Вчора російський президент Путін заявив, що католицька Галичина не має права нав’язувати свій вибір православній Україні. Дослівно це прозвучало так:

«Русские и украинцы – это практически один народ, а вот что касается Галичины, то она имеет отношение к католицизму и Европе, но не имеет права навязывать свой выбор православной Украине, наследнице Руси».

Ця теза кристально витончена  і по диявольськи хитра. Розглянемо в деталях, бо саме там ховається диявол.

Путін каже, що Галичина має відношення до католицької Європи. Дуже хитро: не католицька Галичина, оскільки третя частина галичан належить до автокефальної православної церкви та до православної церкви київського патріархату, а решта - до української греко-католицької. При цьому не тільки православні  галичани, але й греко-католики вважають себе наслідниками Київської Русі, Святителя Володимира Великого, а навіть більше - нащадками Священної Православної Візантійської імперії.

Більше того, греко-католики уклали унію з Римом вважаючи, що Володимир святив Русь в 988 році за довго до поділу християнської віри на католицьку та православну внаслідок розколу 1054 року.

Так ось, диявольська хитріть тези Путіна криється в сентенції про те, що католицька Галичина нав’язує свій вибір православній Україні. А диявол, як кажуть, робить все навпаки, тому фразу цю треба прочитати також навпаки: Православні Україна і Росія нав’язують свій вибір ще не зовсім католицькій Галичині.

На цю тему можна написати цілу дисертацію. Проте, кілька сентенцій треба було просто оголосити:

Українська церква за кордоном називається Українська Католицька Церква без всяких фокусів. Тим часом в Україні ми маємо греко-католицьку. Варта було нагадати що російська православна церква до 1917 року називалася «Российская греко-кафолическая православная церковь» і тільки лєнінським декретом перейменована в Русскую православную церковь.

Галичани греко-католики в Україні відмовилися від традицій УГКЦ часів митрополитів А.Шептицького та  Г.Хомишина: скасували рішення при використання в богослужінні оргАну, знесли целібат для всіх священиків, запровадили православний календар російського зразка.

Сьогодні УГКЦ  під впливом російського православ’я, і сперечаючись з ним за «налєдіє Візантії» скасували цілий ряд католицьких богослужбових практик: суплікації, причастя на колінах, замінили священничі католицькі реверенди на православні ряси, повикидали єпископські червоні круглі шапочки камауро, а повдягали православні клобуки.

Греко-католики, всупереч політиці та канонічним установам Ватикану, називають свого предстоятеля  патріархом УГКЦ, хоч він є тільки кардиналом на рівні з іншими кардиналами католицьких держав. Під впливом православ’я дійшло вже до того, що УГКЦ відріклася від наріжного каменю католицької віри «Філіокве», що власне стало причиною розколу і візантійської схизми. Внаслідок цього греко-католики вже промовляють символ віри на схизматичний лад і проголошують, що Дух Святий походить тільки від Отця, але не від Отця і Сина, як вірять і проповідують католики.

Якщо так далі піде, то від католицької Галичини залишаться тільки спогади… Так хто кому нав’язує свій вибір? Як бачимо все навпаки.

Андрій Микитин / http://www.octpib.info