Людина є істотою пожадливою, яка неустанно прагне до багатства і розкошів, забувши про своє правдиве призначення і покликання на цій долині сліз. Цю пожадливість до збагачення ми вже виразно бачимо в дітей Адама і Єви: "... Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув" (Бут. 4, 3-5). Жадібність і скупість Каїна стали причиною, що Бог не прийняв його жертви. І навпаки - щедрість Авеля спричинилася до того, що Бог прийняв його жертву і вона в очах Всевишнього була мила. Гріх жадібності привів Каїна до іншого, ще тяжчого гріха - гріха братовбивства.
На сторінках Нового Завіту знаходимо також яскравий приклад про людську жадібність і її наслідки для людини: "Один чоловік на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток і сховав дещо з ціни, - а знала про те і його жінка; решту приніс і поклав у ноги апостолів. Тоді Петро сказав: "Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога". Почувши ці слова, Ананія впав та й умер" (Ді. 5, 1-5).
Наступний приклад читаємо про Юду Іскаріотського: "Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: "Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?" Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано" (Йо. 12,4-6.)
Такі сумні і трагічні плоди збирають люди, опановані скупістю і захланністю. Всякий достаток, який прийшов до нас через порушення Заповіді Господньої щодо святкування неділі і свята, в той чи інший спосіб дуже скоро від нас відійде. Ніколи жодного пожитку людина не буде мати з грошей, зароблених за рахунок порушення Божого Закону. Прислів'я, яке часто гуляє в нашому народі, що, мовляв, у неділю добре купити і добре продати, походить від самого сатани, бо це він намовляє людину, щоб вона стала порушником Закону Божого і в такий спосіб знівечила святий день Господній.
Наш народ не оминуло ще одне лихо, з яким ми зустрілися віч-на-віч - це заробітчанство. Тисячі людей покинули не тільки свою Батьківщину, вони покинули також і свої домівки, сім'ї, стареньких батьків, маленьких дітей, чоловіків і дружин. Частина з них вже ніколи не повернеться на рідну землю - вони знайшли своє "щастя" на чужині з іншими чоловіками і жінками, в іншому середовищі почувають себе "безпечними і щасливими". На початках своєї мандрівки у "вільний світ вони мали на меті лише матеріально допомогти своїй родині. Багатьом із них і в Україні жилося не так зле, вони могли спокійно і щасливо у гроні сім'ї проживати в рідному краю. Але ними заволоділо велике прагнення до збагачення, жадібність, яка запанувала їхнім серцем і душею, не давала їм спокою ні вдень, ні вночі: інші мають, а я... Духовно і морально народ не був готовим до того, щоб покидати свою країну і вливатися в чуже середовище, зовні таке привабливе і цікаве, а всередині жорстоке і черстве. Частина наших людей просто загубилася у цьому новому для неї світі. Інші, проживши на Заході якийсь час і повернувшись до своїх сімей, стали чужими в своїй хаті і родині. Ще інші усвідомили, що вони втратили своїх дітей і свої сім'ї. Адже за певний період існування без матері чи батька, чоловіка чи дружини сім'я стає іншою, в ній своя атмосфера стосунків, які часто є незрозумілими для особи, котра повернулася до своєї домівки після тривалої розлуки. Їй тяжко змиритися з тим, що вона вже не бачить перед собою Катрусі чи Петрика, а Катерину і Петра, які стали дорослими і мають своє бачення на життя і світ. Так не раз жадоба наживи, людська захланність і прагнення збагачення руйнують людину, сім'ю, народ, державу і суспільство.
Також, у свою чергу, й держава, якщо бажає, щоб Всемогутній і Вічний Бог благословив її народ, землю, поля, міста і села, фабрики і заводи, повинна старатися дати кожній людині можливість недільного і святочного відпочинку. Український народ має 1000-літню християнську культуру, звичаї і традиції, котрі б і нинішнє покоління мало шанувати і їх дотримуватися. Звичайно, існують заклади, які мають працювати без вихідних: лікарні, швидка допомога, електричні станції, газові установки, що дають тепло, транспорт, їдальні тощо. Але ярмарки, різного роду базари, торговельні комплекси і ще багато інших установ, без яких людина може обійтися, мають бути зачинені. Пам'ятаймо, що грішать не тільки ті, які продають у святкові і недільні дні, але й ті, які відвідують ці заклади і купують.
На жаль, у нинішньому секуляризованому світі практично немає держав, які б відстоювали у своїй країні Боже право, а особливо дбали про день, який належить Господу Богу - день святий, неділю. А варто взяти приклад від могутньої королеви Англії - Вікторії. 1858 року один із лордів приніс їй в суботу ввечері документ, щоб вона ознайомилася з ним і рано в неділю підписала. "Завтра рано? Але ж завтра неділя! - здивувалася королева Вікторія. - Гаразд, полагоджу вашу справу, але тільки після Святої Літургії". Рано, підчас Святої Літургії, лорд був дуже здивований, бо священик навчав своїх овечок про святкування дня Господнього. Це королева Вікторія попросила його, щоб розказав її підданим, як вони мають святкувати день святий.
У багатьох християнських державах, в яких процвітало релігійне життя, з великою пошаною ставилися до святкування неділі. У храмах Голландії на церковних дверях висіли написи: "Не купуйте в неділю!". В Бельгії були спеціальні марки з написом: "В неділю не доручати!". Ось з якою повагою і любов'ю християнський світ вшановував день Господній, день святий.
Дзвін з Фатіми 1(30), січень-лютий 2007 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
