Ситуація: «Захід» відзначає свято Різдва 25 грудня, «Схід» - 13-ма днями пізніше, у січні: одних це дивує, інших навіть дратує. Бо ж тут -  проблема календарна, адже від року Різдва ведемо наше літочислення! А «Сонце ж – одне для всіх»…Тож не дивно, що серед газетних публікацій регулярно появляються тексти, які стосуються аж п’ятьох окремих питань:

1) «чи Ісус Христос справді народився 25 грудня?»,

2) «чи ця подія відбулася саме в році, який прийнято вважати першим «нашої ери»?

3) «які царі (чи то мудреці-волхви або ж астрологи) прийшли поклонитися Новонародженому, скільки їх було і яке світило вело їх зі Сходу аж до Вифлеєму»?

4) «скільки дітей убито за наказом царя Ірода»?

Є ще й 5-те - питання «родоводів», яке дивує з двох поглядів: а) чому різниця в кількості поколінь «від Давида до Йосифа» сягає аж 15? (у Матвія їх 26, в Луки ж – 41); і б) якщо Ісус не син Йосифа, то який смисл у цьому?

Відповіді на ці питання навіть авторитетних особистостей як у газетних публікаціях, так і в поважних монографіях, зазвичай нечіткі. Тож доводиться згадувати слова, сказані апостолом Павлом у Посланні учневі Титу (3:9): «Безглуздих же питань, родоводів, спорів та суперечок про закон уникай, бо вони безкорисні і марні». Як і вкрай важливе, написане ним в іншому місці: «Буква убиває, а дух животворить» (2 Кор. 3: 6) !

Тут, очевидно, доводиться враховувати декілька факторів:

а) вплив певних астрологічних уявлень, «сліди» яких міцно укріпилися хоча б у назвах днів тижня: неділя – «день Сонця», понеділок – «день Місяця» і т.д. – «усіма мовами Європи (як ось, англійське – Sunday, Mondау, німецьке                     Sonntag, Montag і т.д.), але й багатьох народів Азії»;            

б) зумисні вставки з метою скомпрометувати зміст тексту;

в) ті чи інші домисли переписувачів, які особисто не були свідками описуваної події, але які вставляли їх «із найкращими намірами».

Щодо 1-го. Є твердження, за яким дату Різдва «суміщено» з моментом, коли, після закінчення польових робіт у  найкоротші дні року (17 – 24 грудня),  римляни святкували Сатурналії - на честь бога землеробства Сатурна. Цю заміну «поганського на християнське» здійснив у 350 р. папа Юлій І, таке рішення  прийнято на Третьому (Ефеському) Вселенському Соборі ( 431 р.).

Звертають увагу на метеорологічні умови в Палестині: у жовтні тут розпочиналася холодна дощова пора, у грудні ж навіть зі снігопадами. І пастухи заганяли свої отари до кошар, отже – не могли «жити в полі і вночі стерегти свої отари», як про це написав Лука (Лк. 2:8). Тож припущень щодо календарної дати Різдва упродовж багатьох століть було безліч – «від жовтня до травня». Як відомо, Папа Іван Павло ІІ сприймав це із розумінням.

Можна уточнити: дата 25 грудня на початку н.е. була близькою до моменту зимового сонцестояння, точніше – дві доби після нього, тобто «нове Сонце саме тоді народилося»…

Щодо 2-го. Епоха (вихідна «точка») нашого літочислення - це 44-й рік правління Августа, 754-й рік від заснування Риму. Вона є стовідсотково умовною, і з цим згідні всі. Бо ж цар Ірод Великий, при якому нібито народився Христос, помер чотирма роками раніше, це істориками доведено. Тому звичним уже стало твердження, за яким Ісус Христос народився у 6-му (навіть у 7-му) році до н.е. (бо ж мала бути втеча в Єгипет, очікування смерті Ірода, повернення в Назарет).

Більш прийнятною однак є версія санкт-петербурзького вченого Владислава Фролова: в євангеліях йдеться про іншого Ірода – про Ірода Антипу (сина того згаданого), тетрарха, правителя Галілеї (4 р. до н.е. – 39 р. н.е.). І, напевне, найчіткіше прояснює цю календарну ситуацію рік смерті Івана Хрестителя. Адже з «Іудейських старожитностей» Флавія випливає, що Іродіада стала дружиною Ірода Антипи у 34 р. н. е. Стурбований тим, як народ сприймає слова Івана Хрестителя, Ірод у 35-му році садить його у фортецю і незабаром (на вимогу Іродіади) страчує. А через декілька місяців після хрещення в Йордані і страти Івана Хрестителя було розп’ято Ісуса Христа.

Що це відбулося саме в 36 р. н.е., за словами В.Фролова, свідчить «Самарянська хроніка». І про той же рік розп’яття Христа - 4-й рік 203-ї Олімпіади, посилаючись на грецького історика Флегона (ІІ ст.), пише у своїй «Хроніці» Михайло Сірієць (ХІІ ст.), Патріарх Антіохійський. Отже, найімовірніше, перша Пасха випала на неділю, 25 березня 36 р.

Відповідно, за В.Фроловим, зміщується і рік народження Ісуса Христа. Так, у Євангелії від Луки є дві вказівки щодо цієї дати: 1) «за часів Ірода, царя Юдейського» (Лк. 1: 5) і 2) «...тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній...» (Лк.2: 1 -2). Як згадано, правителем Галілеї тоді був Ірод Антипа, якого також величали царем  (Мр. 6: 14, 22, 25,26, 27, 28; Мт.14: 9).

Отже, Сульпіцій Квіріній, як легат Сирії у 6 – 10 рр. н.е., робив перепис та оцінку майна населення на підвладній йому території в Іудеї (яку перед тим було приєднано до складу римської провінції Сирії) у 6 – 7 рр. Так що насправді роком народження Христа  цілком може бути 6-й рік н.е. І цар Ірод був, «але не той, і дітей у Вифлеємі він не убивав».

Іван Климишин / http://www.novazorya.if.ua