Стоячи біля церкви минулої суботи, побачив матір із семилітнім сином, які про щось розмовляли. Здається, звичайна життєва ситуація. Але одна річ мене вразила. Мати просила свого сина зайти до церкви. Він не хотів, але потім запитав: «А що мені за це буде?» Мати відповіла, що купить наклейки з футболістами. Це подіяло.
«А що мені за це буде?» Ця фраза є настільки звична в нашому житті, що ми навіть не звертаємо уваги, коли чуємо її. В нашому існуванні на цьому вислові побудовані нормальні бізнесові справи. Все було б гаразд, коли б фраза «обміну» поступово не почала завойовувати і наше духовне життя, або, як дехто говорить, християнське.
Приходячи до церкви, молячись чи приступаючи до сповіді та Святого Причастя, ми чогось, напевно, очікуємо. Однак чесно признаймося, чи при цьому ми не думаємо: «А що мені за це буде?» Коли питаємо інших, можемо часто почути: «А що мені за це буде?»:
– Може, підемо до сповіді?
– А що мені за це буде?
– Чому не йдеш до церкви?
– А що мені за це буде?
– Чому не молишся?
І тут все одно часто думаємо чи чуємо:
– А що мені за це буде?
Навіть якщо і молимось чи ходимо до церкви, то робимо це дуже часто з думкою «А що мені за це буде?». Як не прикро визнавати, але ми вважаємо, що з Богом можна торгуватися, як на базарі, різниця лише в тому, що в Бога товари набагато цінніші та Він солідніший Продавець.
От пригадайте. Коли в людини все добре, вона часто не ходить до церкви, не кажучи вже про сповіді та Cвяте Причастя. А тільки щось станеться, людина одразу біжить до Бога і як бізнесмен говорить: «Ось тобі, Боже, тут гроші на дванадцять Літургій, або я піду висповідаюся за десять років і запричащуся, але Ти мені дай здоров'я!»
Дивно, але де ми є до того часу, коли у нас все в житті складається добре. Невже потім думаємо, що можемо купити собі те, що неможливо купити. Невже думаємо, що Бог стоїть з рахівницею і рахує, скільки ми відмолилися «Богородице Діво». Або скільки грошей кинули на Церкву, або літургій вислухали? Невже думаєте, що Бог дає нам якісь дари, бо ми заплатили достатню кількість поклонів?
І взагалі, чому Він має щось нам давати? Хіба, зважаючи на наш непослух, на наше безбожне життя, на алкоголізм, насилля і проституцію, ми маємо право просити: «Дай мені здоров'я?» Хіба за розбрат у сім'ї, за невихованість дітей і масові аборти ми маємо право питати в нього: «А що нам буде за те, що я помолюся?» Хіба ми маємо право таке робити?
Світські стосунки між людьми ми переносимо на взаємини між Богом і людиною. Ми звикли, що послуга за послугу. Але з Богом такі речі не достойні. Це марні зусилля. Бо, перефразовуючи фразу з Євангелія, скажу, що людина не може нічого купити у Бога, особливо спасіння, адже Бог його не продає за «Отче наші» та «Богородице Діво».
Після прочитаного багато з вас можуть подумати: «Що ж тоді робити?» – або обуряться, як таке можна писати і що це чистої води єресь. Скажу, що ні! Більше того, ті християни, які ходять до церкви і причащаються, дуже часто думають, що вже тим заслужили собі рай. Або живуть за так званою ідею, що одні є призначені для неба, що б вони не робили, а інші – для пекла, незважаючи на те, скільки б вони не молилися.
А тепер спробуємо відповісти: «А що мені за це буде?»
Перш за все, для чого Бог сотворив цей світ? Не вдаючись у богословсько-філософський аналіз, скажу коротко: через любов. Чому Бог сотворив людину? Знову ж таки – через любов. Чому Ісус Христос прийшов на землю і вмер задля нас та нашого спасіння? Через любов. І Бог ні разу не запитав себе: «А що мені за це буде, що Я сотворив цей світ і людину?» Хоча, якби запитав, відповідь була б така: «Боже, людина, яку Ти створив, через свій непослух зрадила Твоє довір'я. А потім через розпусту і безбожність ображала Твою доброту. Плюгавила Твоє ім'я, переслідувала Твоє Слово і розіп'яла Твою любов. А потім в усіх бідах звинувачувала Тебе. Нехтувала Твоєю простягнутою рукою. А вкінці сказала: «Мені не потрібно Бога. Його не існує». Оце б такою була відповідь Тобі, Боже, коли б Ти запитав людину: «А що мені за це все буде, що я сотворив тебе?»
Але найбільший абсурд полягає в тому, що Він не питав себе чи нас, а через любов просто так нас сотворив. Дав нам волю і, усміхнувшись, подарував нам своє любляче і добре серце.
Як бачимо, запитання «А що мені за це буде?» не має права існувати в нашому житті, а особливо у взаєминах між нами і Богом. Адже приклад Господа якнайкраще пояснює нам, чому ми причащаємося і сповідаємося чи просто молимося. Відповідь коротка: через любов.
Подивімось на наше життя. Матері, ви, коли виховуєте своїх дітей чи годуєте їх, питаєте: «А що мені за це буде?» Ні, бо ви їх любите і бажаєте для них щастя, навіть жертвуючи своїм життям. Батьки, коли працюєте, щоб заробити своїм дітям на навчання, ви хіба ставите собі питання: «А що мені за це буде?» Ні, ви просто любите своїх дітей і прагнете, щоб їхнє життя було набагато кращим від вашого. Діти, хіба, коли ви обіймаєте своїх мамусю і татуся, ви питаєте себе чи їх: «А що мені за це буде?» Ні, ви просто любите їх.
Так само ми маємо йти до сповіді через любов до Бога, любов, яку ми образили своїми вчинками. Йти до святого причастя через любов, щоб якнайближче бути біля Нього. Йти до церкви кожної неділі, щоб з любові провідати Його і присвяти Йому свій час, свої радість і біль. Зрештою, молитись через любов. Бо нам завжди приємно говорити з людьми, яких любимо і які люблять нас. В цих справах лише любов повинна мотивувати наші справи. А не бізнесовий підхід: я Тобі, Боже, сповідь, а ти мені машину або навіть вічне спасіння.
Щоб підтвердити свої слова і довести правоту думок, наведу слова Ісуса Христа. Пам'ятаєте дві Його найбільші заповіді любові? Він сказав, що серед всіх заповідей ці дві заповіді любові є найбільші. Чому не десять заповідей? Чому не церковні чи шість правд віри? А саме ці дві заповіді любові. Бо це фундамент нашого спасіння і всіх решта Божих порад. Коли будемо любити Бога всім серцем, ми просто не зможемо будувати собі інших божків чи поклонятися мамоні, ми будемо грішити, але ці промахи не встигатимуть загніздитися у нашій душі, бо наші сором і любов не дадуть спокійно жити. Бо через любов до Бога ми не зможемо зробити аборт, вкрасти чи образити іншу людину. Бо коли любиш, то просто живеш для когось. І саме, коли живеш для когось, тоді починаєш розуміти, що таке справжнє життя, тоді стаєш Людиною, наслідуєш свого найкращого друга Ісуса!
На завершення бажаю вам відчувати Божу любов, особливо в найтяжчих і найболісніших моментах, бо лише вона може врятувати наше серце і залікувати наші житейські біль та розчарування.
http://dc.lviv.ua