В тиші серця я роздумувала над своїм життям... Мене охопило почуття безмежної вдячності Творцеві за те, що я живу на цьому світі.
Господи, безмежно дякую Тобі за дар життя. Незважаючи на щоденні клопоти, а часом і негаразди, хвороби, воно все ж – прекрасне.
Дякую за хвилини духовного піднесення, коли серце розривається від радості, а душа переповнена незбагненною тугою за вічністю.
Дякую, що в безнадійних ситуаціях даєш міцну руку опори.
Дякую, що в хвилини терпінь і випробувань укріпляєш віру і надію.
Дякую за безмежну силу молитви, яка робить чуда, заспокоює стривожену душу, дає сили йти далі по життєвій дорозі.
Дякую за священиків, монахів, монахинь, які своїм словом, молитвою, прикладом зміцнюють людей у вірі, любові, лагідності.
Дякую, Господи, що вчиш покори, коли прикрі люди нас несправедливо лихословлять.
Дякую, що наповнюєш серце співчуттям і милосердям, коли ми зустрічаємо безнадійно хворих, калік, сліпих, глухих, прикутих до ліжка.
Господи, дякую за ласки оздоровлень.
Дякую за народження дитинки, її лепет дає наснагу до життя.
Я дякую, Господи, що можу бачити безмежну велич Твоїх небес, їх чудодійна краса оживляє все нутро людини.
Дякую за веселе проміння сонця, за свіжий подув вітру, під яким схиляють свої голівки рослинки, дерева.
Дякую за бадьоре щебетання пташок, яке миттєво заставляє забути все неприємне.
Всемогутній Боже, Ти даєш безмежно багато найпотрібнішого, нам тільки треба годитися з Твоєю волею. Пам’ятаймо, що ми живемо в цей день, в цю годину, в цю хвилину, щоб зібрати заслуги для вічності.

Оксана.

с. Ст. Кривотули

Тисменицького району.

www.novazorya.if.ua