав від себе калік, хворих, немічних, бідних - вони Його приятелі, друзі. Ісус дає себе на бичування, коронування вінком з тернини. Дозволяє прибити себе до хреста, вмирає на хресті... Але вінок - це тріумф Його любові, це відкриття Його Серця. Відкриває всім людям Свою любов на горі Голгофті. Відкриває свій бік, з якого спливають останні краплини крові і води - це ще один доказ любові. Так як у Старому Завіті серед пустині появляється струмок води для Агари, щоб напоїла свого сина Ізмаїла щоб він жив. Так і нам Христос на горі Голгофті дає ту невичерпну криницю своєї любові і милосердя. Це криниця, яка напуває всі спраглі душі, охолоджує гіркоту людського життя, хворим повертає здоров'я, а розпачливим надію; всіх грішників і праведників огортає своєю любов'ю. І цією криницею, тим джерелом живої води є пробите на горі Голгофті Найсвятіше Серце Ісуса. Це Серце, яке своїм промінням освітлює, опромінює, зігріває студене і тяжке життя на цій долині сліз.

Дякуємо Тобі, Ісусе, за цей вияв великої любові. Йоан Богослов на Тайній Вечері тулився до Твого Серця. Сьогодні кожен із нас підносить свої заплакані очі, простягає зболілі руки і просить благословення, допомоги в прикрощах земного життя. Ти нікого не відкидаєш від Свого Серця, бо Сам сказав: "Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, а я заспокою вас!"

Ісусе, проминає вже близько 2 тисяч літ від того часу, коли Ти виявив для людства Свою велику любов, відкрив Своє Серце.

Сьогодні нікого не прибивають до хреста, але ми бачимо, як гинуть люди, брат виступає проти брата, ллється кров невинних дітей, поширюється ненависть, мільйони людей терплять голод, насильство, терор. Нехай проміння Твого Найсвятішого Серця просвітить провідників цього світу; тих, які чинять беззаконня, тих, які підписують дозвіл на вбивство ненароджених дітей в утробі матерів; тих, котрі роблять на собі знак святого хреста і ті ж руки піднімають проти брата свого. Нехай Твоє Серце, Ісусе, розбудить до співчуття і любові людей, які можуть простягнути руку допомоти тим, які вмирають з голоду.

О рано Серця Ісуса, скрий мене в годині терпіння і болю. Захороняй мене в небезпеках життя; світи в темряві моєї земної дороги. Згаси у моєму серці вогонь ненависті і злоби, промінням своєї любові спали гріх налоговий, який глибоко вкорінився у моїм серці. Уділи ласки святої терпеливості, бути тихим і покірним, не тримати у серці гніву, а завжди усім прощати. Нести любов там, де панує ненависть, де панує розчарування і розпука, де втрачена надія, нести уповання на Боже милосердя і доброту.

О Серце Ісуса, будь підпорою для старших, кормителем для голодних, для терплячих і хворих - осолодою, для сліпих - провідником, для воїнів - знаряддям любові. Благослови наше життя на цій долині сліз. В годині смерти змий наші провини Своєю кров'ю і водою, яка вийшла з Твого Серця. Після смерті прийми нас у Свої батьківські обійми, приголуб до Свого Серця, нехай навіки у Ньому спочиваємо. Амінь.

Кінцева молитва

О мій Ісусе! Розп'ятий на хресті, серед тяжких болей і терпінь Твого конання я посвячуюся Тобі сьогодні. Прийми мене, Ісусе, до свого великого Милосердя; укрий мене у глибоких Ранах Твого Тіла святого, нехай кров і вода, яка виплила з Твого Серця, очистить мене. Твої терпіння захоронять мене на вічне життя. Тіло і Кров найдорожча нехай буде поживою душі моєї. Смерть Твоя на хресті нехай мене захоронить на вічне життя в небі.

О Боже мій! О Спасителю мій! Жертвую Твої страждання і терпіння Отцю Небесному на прощення моїх гріхів. Твоє пониження і погорда, о мій Ісусе, нехай буде переблаганням за мою гордість і зухвалість. Твоя Голова Найсвятіша, яка була вінчана вінком з тернини, о мій Ісусе, нехай захоронить мене від усякого злого. Невинний засуд і декрет смерті нехай будуть мені на прощення гріхів обмови і осудження ближнього свого. Праця і труди Твої для спасіння людського роду нехай будуть як заплата за моє лінивство і недбайливість. Твоя нагота нехай укриє мене. Зранені Руки, Ноги і Серце Твоє нехай оздоровлять мене. Любов Твоя нехай утверджує, зміцнює і хоронить мене від всякого злого як на душі, так і тілі. Смутні зітхання Твої до Отця Небесного, о Найдорожчий Спасителю, нехай будуть для мене потіхою при останній хвилі мого життя.

О добрий Ісусе! О солодкий Ісусе! О Наймиліший Ісусе! Будь милосердний до мене тепер і в годині моєї смерті. Амінь.

Це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім

"А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля" (Лк. 24, 21). В тих словах учнів, які йшли з Єрусалима в село Емаус, криється великий розпач і тривога. В ньому ми вбачали пророка в Христі, ми вбачали Месію, який має стати провідником ізраїльського народу, ми повірили йому, ми раділи з ним, коли перед кількома днями входив до Єрусалима і весь нарід тріумфально витав Його: Осанна! Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!" (Мр. 11, 9-11). А за кілька днів: "...Наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і Його розіп'яли,... до того ж усього, ось третій день сьогодні, як це сталося! Втрачена надія, пустота душевна, розбиті серця, розчарування, де правда? Христос відкриває для них правду: "О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли. Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу? І, почавши від Мойсея та від усіх пророків. Він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до Нього..." (Лк. 24, 25-75

27). При ламанні хліба учні впізнають Ісуса. Тоді очі в них відкрилися, тоді воскресла в серцях надія і промовили один до одного: "Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?" (Лк.24, 32).

Воскреслий Христос приносить радість для Своєї Матері, її смуток і печаль перемінюється у радість і веселість. Ангел звіщає жінкам-мироносицям: "Чого плачете, Його тут немає, Він воскрес із мертвих". А найбільша радість з Воскресіння Христового для вас, які біля стіп Христа Ісуса, біля Його гробу б'єтеся в груди, жалієте за гріхи, каєтеся, через святу Сповідь добиваєтеся прощення гріхів і чисті стоїте перед своїм Спасителем. То Воскреслий Христос видає для Вас плоди нового життя. То і терпіння набуває зміст, то і хрест, на якому був розп'ятий Богочоловік, не стає знаряддям смерті, а знаряддям життя, не знаряддям ганьби, а знаряддям перемоги.

Пісня розважань

Жаль душу стискає, серце біль чує,
Як наш Спаситель на смерть ся готує.
В городі Оливнім кров'ю він стікає,
Отця благає, Отця благає.

Плач, душе моя, залийся сльозами,
Як розважаєш Спасителя рани.
Він задля тебе Хресну смерть приймає,
З гріха неволі душу визволяє.

Хай людське серце завжди пам'ятає
На Христові Страсти і не забуває,
Що вхід до неба - то ціна велика -
Смерть, терпіння Бога-чоловіка.

Уклав о. Василь Ковпак, Львів-2002

www.saintjosaphat.org