Наш час багатий на яскраві повнометражні мультфільми. Кожна прем’єра — це помітна подія у світі кіно. Яскрава картинка, веселий сюжет, неймовірні пригоди персонажів та актори світової слави, що дарують персонажам свої голоси – ось що заохочує нас піти у кінотеатр та привести на мультик наших дітей. Але наш час багатий також на різні несподіванки у сюжеті. І вони не завжди приємні та далеко не завжди суміщаються із нашим християнським світоглядом.

Сьогодні CREDO спілкується із отцем Романом Лабою OSPPE про один із топових на сьогодні мультиків, прем’єра якого відбулася наприкінці жовтня. Йдеться про  мультфільм «Тролі» — американський комп'ютерно-анімаційний музично-комедійний фільм, знятий Майком Мітчеллом і Волтом Дорном на основі ляльок-тролів Томаса Дама.

— Отже, що не так із цими різнокольоровими стрибаючими створіннями, які співають,танцюють та люблять блискітки?

— Якщо коротко, то мультик глибоко пропагандистський та ідеологічний, а основний меседж мультика – ЛГБТ проти гомофобії.

— А якщо детальніше?

— Головні герої – це казкові тролі — створіння невизначеної статі, з невеликими винятками: деяких персонажів, таких як королеву тролів, таки можна ідентифікувати, як особу жіночої статі. Їхнє волосся всіх кольорів веселки, складається у яскраву райдугу, коли вони ним вимахують. Такий собі прозорий натяк на ЛГБТ-символіку. Суперниками тролів є берґени і на відміну від тролів, вони якраз віддзеркалюють класичне суспільство і їхні сім’ї мають маму, тата й дітей. Для того, щоб бути щасливими, берґенам потрібно з’їдати одного троля. І весь зміст мультфільму у тому, що тролі намагаються переконати берґенів їх не їсти, адже можна бути щасливим і без цього, живучи у приязні та злагоді.

— Вже починаю розуміти…

— Тут чітко прослідковується лінія ЛГБТ-ідеології, яка пропагує, що два суспільства, одне з яких класичне, із традиційними сімейними цінностями, може спокійно співіснувати із людьми усіх видів сексуальної орієнтації та ґендерних уподобань, а їх є з чого вибирати – лише Facebook на сьогодні пропонує аж 58 пунктів на визначення своєї статі при реєстрації на сайті.

— Чи вважаєте ви, що одного перегляду буде досить, щоб зародити у дитячій підсвідомості певні зміни світосприйняття?

— Треба пам’ятати, що казки, міфи та мультики — це одна із складових формування дитячої свідомості. Казка — це певний образ, який закладає у свідомість певні правди: про добро і зло, про вибір шляху. Звісно, навряд чи один перегляд  такого мультфільму здатний буде аж так вплинути на свідомість, але ґрунт для змін підготувати здатен і якщо в цей ґрунт систематично закидати зерна такого типу, то і свідомість буде формуватися відповідно до того, чим її підсичувати.

Традиційні казки, на яких ми виросли, несуть чіткий посил: у боротьбі між добром і злом перемагає добро, і ми у цьому переконані не лише тому, що ми християни, які ходили на уроки катехизму, читали Святе Письмо, але також тому, що в дитинстві першими нам про це розповіли казки, зародили у нас цю впевненість. Інші казки говорять нам про те, що прийде час і гидке каченя стане прекрасним лебедем, а життєвий невдаха, пройшовши через певні пригоди (переживши процес самостановлення), доходить до успіху. Звісно, що на формування нашої особистості впливає багато факторів, а не лише казки,але все ж вони відіграють свою роль і добре було б, щоб роль ця була позитивна.

Дозвольте, що згадаю також про ще один мультфільм, який нещодавно вийшов на екрани кінотеатрів – «Лелеки». У ньому популярний міф про те, що діток приносять лелеки, знову ж таки використано у пропагандистських цілях. Дітки виготовляються на фабриці, мама і тато не беруть участі у процесі, тепер вони потрібні лише для того, щоб отримати вже «готових» дітей. І це не обов’язково мама і тато, можуть бути і дві мами, два тати і наприкінці мультику ці різні типи партнерських відносин дуже чітко показані. А один із лелек робить щасливим «родинам» фото телефоном у символічних для ЛГБТ кольорах веселки.  То ж ви розумієте, що засилля подібних фактів прослідковується вже навіть у дитячих казках. Я вважаю, що християнські родини мали б звернути на це увагу та пильнувати, що показують своїм дітям.

— І тепер питання у тому, як саме батькам це фільтрувати?

— Найпростіший, на перший погляд, спосіб – це спершу дивитися самим. Але не завжди є на це час чи навіть можливість, тому хоча б із змістом ознайомитися наперед треба обов’язково. І також важливо дивитися мультфільм разом із дітьми.  Важливим критерієм є те, чи відображує мультфільм загальнолюдські цінності, традиційне для нас уявлення про родину, які посили він у собі несе, щоб добро було добром, а зло – злом і ніякого морального релятивізму, розмитості поміж тими поняттями. Якщо в мультиках чи фільмах є елементи магії чи чаклунства, то важливо розуміти, щоб вони були у межах фантазії та казковості, а не становили частину ритуалів, як от наприклад у книзі «Гаррі Поттер»(не можу не згадати) – деякі описані ритуали практикуються у сатаністичних сектах. Про це написав, нині вже покійний, ватиканський екзорцист о. Ґабрієль Аморт.

Звісно, щоб розрізняти такі речі потрібна певна формація, але для батьків, які дбають про добрий розвиток своїх дітей, це не повинно бути складно.

— Передчуваю, що після нашої розмови нас із вами звинуватять у дискримінації.

— Як говорив свого часу наш улюблений Папа Бенедикт XVI – дискримінація буває слушна і неслушна. Що це означає? Наприклад, якщо б я відмовляв представникам сексуальних меншим у праві на житло чи автомобіль, то це була б неслушна дискримінація, це було б недотримання загальнолюдських прав, але коли я відмовляю їм у праві на всиновлення або на відкриту пропаганду їхнього стилю життя, то я таким чином захищаю природнє, вроджене право дитини до того, щоб народитися та вирости у нормальній родині. Можливо, що при цьому представники сексуальних меншим будуть  почуватися дискримінованими, але об’єктивно, це захищає натуральне права суспільства.

— Дякую.

розмовляла Віта Якубовська / CREDO