Скорочений катехизм Української Католицької Церкви
Рятунок душі в небезпеці смерті
1. Народжене дитя, або когось неохрищеного, що знаходиться в небезпеці смерті, необхідно відразу христити. Для цього потрібно мати намір охристити так, як вимагає св. Церква, та, поливаючи на голову навхрест звичайну воду, виразно вимовляти слова: Христиться раб Божий (раба Божа) — (ім'я; — в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Згодом, якщо охрищений живе, потрібно, щоб священик доповнив св. Хрищення щодо церковних обрядів та уділив св. Тайну Миропомазання.
ЗАГАЛЬНЕ ПОВЧАННЯ
Хрест
Найважливіший знак нашої віри - це святий хрест, бо на хресті вмер для спасіння людей Господь наш Ісус Христос. Тому хрест став знаком нашого спасіння і нашої віри. Знаком святого хреста починаємо і закінчуємо наші молитви. Цим знаком повинні ми також зачинати й закінчувати кожну нашу працю і кожний день нашого життя, а навіть кожне наше починання.
В нашому обряді "хрестимося", тобто робимо на собі знак хреста, тричі.
Знак святого хреста робимо на собі ось так:
Ліву руку кладемо на груди, перші три пальці правої руки (які при цій чинності означають символічно три Божі особи) складаємо разом, а два крайні пальці (що означають дві природи Ісуса Христа - Божу і людську) згинаємо до долоні. Підносимо й прикладаємо праву руку до чола й кажемо: "В ім'я Отця", відтак кладемо цю ж руку на груди й кажемо: "і Сина", потім звертаємо руку і кладемо її на праве рамено, говорячи при цьому: "і Святого", вкінці, поклавши праву руку на ліве рамено, закінчуємо знак святого хреста словами: "Духа. Амінь".
Молися!
Без Бога — ані до порога! Бог початок (Альфа), Бог — і кінець (Омеґа), і ціль нашого життя. Він
Всевишнього і Премудрий; через те належиться йому наше найглибше почитання і величання та наша вдячність. До нього нехай лине наше покірне й довірливе прохання, передовсім за прощення гріхів, за любов, яка була б готова на найбільшу жертву.
Молитва для душі - те саме, що дихання і їжа для тіла. Молитва -це постійне звернення душі до Бога, як квітки до сонця. Молитися треба вдома і в церкві. Молитва в церкві - це літургічна молитва, спільна, якою наша Церква молиться Богові своїми Богослуженнями.
Не стидайся своєї віри!
Не стидайся своєї віри, свого обряду, хоч би з тебе насміхалися нерозумні люди. Не зважай на
нікого; хрестися і молися так, як тебе батько-мати навчили. Диявол нічого так не боїться, як молитви, і тому намагається тебе від неї відтягнути. Хто цурається своєї віри, обряду, той відрікається Христа, і такого колись відречеться й Ісус Христос. Хто відважно й сміливо визнає Христа, того й Ісус Христос визнає тоді, коли прийде в оточенні ангелів судити нас.
А що б ти знав (-ла), як треба свій обряд шанувати, мусиш добре знати, якої ти віри, якого обряду. Ти є католицької віри, візантійсько-українського обряду (але не православного!). Ми - католицької віри, тому, що визнаємо всесвітню, тобто католицьку віру. Популярно називаємо себе українцями-католиками.
Яка ж різниця між українцями католиками і римо-католиками? Різниця та, що римо-католики відправляють свої богослуження в іншому, латинському обряді, а ми відправляємо у візантійському обряді, який упродовж століть набрав своєрідного українського характеру. І римо-католики, і ми, українці-католики, визнаємо видимим головою Церкви Христового Намісника, кожного наступника св. апостола Петра, який помер, як єпископ Риму. Тому що Ісус Христос передав св. апостолові Петрові ключі небесного царства, наказав йому пасти усе стадо вірних (і вівці, і ягнята) і на ньому, як на скелі, збудував свою Церкву, урочисто приобіцявши, що пекельні сили ніколи не переможуть її, тільки та Церква є правдивою Христовою і вселенською, яку очолює наступник св. апостола Петра.
Стережися гріха
Не знаєш, де й коли помреш, а померти можеш кожної хвилини. Тому мусиш бути завжди готовим (-ою) до смерті, а бути готовим до смерті, значить мати душу, чисту від свідомих і добровільних гріхів. Ніколи не згодуйся і не наважуйся на таке діло, що його й твій розум і твоя совість уважають грішним.
А якщо впадеш у гріх і маєш нагоду до сповіді, то не зволікай, а висповідайся. А коли б ти не мав (-ла) нагоди висповідатися, то знай, що поки що досконалий жаль очищує душу від найтяжчої провини гріха, однак з умовою, що при найближчій нагоді визнаєш його у сповіді.
Щодня розбуди у собі такий досконалий жаль, утікай перед нагодою до гріха, а у спокусі молися і не згоджуйся на гріх; тоді твоя душа буде чиста. Але й у найтяжчому випадку пам'ятай, що Бог безмежно милосердний і, поки чоловік живе ще на землі, Бог прощає всі гріхи кожному, якщо тільки людина за них щиро й досконало кається.
Не покидай свого народу!
Ти належиш до Українського Народу. Відректися свого народу, своєї мови - вчинок нечесний, тим більше тоді, коли спонукою до того є матеріальна користь, наприклад, одержання кращої праці,
вища платня, бажання приподобатися сильним цього світу. Той, хто в такий спосіб покидає рідний народ, заслуговує на погорду, і то не лише у своєму рідному народі, але й у народі, що до нього він перейшов. Чесні люди не будуть його шанувати, а й він сам, такий відступник, у глибині свого серця буде стидатися себе. Дорікання совісти в такої людини не раз є причиною того, що вона, наперекір своїй совісті, робиться ворогом власного народу і стає в ряди тих, що його переслідують. Тому держися того народу, в якому Господь Бог покликав тебе до життя. Держися свого рідного народу навіть тоді, коли одруження злучило тебе з особою іншої національности.
Вистерігайся п'янства і розпусти
Обидва ці гріхи, пиятика і розпуста, найбільше понижують людину і стають для неї одним з найтяжчих нещасть.
Якщо довго ти нежонатий чи незаміжня, живи в чистоті. Борися з облудними похотями тіла, а молитва і праця дадуть тобі потрібну силу побороти їх. Стережися поганих домів, бо там може пропасти і душа в тяжкому грісі, може пропасти і тіло, опоганене страшною недугою, якої кінцем є соромна смерть у лікарні.
В подружньому житті будьте вірні одне одному завжди, хоч би обставини розлучили вас на деякий час. Пам'ятайте, що для подругів - діти, це знак Божого благословення та запорука родинного добра в майбутньому. Подружня розпуста, яка не хоче дітей - це нещасна старість для самих подругів та повільна загибель для народу.
Будь чесним (-ою) і совісним (-ою) у виконанні своїх обов'язків.
Чого вимагаєш від інших для себе, те саме давай і їм. "Не роби другому, що тобі не миле!"
Наділено тебе якоюсь владою, доручено тобі якусь працю, виконуй її так, немов виконував (-ла) би ти її для себе самого (-ої).
І то не задля господаря, що ту службу чи працю доручив тобі, щоб він хвалив тебе, чи винагороджував, а задля Господа Бога, який усе бачить і оцінює та кожному "воздасть за ділами".
Вірність і совісність завжди, хоч би й раз, знайдуть признання навіть і тут, на землі, але в кожному випадку чекає їх велике признання і велика нагорода в Господа Бога у вічності. Той, хто в праці, в своєму обов'язку, робить як-небудь і аби тільки позбутися, але при тому вдає пильного, коли на нього звернені очі інших, той не тільки тут, у дочасному житті, буде зарахований до "злих слуг", але й у вічному житті почує від Бога: "Іди геть від мене, злий слуго й недбайливий".
Будь чесним (-ою) у своїй поведінці.
Не йди дорогою гордости, що у всьому шукає себе, високодумно себе вивищує і прагне тільки своєї
користи, без огляду на інших, якими до того ще й погорджує. Дорога гордости - це дорога впалих ангелів, а не дорога чесних людей. Чесна людина вміє достойно вести себе перед сильними й багатими цього світу, без гордости, але й без плазування та рабського понижування себе.
Чесна людина віддає Богові те, що Богові належить: послух його законам і достойну участь у богослуженнях; а ближньому віддає те, що ближньому належить: не кривдить його, не обманює, не буває підлим донощиком, а навпаки, задля віри в Бога старається, де тільки може, допомогти й послужити ближньому. Чесна людина бажає служити Богові й Батьківщині, хоч би і з пожертвуванням власного життя.
Чесна людина вміє у важких життєвих умовах задовольнитися і найменшим. Без нарікання і про-клонів переносить не одне лихо, а "хто терпен, той спасен", як каже приповідка. Чесна людина завжди в своїх словах дотримується правди.
Вже від молодости збагачуй себе громадянськими чеснотами та мудро служи Батьківщині.
Із Слова Митрополита Андрея до української молоді (1932):
Бачу у вас гарячу любов до Батьківщини - України, любов, що йде аж до пожертви, не раз до повної жертви собою. Ви з тих, що з ентузіазмом ішли в бій, щоб покласти буйні голови на полі слави.
Признаю, що це перша й найважливіша прикмета, якою молодь може відзначитися. Християнство - любов, так, як Євангеліє - це наука любови. А що ваша любов до Батьківщини готова на всякі жертви, то це також прикмета глибока й дійсно християнська, бо в християнстві без пожертви самих себе не осягнемо правдивих цінностей. Та попри цінності маєте ви й деякі хиби, що до них молодь завжди схильна і що через них і найкращі наміри можуть бути не лише зведені на ніщо, але навіть можуть стати шкідливими. Свої гадки і свій спосіб ви надто часто хочете накинути іншим, часом навіть засобами насилля. При найбільшій любові до батьків, часто
вважаєте себе мудрішими й ліпшими від них, легковажите їх раду, а відкидаючи авторитет віку і досвіду, можете вкінці дійти до відкинення всякого авторитету, навіть авторитету Церкви й Бога. Деколи вдаєтеся втягнути до нерозважних кроків, неприготовані рветеся до праці для загалу і до політики. При найменшій жертві для Батьківщини часто бажаєте загального признання і нагороди за ту жертву. "Жертва однієї хвилини" не замінює довголітньої муравлиної праці. Не поривами однієї хвилини, а тільки безупинним трудом і багатьма жертвами аж до крови і смерти багатьох поколінь підноситься народ.
Будь завжди вірним (-ою) Христові.
Із Слова Митрополита Андрея до української шкільної молоді (1933):
"Вірність Христові"! В цих словах - програма цілого життя. Вірність Христові - це всі християнські обов'язки. Вірність Христові - це християнський світогляд, ціла релігія, зв'язок людей з небом, це дочасне щастя і вічне спасіння.
Бути вірним Христові - це високо носити прапор віри й обов'язків супроти Бога.
Бути вірним Христові - це любити Бога і ближніх задля Бога, бо вони Божі діти.
Бути вірним Христові - це давати Богові перше місце в усьому.
Бути вірним Христові - це високо цінити християнську молитву та до неї щодня, в кожній важливішій потребі життя вдаватися.
Бути вірним Христові - це пам'ятати про потреби ближніх і по змозі давати милостиню.
Бути вірним Христові - це бути чистим, берегтися гріха та за гріх покутувати.
Бути вірним Христові - це приймати причастя Христового Тіла й пити чашу його Крови.
Бути вірним Христові - це любити Матір-Церкву, її знати і слухати, їй коритися у справах віри й моралі, до неї голосно признаватися.
ПРО СТАНОВІ ОБОВ'ЯЗКИ
Світ був би справді чудовим, якщо б кожна людина могла сказати: "Я сповняю мої обов'язки згідно з навчанням християнської віри". Багато бо зла в світі походять від того факту, що люди не дбають про сповнювання своїх обов'язків щодо себе самих, своїх родин, ближніх, Церкви і Держави.
Коли кожний (на) з нас виконує свої станові обов'язки, тим ми помагаємо збагачувати нашу церковну спільноту і так помагаємо у встановленні справедливого ладу у нашій спільноті. Це підвищує поступ у нашій країні й добробут її громадян.
Ціле наше життя - це, в дійсності, подорож до неба. Ми осягаємо нашу остаточну мету трьома можливими дорогами: Чоловік або жінка можуть одружитися. Подружжя - це їхня дорога до неба. Інші ж живуть у неодруженому стані. У тому випадку вони можуть вступити у стан священичий, або до монастиря і там стати священиком, або братом, а дівчина може стати монахинею - сестрою в якомусь монашому Чині чи Згромадженні.
Для тих людей - священство, або монаше життя - це їхня дорога до неба. І навпаки, молода людина може вирішити не йти до неба ні перше з, ані другою дорогою, але, залишитися у неодруженому стані, вибираючи працю для Бога, як мирянин у звичайній спільноті.
На кожній із тих трьох доріг можливим є перевести життя згідно з приреченнями, даними у св. Хрищенні, коли Христос закликав нас прилучитись до нього.
А тепер застановімся над кожною з цих трьох можливостей:
1. Священство
Які можуть бути ознаки священичого покликання?
Небагато людей одержують від Богаспосіб покликання св. апостола Павла (коли Бог скинув його з коня по дорозі до Дамаску). Не кожне запрошення буває таким очевидним. Та все ж таки бувають певні ознаки, які вказують, бодай, на можливість такого покликання.
Наприклад: а) Може ти тішишся Вірою, що Бог тобі дав та ідеєю помагати іншим у практикуванні їхньої Віри, а Церква і праця священиків спонукують тебе помагати їм у виконанні їхніх завдань.
б) Чи твоя наука у школі чи університеті йде тобі гладко? Щоб бути священиком, ти не обов'язково мусиш бути відмінником у науці, бо лише певна сума знань є конечною для того, щоб приготовити людину належно й відповідально виконувати обов'язки священика. На цьому місці й слово перестороги! Якщо ти дивишся на якісь американські фільми, в яких священик є "зіркою", то вважай! Життя священика звичайно не є таким. Приємне, так; але часто важче і набагато менш романтичне, ніж людям здається здалека!
в) Ти мусиш також бути "морально" гідним, щоб стати священиком. Ти не потребуєш бути вже готовим святим, але ти мусиш бути приготованим провадити твоє життя, де потрібно і старатися жити щораз то більше життям Пресв. Тройці. Іншими словами: ти мусиш мати добрий характер, поведінку, бути людиною якій спільнота може легко й безсумнівно виявляти своє довір'я.
Припустимо, що ти маєш ті якості, та ще одна річ є конечна, а саме: щоб ти був прийнятий своїм єпископом (або настоятелем якогось Чину). Якщо єпископ (або монастир) тебе прийме і ти будеш прийнятий до семінарії, тоді це все насто є ознакою, що Бог кличе тебе до священства.
Увага: Католик Східного обряду звичайно мусить бути священиком свого обряду.
2. Монаше покликання
Монаше покликання - це великий дар Божий. Кожний (на) може стати монахом або монахинею-черницею. Св. Василій Великий, один з найбільших Учителів Східної Церкви, каже: "Це великий привілей для кожного, хто вибирає євангельський спосіб життя" (Лист 173).
Ти можеш старатися про вступ до котрого небудь монашого Чину або Згромадження Східного Обряду з потрійною умовою:
а) Ти мусиш бути вільним (-ною) від законних перешкод: Ти мусиш бути переконаним і практикуючим членом Католицької Церкви, мати приписаний вік, що в сьогоднішніх часах значить: маєш закінчити школу, працювати або студіювати в університеті, (бо, вступаючи до монастиря чоловічого чи жіночого ти мусиш бути дозрілим і знати що робиш!) Ти не смієш бути в боргах, ані бути зобов'язаним дбати про твою власну родину, зокрема про твоїх батьків, б) Ти мусиш мати добрий намір, тобто жити тісніше з Богом, покутувати за свої минулі упадки, щоб спасти свою душу. Крім цього, ти мусиш бути здібним і придатним, т. зн. мати конечні кваліфікації для праці в монашому Згромадженні або Чині, до якого думаєш вступити.
в) Ти мусиш бути прийнятим до монастиря відповідними настоятелями. Якщо ти сповниш всі ці три умовини, можеш бути певним (-ною), що ти маєш монаше покликання.
3. Подружній стан
Більшість людей вибирають подружній стан життя. Це стан, установлений Богом у раю. Коли Бог створив прародичів, Адама й Єву, Він поблагословив їх і сказав: "Плодіться, множіться і наповняйте землю!" (Буття, 1, 28). Подружній стан — це звичайна дорога до неба для великої більшості людей. Це найперша дорога про яку думають більшість молодих людей.
Але пам'ятай: кожний християнин, що вирішує з ким побратися, робить релігійне рішення, а не лиш суспільне (або не дай, Боже, з фінансових спонук!)
В усіх станах життя, тобто, у чернецтві, монашестві чи світському житті, людина може сповнити на землі покликання, до якого Бог її сотворив.
Вибір
То ж, котрий життєвий стан вибиратимеш? Це дуже важливе питання, відповідь на яке залежить від другого питання: Чи ти вважаєш себе спроможним (-ною) сповнити усі обов'язки відносно того стану, що його ти думаєш вибрати?
Вибір життєвого стану особливо важкий. Ось, кілька порад, щоб помогти тобі уникнути помилок, через які ти мусів би (мусіла б) жалкувати:
а) Перш за все: не спіши і не поступай без належної застанови. Ти мусиш прийняти це рішення спокійно і чесно. Ти мусиш випробувати свої духовні, моральні, розумові й фізичні вартості. Ти мусиш зважити всі речі щиро й уважно.
б) Проси помочі в Бога і ревно молися до Пречистої Діви Марії, благаючи їхнього проводу: "Говори, Господи. Твій слуга слухає. Я не хочу нічого іншого, як лиш того, на що твоя воля!).
Фрідріх Озанам, французький основник добродійного товариства св. Вінкентія від Павла, мав сумні-
ви щодо свого майбутньго стану життя. Не міг рішитися і звернувся до того, який підкріплює слабих. Озанам молився довго і ревно, випрошуючи ласку пізнати волю Божу і сили піти за нею. Кілька років пізніше, він оженився з Амелією. Тепер ведеться процес його канонізації (зачислення до лику Святих).
в) Шукай поради в інших, в людей до яких маєш довір'я і, які самі задоволені зі свого стану життя. (Не шукай таких, які ведуть життя без проблем і труднощів! За такими прийдеться тобі шукати довше, ніж тобі вистачить часу на те!) Радься з людьми переконаними у Вірі, які розумітимуть твоє рішення, яке ти хочеш здійснити, наприклад, твій священик, монахиня або монах, яких ти знаєш; а може й член твоєї родини, зокрема твої батьки, якщо можливо, то й інші члени родини.
Коротко: порадься з людьми, які розуміють твій погляд на життя і, які, мабуть, самі вибрали життєвий стан, дадуть тобі помічну й щиру пораду.
Якщо ти можеш знайти помічну католицьку літературу на тему свого покликання, - прочитай її! (Тут припускається, що Святе Письмо і молитва вже займають належне місце в твоєму житті).
Обов'язки подружнього стану
Родина - це Боже установа. В її основі лежить добро Церкви і держави. Якщо ти вирішив (ла) заснувати нову родину, то будь уважним (ною) у виборі подруга (ги) твого життя.
Шукай у нього (ній) правдивої побожности, скромности, чесноти, здорового глузду, інтелігентности, доброго характеру, вирозуміння для інших. Стережися одружитися (зав'язати собі життя) з якоюсь особою задля його (її) багатства або фізичного вигляду-краси. Гроші і фізична краса не сміють бути вирішальним фактором, бо вони не дають запевнення щасливого подружжя. Св. Іван Золотоустий, великий учитель Східної Церкви, вчить: "Гарне тіло, яке не є мешканням чесної душі, може тримати в полоні чоловіка (жінку) дуже коротко".
Коли вибираєш товариша (ку) життя на цілий вік, вважай, щоб безповоротно не зв'язатись із кимось, чий погляд на життя дуже різниться від твого. Така особа може бути дуже доброю сама в собі, але не для когось іншого, з яким в'яже життя.
Якщо ти твердо переконаний (на) про вартості своєї Віри для себе і твоїх (майбутніх) дітей, але твій подруг (твоя подруга) активно і позитивно проти того, або вважає, що це неважливо чи хтось вірує або ні, то це вже ознака існуючих умовин, які майже певно будуть причиною саморуїни вашого взаємовідношення. Ти можеш сказати: "Ми про це все говорили і поважаємо наші особисті погляди". Але у випадку таких великих і суперечних поглядів, як кожне з вас може
поважати погляд іншого коли, наприклад йдеться про Хрищення і релігійне та обрядове виховання ваших дітей?! Кожний раз, коли діти одержать якусь св. Тайну, або лиш ідуть до церкви - це становитиме виклик антирелігійному подругові, який (бодай, туди де йдеться про дітей) не вважається співмірним (ною) вартостям і правді католицького подруга. Скоріше, чи пізніше (часто скоріше) це почне терзати й тривожити думку нерелігійного подруга, і це в певних умовах зовсім зрозуміло. Досвід показує, що небагато подружжів витримує чи вміє встояти проти такого тиску.
Для віруючого греко-католика (католички) - ідеальна розв'язка в створенні подружжя - це подружжя з віруючим (віруючою) греко-католиком (чкою). Якщо переконаний українець (чка) католик (чка) може знайти переконану (ого) подругу (та) своєї Віри й обряду, то вони мають велике запевнення й можливість стабільного і щасливого життя саме тому, що вони поділяють ту саму Віру в Бога, тому що мають той самий обряд і релігійну духовність та культуру. Рівнож їм легше брати участь в релігійних торжествах разом з дітьми. Це значить також, що відносно їхньої духовності й моралі вони мають тісний взаємозв'язок і виро-зуміння між собою. Все це може бути дуже помічним в кожному подружжі.
Молитва про покликання
О, пресолодкий Ісусе! ти сказав, що "жниво велике, а робітників мало" і поручив просити про покликання, кажучи: "Благайте у Господа жнив, щоб післав робітників на ниву свою".
Йдучи за твоїм закликом, благаємо тебе, Господи, поклич з нашого народу добру молодь до ревної служби Богові й спасіння душ.
Непорочна Діво Маріє, поможи нашій молоді перемогти примани світу, випроси у твого Сина, Ісуса, ласку священичих і монаших покликань. Амінь.
Додати:
Отче наш... і Богородице Діво...
Молитва за вибір стану
Господи, Творче всіх людей, ти створив ангелів і людей, щоб перші в небі, а другі - на землі служили тобі. Не така твоя свята воля, щоб усі люди однаково служили тобі. Ти установив різні стани життя і хочеш, щоб кожний добровільно вибрав собі такий стан, який найкраще відповідає його фізичним, моральним і духовним якостям.
Знаю, що вибір життєвого стану дуже важливий, бо нерідко дочасне й вічне щастя людини залежить від нього.
Всі життєві стани і фахи стоять передо мною, але я не знаю, до котрого ти зволив покликати мене. Ласкавий Отче, Боже непомильного світла, просвіти мій слабенький розум і покажи, в якому стані бажаєш, щоб я служив (служила) тобі та спас (спасла) свою безсмертну душу. Як тільки довідаюся про твою волю, то без вагання піду за твоїм покликом. Господи, промов до мого серця і просвіти мене. Припадаю тобі до ніг і чекаю на твоє святе і непомильне рішення.
Маріє, Мати Неустанної Помочі, чувай надо мною, щоб я не керувався (керувалась) пристрастями та земними принадами у виборі стану, але єдино шукав (шукала) Божого уподобання, щоб у ньому якнайкраще служити Богові та спасти свою душу. Амінь.
