В Хорватії триває розв’язана ліберальною владою антихристиянська кампанія, спрямована не тільки проти Католицької Церкви, але й проти релігії загалом. Пропонуємо переклад тексту відомого хорватського колумніста Дарка Павічіча (Darko Pavičić), у якому автор коротко аналізує сучасний стан речей в хорватському суспільстві.

Автор: Дарко Павічіч, колумніст видання «Večernji list»

Передбачення, які рік тому, тобто одразу ж після завершених парламентських виборів, звучали про те, що проти Церкви буде розпочато спеціальну війну сприймалися як наукова фантастика. Але, очевидно, ці передбачення походили з добре інформованих кіл, які ця ситуація дійсно тривожила.

Сьогодні уже всім цілком зрозуміло, що спеціальна війна проти Церкви в повному замаху.

Перш за все, потрібно зруйнувати добре ім’я Церкви всіма можливими способами. Тоді потрібно обмежити коло Її діяльності. І на сам кінець - звести до мінімуму роль релігійних спільнот, між якими Католицька Церква в Хорватії є найбільшою.

Часово останнім підтвердженням воєнних дій проти Церкви став плакат із зображеннях двох «дів марій», що  обнімаються у лесбійських обіймах, який рекламує третьосортну виставу одного з загребських театрів, директором якого є брат-близнюк голови парламенту. І цей святотатський месидж подібний на ті висміювання Церкви, її вірних і святинь, які з’явилися з приходом цієї влади.

А все починалося «дислектичними» заявами теперішнього прем’єра, який часами глаголив, неначе старозавітній пророк, а часами як новий новозавітній месія, так що вся чесна громада дивувалася не тільки тому, що подібні заяви не входять в його лексику, але й тому, що вони були поза контекстом, невчасні і недоречні, і тому в очах багатьох звучали як збиткування з Церкви й віри.

Але, щоб не залишитись голослівними, перейшлося до діла. Цим ділом, конкретним ділом, стало впровадження спірного сексуального виховання в школи. (Вмисне не говорю про «Медичне виховання», бо Церква й інші релігійні спільноти не є проти медичного виховання, а тільки проти ліберальних модулів, у яких йдеться про сексуальне виховання). Це зроблено у мутний спосіб, з наміром уникнути будь-якого контакту з релігійними спільнотами. Це зроблено настільки непристойно, що з відповідного міністерства навіть не удостоїлися відповісти на запрошення до зустрічі, які були неодноразово надіслані.

Якщо колючі «духовні» заяви прем’єра мали впливати хіба що тільки на релігійно чутливих, то насильницьке впровадження сексуального виховання мало бути ударом проти усіх вірних, тобто 86% громадян, тобто стільки, скільки є католиків в Хорватії, бо велика більшість з них - батьки, які несуть перед Богом відповідальність за виховання своїх дітей.

І тоді Церква з найвищого свого єрархічного верху в Хорватії вирішила провести риску й стати в обороні своїх інтересів, а дослівно сказати - в обороні інтересів своїх вірних.

Наскільки мені відомо, удар проти єрархії тільки планується.

Хоча з державного верху і йдуть заяви про те, що ця влада не переглядатиме договори між Ватиканом і Хорватією, але насправді влада робить усе, щоб ці договори звести на пусте слово на папері. Наприклад, в економічному питанні єпископи поставлені перед довершеним фактом – їх змусили відректися 50 млн. кун (хорватська куна – національна валюта Хорваті – пер.), а причому держава їм винна 250 млн. кун. Або те, що зараз відбувається з військовим душпастирюванням. Держава зараз за всяку ціну домагається зменшення кількості військових капеланів на стільки, що саме існування Військового Ординаріяту стане безсенсовим. А зараз влада впровадженням сексуального виховання прагне здобути світоглядну перемогу в школах….

І попри це все, в середині Церкви багато хто думає, що все це не є катастрофою для Церкви. Адже ця спеціальна війна може стати шансом для спеціальної оборони – пробудженням і відновою духовності на всіх рівнях. Подібні ситуації в історії робили Церкву переможцем на довгий час.

КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ