Напевно, ніхто не буде заперечувати, що кожна людина потребує відпочинку. Це очевидно для кожного з нас. Що більше - навіть Сам наш Творець сьомого дня відпочивав від Своїх діл і призначив для нас час на відпочинок і святкування. Проте досить часто зміст, який багато християн вкладають в поняття недільного чи святкового відпочинку суттєво відрізняється від того, що мав на увазі Бог кажучи: «Пам'ятай на відпочинковий день, щоб святити його» (Вих. 20, 8). Те, як Бог вчить нас відпочивати, і те, як до цього нас закликає Церква, аж ніяк не збігається зі схемою: дві години на Літургії, а далі - день твій, роби, що хочеш, з твердою упевненістю, що ти вже зробив все, що від тебе вимагається. Насправді ж присутність на Службі Божій не звільняє від подальшого святкування, а навпаки - має надихати нас, щоб увесь день ми відпочивали від усіх наших буденних справ, прославляючи Бога.

Сьомий день - особливий!

Вже з перших рядків Святого Письма ми бачимо, що наш Творець, відділивши світло від темряви, подарував нам певне мірило часу, яким є день. Також бачимо, що сьомий день Бог зробив відмінним від попередніх шести, проте не фізичні властивості самого сьомого дня відрізняються від інших, а поведінка нашого Творця того дня. Сьомий день є закінченням певного відрізку часу, який ми називаємо тиждень. Він не відірваний від попередніх шести днів, а є їхнім логічним наслідком: «І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був» (Бут. 2, 3). Отож, Бог шість днів творив, а сьомого дня відпочив.

Людину ж Бог сотворив на свій образ і подобу. З цього випливає, що в нашу природу вже закладена і потреба відпочинку. Та виникає питання, що це за відпочинок. Пам'ятай день святий святкувати - це є не що інше, як одна з десяти заповідей, точніше її скорочена катехизмова форма, яка повністю звучить: «Пам'ятай на відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його» (Вих. 20, 8-11). Саме в такій формі Мойсей отримав цю і дев'ять інших заповідей на горі Синай. І звідси бачимо, що наш відпочинок освячений Богом і що він є на Його честь. А це означає, що і святкувати його ми маємо по-особливому. В цей день Бог закликає нас полишити всяку буденну роботу і святкувати. Однак у день відпочинку святкувати маємо не тільки ми, але мусимо подбати і про тих людей, відпочинок яких залежить від нас.

Неділя - день Господній

Святе Письмо, починаючи від старого завіту, показує нам дві основні події для святкування сьомого дня. Перша подія - це створення світу, а друга визволення Ізраїля з єгипетської неволі: «Пам'ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам'ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній» (Вих. 5, 15). Сьомого дня, тобто в суботу, Бог відпочив від створення і також в суботу своєю могутньою рукою вивів свій народ з Єгипту, з рабства і утисків. Субота належить Господеві, присвячена прославленню Бога, ділам Його творення і Його спасенних дій для Ізраїля.

Те, що весь християнський світ святкує у неділю , а не в суботу, має своє логічне пояснення. Дві події, з нагоди яких відбувається святкування суботи, як вже згадувалось, є вихід Ізраїля з рабства і завершення творення світу. Цим днем є субота. Субота для ізраїльтян у Старому Завіті є останнім днем тижня. Для християн цим днем стає - неділя. Оскільки Ісус воскрес із мертвих першого дня тижня, тобто в неділю (Мт. 28, 1; Мр. 16, 2; Лк. 24, 1; Ів. 20, 1). Як перший день, день воскресіння Христа нагадує перше створення. Як восьмий день, що йде за суботою, він означає нове творіння, започатковане у Воскресінні Христа. Він став для християн першим із усіх днів, першим із усіх свят, днем Господа. Неділя виразно відрізняється від суботи, за якою вона хронологічно йде щотижня і яка замінює для християн суботу з її обрядовим приписом. У суботу весь Ізраїльський народ святкував Пасху - вихід з єгипетського рабства. Це була своєрідна підготовка до нової Пасхи Христа - виходу з рабства гріха. Через Пасху Христа неділя доповнює духовне значення юдейської суботи і заповідає вічний відпочинок людини в Бозі. Для християнина сутність неділі - є сутністю всього християнства, це є день воскресіння Ісуса Христа з мертвих. У ньому закладена вся діяльність Христа заради нашого спасіння, де кульмінацією є воскресіння з мертвих. Кожної неділі ми згадуємо, що для нас зробив наш Господь. В Ісусі Христі ми стали учасниками нового союзу з Богом. Тож надалі, коли буде йтися про святкування суботи, чи сьомого дня тижня, то для нас, християн, це буде означати, що йдеться про неділю.

З цього випливає, що нам потрібно з ще більшою пошаною відноситись до святкування неділі, адже в цей день ми можемо вже тут, на землі, відчувати присмак небесного життя. В цей день ми в особливий спосіб разом з усією Церквою єднаємось з Богом, зустрічаємось з ним в тайні Євхаристії. Також мусимо пам'ятати, якщо це для нас має надзвичайно велике значення, то про це знає також і наш ворог - диявол. І він, безсумнівно, буде робити все, що тільки в його силі, аби ми перестали пам'ятати про суть святого дня.

Що означає святий?

Слово святий ( з гебр. кадош) - означає інакший від усіх, відмінний, вилучений з повсякденного вжитку. Коли Бог нам каже пам'ятати про святий день, то це означає, що йдеться про особливий день, який є іншим від всіх решта днів. Значить, і наш спосіб поведінки в святий день має бути інший. Святий день має відрізнятися від усіх інших днів: «Господь сказав Мойсеєві: «Ти ж промов до синів Ізраїля: Глядіть, пильнуйте мені суботи; бо вона - знак між мною та вами для ваших поколінь, щоб знали, що Я -Господь, який освячує вас. Пильнуйте, отже, суботи: вона бо має бути свята для вас; хто осквернить її, нехай буде скараний смертю. І кожен, хто в ній робитиме яку-будь роботу, той буде викорінений з-поміж свого народу. Шість днів для роботи, але сьомий день на цілковитий спочинок, присвячений Господеві; кожен, хто робитиме якусь роботу в день суботній, буде скараний смертю. Тож нехай сини Ізраїля пильнують суботи, та святкують її з роду в рід, як союз віковічний. Вона - знак віковічний між мною та синами Ізраїля; бо шість днів творив Господь небо й землю, а сьомого дня спочив і відітхнув». І як перестав Господь розмовляти з Мойсеєм на Синай-горі, дав йому дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, записані пальцем-перстом Божим» (Вих. 31, 12-18).

Субота є знаком нерозривного союзу з Богом. Ізраїльський народ можна було відрізнити від усіх інших народів за тим, що вони святкували суботу. Жоден народ не святкував сьомого дня, крім вибраного Божого народу. Цей день є надзвичайним Божим благословенням для кожного з нас. Адже ми можемо відпочивати разом з Господом в Його присутності. Те, що карою за недотримання святого дня є смерть (Вих. 31, 14), ще більше підкреслює значення цієї заповіді. Смертю Бог наказав карати тільки за виняткові переступи, які є дуже важкими гріхами такі як: вбивство, перелюб, богохульство... На перший погляд може здаватися, що порушення суботи не настільки серйозна провина, щоб так суворо карати, проте, як бачимо впродовж всієї історії Божого народу і аж дотепер, порушення цього видимого знаку між Богом і людиною завжди має дуже серйозні негативні наслідки для самої ж людини. І хоча сьогодні таке покарання ніхто не застосовує, але Христос дав нам розуміння духовної смерті, яка є набагато страшнішою, аніж фізична, бо веде до вічної погибелі.

З упевненістю можна сказати, що в наш час ніхто не відмовляється від вихідних днів, якими часто є і субота, і неділя, але багато хто навіть не задає собі питання, звідки вони і для чого. Дуже часто саме в країнах з високим рівнем життя, де, здавалось би, люди можуть «дозволити» собі відпочивати у святкові дні, забувають про правдиве значення відпочинку. Звичайно, набагато простіше використовувати вихідні на свою «користь», можна жити за власним розумом, самовільним думанням і не згадувати про Бога. Небагато людей правдиво присвячують неділю та інші свята створені Господом і на честь Господа Тому, Кому належить вся увага в ці дні. І таким чином те, що виглядає простим, - пам'ятати про святий день - перетворюється у велику проблему навіть для тих, хто вважає себе християнином: «..."Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрашнього ранку." Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби. Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі. Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде. І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого. Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого? Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю." Отже, народ відпочивав сьомого дня» (Вих. 16, 23-30). Ці рядки вчать нас, як ми маємо готуватися до неділі. Якщо Бог своєму народові давав шостого дня їжі удвічі більше, щоб залишилось і на суботу, то це означає, що Бог і зараз дає нам можливість приготуватись до неділі, оскільки Він, як вчить нас Святе Письмо, буде той самий завжди (Іс.41, 4) . В суботу Бог дає нам і час, і сили для того, щоб ми забезпечили собі неділю без буденної праці. Вже тут ми бачимо, що святкувати - це значно більше, ніж не займатись тією роботою , якою заробляємо собі на життя. Звичайно, всю хатню роботу ми по максимуму теж маємо зробити попереднього дня. Ми можемо приготувати їжу ще в суботу, а в неділю тільки підігріти, ми можемо подбати, щоб наш автомобіль був заправлений пальним в суботу і одяг був у належному стані. Все це ми можемо і повинні робити за день до свята, щоб в саме свято наша увага була сфокусована на Богові, на його слові. Якщо про це не подбати, то ми не зможемо повноцінно відпочити. Ми будемо порушувати Божу заповідь і не зможемо духовно зростати. А з іншого боку, чи займались би ми щоденними справами, знаючи, що до нас у гості хоче завітати дорога для нас людина, чи хотіли б якомога більше часу провести з нею. Оскільки усвідомлюємо, що в святковий день Бог більше, ніж в усі інші дні хоче нашої відданості, то маємо вибір: бути з Ним або без Нього.

Знаючи диявольську підступність, можемо бути певні, що ворог буде намагатися зробити все для того, щоб ми не цінували того, чим для нас є святий день. Якщо йому не вдається повністю стерти значення святкового дня, то він буде намагатися це робити поступово. В неділю чи інші свята до нас можуть приходити різні думки, які можуть нагадувати нам про якусь «невідкладну» роботу, про яку впродовж тижня ми і не думали, або вважали, що це може почекати. Та саме в неділю може прийти думка прибрати в тому місці, до якого ми ніколи не дивимось, помити машину, замінити несправну жарівку, піти щось купити. Ми повинні підготуватись до того, що така атака буде. Кожну думку ми маємо обов'язок перевірити, чи вона не противиться Божому Слову. Якщо за день до неділі кожен з нас приділить під час особистої молитви хоча б кілька хвилин в намірі, щоб провести святковий день так, як це задумав Бог, то зможе бачити, що йому треба зробити, щоб свято було справді на славу Божу. І щоб цей день для нас був правдивим відпочинком в Божій присутності.

Євхаристія - вершина кожного свята

Якщо ми не будемо мати запланованого для нас Богом відпочинку, то відповідно не зможемо провести і весь наступний тиждень на славу Божу. Ми потребуємо відновлення і духовних, і фізичних сил. Кожен сьомий день (і кожен святковий) Бог хоче в особливий спосіб проводити з нами час. Він хоче, щоб ми разом з ним відпочивали, щоб ми побачили, скільки добра Він нам дарує. Цей день ми не можемо ставити на рівень звичайного вихідного, бо він має для нас набагато глибше значення: «Господь сказав Мойсеєві: «Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Празники Господні, за яких ви скликатимете святі збори, - ось вони, мої празники. Шість день можна працювати, а сьомого дня - субота цілковитого спочинку, святих зборів; ніякого діла не робитимете; спочинок це для Господа по всіх оселях ваших. Ось празники Господні, святі збори, що їх скликатимете в свій час...» (Лев. 23, 1-4). У наступних рядках цієї глави Бог дає перелік днів, які були обов'язковими святами в Старому Завіті. А пізніше Христова Церква, отримавши авторитет непомильності від самого Христа, встановила, які свята на честь нашого Господа ми обов'язково повинні святкувати, окрім самої неділі. З цих рядків ми також бачимо, що в усі святкові дні в нас мають бути святі збори. Церковна заповідь конкретно уточнює, які саме вони мають бути: «У неділю та інші встановлені святкові дні вірні зобов'язані брати участь у Службі Божій» (ККЦ 2180 ). Центром Служби Божої є Євхаристія, тому вірні зобов'язані приступати до цього таїнства. Недільна Євхаристія обґрунтовує й утверджує всю християнську практику. Участь у спільному святкуванні недільної Євхаристії засвідчує нашу належність до Христа і Його Церкви і вірність Їм. Цим ми підтверджуємо єднання у вірі та любові. Ми разом засвідчуємо святість Бога та свою надію на спасіння. Ми взаємно зміцнюємось у Святому Дусі.

Багато християн переконані, що після участі у Літургії, можна братися до своїх справ. Це очевидна диявольська брехня, адже Бог каже, що ми повинні відкласти всі наші справи. А все, що ми маємо робити в цей день, має прославляти нашого Бога. Бог дарує нам час, щоб ми могли зробити аналіз цілого тижня, скласти план на наступний тиждень, замислитись наскільки ми виконуємо волю Божу. Якщо ми не святкуємо весь день, то в такий спосіб ми обкрадаємо Бога, бо не віддаємо йому тої пошани і слави, яку повинні віддати. Якщо після Літургії ми забуваємо, що свято тільки починається, то це може означати не що інше як те, що ми належно не підготувались ні до святкового дня, ні не були уважні на самій Службі Божій, бо не впізнали свого Спасителя і не прийняли Його слово.

Христос порівнює Царство Боже з весільним бенкетом, на який кожен, хто слухає Божого Сина, отримує запрошення. Уявімо собі, що дуже близька і дорога для нас людина запросила нас на весілля. Однак ми повідомляємо цю особу, що не можемо прийти, бо маємо якусь повсякденну роботу. Або приходимо, а через деякий час залишаємо святкування, бо хочемо ще щось зробити. Що про нас подумала б найдорожча нам людина, що би вона відчувала. Сумнівно, що ми б зробили так, а, однозначно, до кінця б розділяли б з нею радість її свята. А хто для нас може бути дорожчим від того, Який пролив за нас Свою святу Кров. Саме кров нашого Царя і Спасителя є перепусткою на весільний бенкет для нас в Небі. Якщо ми нехтуємо цим запрошенням вже тут, на землі, то ми не є достойні прийти і до Неба. Якщо ми не навчимося святкувати на землі разом з цілою Христовою Церквою, то нам не буде цікаво святкувати з усіма святими на Небі. Не забуваймо, що покликаних багато, але вибраних мало (Мт. 22, 14).

Недільні покупки: благословення чи прокляття?

«... І як народи цього краю привозитимуть на продаж суботами крам і всяку живність, ми не будемо брати в них у суботу або в святий день, і будемо що сьомий рік лишати землю облогом і всякі борги дарувати» (Неем. 10, 32). Ця цитата дає нам відповідь на питання: чи можемо ми собі дозволити без нагальної причини в святий день щось купувати або продавати чи ні. Тому якщо в нас є звичка після церкви заходити до крамниці, то мусимо просити Бога, щоб звільнив нас від цього. Нам не потрібно вести хтозна-яку боротьбу з тими, які продають в неділю чи свято, а просто потрібно перестати купувати в ці дні. Люди, які живуть за законами світу, будуть і продавати, і купувати, і робити що завгодно. Щоб себе виправдати, можна наводити безліч аргументів: що в інші дні ми не маємо часу на покупки, а всі купують та й не така вже це важка робота. На такий випадок ми маємо чітку відповідь: «Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; бо все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, - не від Отця, а від світу. А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки (1Ів.2.15-17).»

Дияволові надзвичайно залежить, щоб саме в неділю були відкриті всі магазини, торгові центри, супермаркети, базари. Що цікаво в деяких торгових центрах чи базарах взагалі не має вихідного дня або він є в інший день, але тільки не в неділю. Та це не повинно вводити нас в спокусу. Християнин інший, ніж весь світ довкола. Коли Ізраїльський народ в пустині їв манну, то дехто не послухав Бога і вийшов у суботу збирати манну, та нічого не знайшов. Це саме буде і з нами, якщо не послухаємо Бога і в неділю чи інше свято будемо ходити на закупи. Те, що ми купимо в неділю чи свято, не принесе нам тої радості, яку хоче нам дати Бог. Нічого доброго ми не знайдемо в цей день, а хіба що віддалимось від Бога. А купити чи продати щось ми зможемо і в будні дні.

Керівники деяких підприємств вважають пріоритетом для своєї діяльності працювати без вихідних. У рекламах своїх фірм вказують «працюємо без вихідних», як неабияке досягнення, проте такий спосіб діяльності не може зробити успішним підприємство. Весь всесвіт і все, що в ньому створив Бог, функціонує за Божими законами. І успіх залежить тільки від того, наскільки ми знаємо Божі закони і дотримуємось їх. Не може підприємство, яке не шанує святий день, порушуючи цим Божу заповідь, очікувати на фінансове благословення. На початку фірма може навіть мати успіх, але це буде тільки тимчасово. Рано чи пізно вона приречена на занепад, а зароблені кошти в святкові дні не принесуть користі.

Коли ми в свято йдемо щось купувати, то ми тим самим грішимо проти свого ближнього, змушуючи його працювати. Якщо би всі християни перестали купувати чи продавати в неділю і свята, то можна з впевненістю сказати, що ситуація в нашій державі виглядала би по-іншому. Боже благословення було б над Україною.

Також часто ми можемо чути, особливо серед людей, які мають відношення до сільського господарства такі вислови: «Бог в неділю дав нам таку гарну погоду, що гріх нічого на полі не зробити». Але такі вислови противляться Божому Слову. Якщо Бог каже на сьомий день відпочивати, то Він подбає про те, щоб ми встигли все важливе зробити за шість днів. А якщо Бог дарує нам гарну погоду в свято, то хоче в особливий спосіб нас потішити, дарує можливість насолоджуватись красою свого творива, дарує нам можливість чудового відпочинку, а також можливість без відволікання на інші справи просити про погоду і на наступний тиждень. Дуже часто причиною того, що нам бракує на працю шість днів є те, що ми набрали собі роботи більше, аніж нам потрібно. Або самі того не зауваживши починаємо збирати скарби на землі, а не на Небі.

Багато людей шукають причини відсутності фінансового благословення або його припинення в своєму житті. Причиною цього може бути те, що ми або ж ще наші батьки не шанували Божих свят. Якщо Бог нам покаже, що наше становище є наслідком такого занедбання, то мусимо покаятись за себе чи за наших батьків.

«Коли ти в суботу стримаєш свою ногу, щоб у мій день святий твоїх справ не чинити, коли назвеш суботу: «Розкіш! Господній день святий і поважаний!» - і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, покинеш твої справи та переговори, тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали» (Іс. 58, 13-14).

Подивімось, що Бог дає нам взамін на послух Його Слову. Нас не створив світ, який ненавидить свого Творця і відмовляється Його слухати. Нашим Творцем є наш живий Бог. І Він обіцяє нам, що в Ньому ми знайдемо розкіш. Ми можемо вибирати кому вірити: чи правдивому нашому Сотворителю і Його непомильному слову, а чи тому, хто збунтувався проти нього і нас хоче ввести в цей бунт. Боже Слово каже, щоб ми не тільки не купували, але перестали вести будь-які справи, які стосуються нашої роботи. Зважаючи на розвиток сучасних технологій, ця цитата з Святого Письма як ніколи є актуальною, бо ми можемо нічого не робити, нікуди не виходити і цілий день вести переговори чи по телефону, чи в Інтернеті. Та й усе це мусимо відкласти, щоб знайти справжню розкіш, а не оманну.

Субота - була знаком союзу з Богом

Ми не можемо очікувати, що люди зі світу будуть так робити, але кожний, хто вважає себе християнином, має обов'язок шанувати святий день. Саме ми не повинні забувати, що маємо бути світлом для світу. Завдяки Христові ми єднаємось духовно з вибраним народом, для якого субота була знаком союзу з Богом. Христос нас вирвав від світу, Він об'явив нам Отця і просить в Отця за нас, щоб беріг від лихого. Не за тих, що в світі, а за кожного, хто є Ісусовим учнем (пор. Ів. 17). Доки ми є вірними союзниками Христа, доти Отець про нас дбає. «Суботи мої держіть свято, щоб вони були знаком між мною та вами, щоб було знано, що я - Господь, Бог ваш» (Єз. 20, 20). Доки ми шануємо святий день, доти ми відрізняємось від тих, що в світі, які не знають свого Творця. Так як субота вирізняла ізраїльтян від всіх решту народів, так зараз неділя та її правильне святкування вирізняє Христових учнів, Христову Церкву від усіх інших. Коли Ізраїль відходив від Бога і не шанував субот, то зникав і знак союзу з Богом, не лишалось нічого, що відрізняло їх від поганських народів. Бог не мав по чому їх впізнавати, бо Його діти вподібнювались до світу. Якщо не має знаку союзу, то відповідно союз розривається. Ні, не Бог відкидає свій народ, а народ відкидає Бога, тоді Бог не може дбати про своїх дітей супроти їхньої волі. Тоді те прокляття, в якому живуть всі народи, які не шанують свого правдивого Творця, падає і на Ізраїль. Кожного разу, як ізраїльтяни порушували союз, то їх завойовували інші народи, а якщо шанували Божі заповіді, то Божий мир завжди був на них. Точно так само Божий закон діє і зараз. Доки ми шануємо Божі заповіді, доти ми в союзі з Богом. Як тільки ми порушуємо умови союзу і не каємось, коли Святий Дух до нас промовляє, тоді прокляття падає на нас, на нашу сім'ю, родину, спільноту.

«Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами» (Лев. 26, 34). Бог говорив своєму народові, що за переступ суботи вони будуть виселені, так ставалось. Як Ізраїльський народ не шанував суботи в своєму краю, то прийшли інші народи і, завойовуючи їхню землю, забрали її мешканців на чужину. Бог подарував Ізраїлю святу землю, а ми казали, що святий означає інший, тобто - це відмінна територія від всієї іншої на всій землі. Та своїм непошануванням субот ізраїльтяни вподібнювали її до всіх інших земель, на яких жили погани. Та Бог не дозволить, щоб те, що Він освятив, було споганене, тому свята земля зазнала відпочинку, але ціною виселення майже всього народу. Пізніше, коли Бог дарував ласку повернення з Вавилону на святу землю, пророк Неемія нагадує своєму народу про суботній день: «Того часу побачив я в Юдеї, що в суботу топчуть у винодавлях, возять снопи, навантаживши ними ослів, а також вином, виноградом, фіґами й усяким тягарем, і приставляють у Єрусалим суботнього дня, і я їм докоряв за день, в який продавали вони свою живність. Та й тирійці жили в нім і привозили рибу та усякий крам і продавали в суботу юдеям, і то в Єрусалимі. То я докоряв вельможам юдейським і сказав їм: «Яке ж погане діло ви робите, осквернюючи день суботній! Чи ж не так чинили батьки ваші, за що послав Бог наш на нас і на це місто все те лихо? А ви ще збільшуєте гнів на Ізраїля осквернюючи суботу!» Після цього, коли в єрусалимських брамах сутеніло перед суботою, я наказав зачинити двері та звелів їх не відчиняти, аж доки не мине субота, й поставив коло воріт деяких моїх слуг, щоб ніяка вантага не приходила в день суботній. Ось чому крамарі та продавці всякого краму не раз і не два ночували поза Єрусалимом» (Неем.13.15-20). Пророк Неемія нагадує Ізраїлю, коли бачить, що народ купує в суботу, що так само робили їхні батьки і що саме за це вони були покарані. А коли перечитаємо сімнадцяту главу з двадцять першого до двадцять сьомого рядка пророка Єремії, то побачимо, що одна з вимог Бога, щоб на їхній землі панував мир, є дотримання суботи. А саме: перестати брати приклад з інших народів, перестати займатися торгівлею в святковий день. Часто можна шукати хтозна-які причини ситуації, яка є довкола: в державі чи сім'ї, але в першу чергу подивімося, чи є знак Божого союзу між нами і Богом.

Святкувати, як цього навчив Ісус

Христос нам показав, ще глибше розуміння святого дня. Дав усім нам зрозуміти, що в цей день ми в особливий спосіб маємо виявляти турботу і любов одні до одних. Христос показав, що без любові ми будь-яку заповідь можемо перетворити в знаряддя для захисту своєї гордості, егоїзму, бажання влади... Це можемо бачити на прикладі фарисеїв. Коли Ісус зціляв в суботу, Йому дорікали за це, як за гріх. Без жодних вагань можемо сказати, що якби Ісус не хотів показати правдивого значення святого дня, то Він міг зцілити іншого дня чи так само заборонити їсти учням колосся в суботу. Месія дає побачити, як можна святкувати суботу, зміст якої є звільнення з єгипетського рабства і не радіти, що і твій хворий брат, який не міг повноцінно святкувати, був рабом хвороби, теж отримав таку змогу, оздоровившись. Зцілюючи в суботу, Христос дарує людині можливість так само повноцінно святкувати, прославляючи Бога. Ми також маємо обов'язок дбати про тих людей, які не можуть забезпечити собі належного відпочинку з тих чи інших причин. До них належать вбогі, літні, інваліди, люди, які є нашими ближніми. Необхідно подбати, щоб вони могли бути присутніми на Службі Божій, або ж, якщо це неможливо, щоб їх відвідав священик і вони могли прийняти Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Цей день для нас може служити чудовою можливістю бути свідками Христового воскресіння. «І каже до них: "Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мр. 2, 27). Цими словами Ісус дає можливість побачити як і те, що ми потребуємо святого дня, бо він встановлений для нас, і що для добрих діл немає вихідних. З великої любові та співчуття Христос вважає дозволеним в святковий день чинити добро, а не зло, спасти життя, а не погубити (пор. Мр. 3, 4).

Саме Ісус, Син Божий, подарував нам новий день, якого з нетерпінням чекало все створіння. І цим днем є неділя - день Господній. Який день для нас може містити більше значення, як не той, в який нам була подарована перемога над смертю, в який нам відкрились двері до вічного відпочинку з нашим Отцем. Святкуючи неділю, яка замінює суботу, - ми вже тут на землі можемо відчувати передсмак відпочинку в Небі. Саме в неділю Христові учні зустрілись знову з воскреслим вже Христом. Ми також зустрічаємось з Христом у неділю в таїнстві Євхаристії, але й також святкуючи неділю, пам'ятаємо і з нетерпінням очікуємо зустрічі з Христом під час другого Його приходу, коли настане остаточна перемога. Саме в неділю воскреслий Ісус говорить до Марії: «чого плачеш» (Ів.20.15), дарує учням мир (Ів.20.9), в цей день промовляє до своїх учнів - радуйтесь, не бійтесь. І хоча диявол може ще робити нам шкоду, хоча ще існує багато несправедливості, але святкуючи день воскресіння Христового, ми пригадуємо собі, що настане час, коли Бог витре всяку сльозу з наших очей: «Почув я від престолу голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.»»(Одк. 21, 3-4). Неділя є восьмим днем після старозавітної суботи, а це є праобраз майбутнього світу, де буде остаточно витерта всяка сльоза з наших очей.

Неділя є радісним днем для нас, його започаткував сам Христос. Це перший день, коли апостоли знаходять свого Господа, уже воскреслого у часі трапези, що була повторенням Тайної Вечері: «І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали...» (Лк. 24, 30-31). Пасхальна тайна повинна закінчитись для нас смертю, воскресінням і зустріччю з Господом. Цей день - неділя, який для нас є пасхальним святом, приготовляє нас до останнього переходу - до небесного бенкету.

Неділя для християн є знаком союзу з Богом. У цей день всі християни зустрічаються з воскреслим Христом, беруть участь в Його трапезі. Святкування неділі - надзвичайно потужна зброя в духовній боротьбі. Дияволові дуже залежить, щоб ми не присвячували цей день Богові. Бо в цей день ми в особливий спосіб, залишаючи всі свої справи, показуємо, що належимо Христові. По тому, як ми святкуємо неділю, ми даємо можливість іншим побачити, що християни відрізняються від тих, що в світі, ми даємо живе свідчення всім, хто ще шукає істину. Ми показуємо де потрібно шукати Спасителя.

www.christusimperat.org