«Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий» (Лк. 13, 26–30). Ці слова Ісуса відсилають нас до двох великих біблійних катастроф – Потопу та знищення Содоми і Гоморри, що своєю причиною мали точку розвитку людської цивілізації, яка уже більше не була сумісна із вірою в Бога, який є джерелом морального світопорядку.
Очевидно, що ні передпотопне людство, ні п’ятимістя, очолюване Содомом і Гоморрою, не прийшли до такого стану речей без попереднього розвитку. Біблія нам нічого не говорить про це, вона лише натякає на причини, що стали спусковим курком процесів, які потім уже було неможливо зупинити.
У випадку передпотопної цивілізації це, очевидно, – розвиток, що призвів до споживацького суспільства. На це вказує домінування потомства Каїна та, з одного боку, розвиток цивілізації – будівництво міст (див. Бут. 4,7) та розвиток не тільки ремесел (див. Бут. 4, 20–22), але й стародавнього «шоу-бізнесу» (див. Бут. 4, 21). З іншого боку, про це свідчать дві жінки Ламеха – одна для народження дітей і роботи – Ціла (тінь), інша для задоволення – Ада (прикраса).
У випадку содомської цивілізації маємо пояснення пророка Езекиїла: «Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок. Бідному й злиденному вони не помагали. Вони залишилися й заходилися чинити мерзоти супроти мене, а я, побачивши те, їх відкинув.» (Єз. 16, 49–50).
Цей розвитком цивілізації у неправильному напрямку і призвів до того, про що говорить апостол Юда Тадей: «І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. Так само Содом і Гоморра з сусідніми містами, - які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, - лежать як приклад, скарані вічним вогнем» (Юд 1, 6–7).
В одному і в другому випадку відбулося те, що св. Павло описує як процес падіння народів, що полишили Бога: «Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду. І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще: вони - сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби; вони - обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні. Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.» (Рим. 1, 25–32).
Наша ж цивілізація великими і швидкими кроками наближається до такого порядку речей.
Сексуальні збочення виправдовують різними психологічними теоріями. Навіть цілу ідеологію розвинули з цього – гендеризм. Боротьбою за людські права називають не тільки ЛГБТ-збочення, але й вбивство немічних і безпомічних – аборт та евтаназія. Добром людства виправдовують маніпуляцію з людським геномом та поширення контрацепції і стерилізації.
Але на шляху до задекларованого лібералами загальнолюдського щастя стоїть Бог юдеїв та християн з Його моральним кодексом. Тому Його і Його прихильників потрібно усунути з історичної та суспільно-політичної сцени. Саме прагненням це осягнути можемо пояснити проблеми із свободою віросповідання в США та Європі. Вимоги чергових «ощасливлювачів» людства щоразу радикальніші. Конфлікт між християнством і ліберальною цивілізацією, конфлікт, який очевидно в чомусь буде нагадувати конфлікт християнства і так званої великої французької революції, конфлікт християнства і комунізму, може вибухнути в найближчій історичній перспективі. Спроби певної частини християн знайти компроміс між лібералізмом сучасної цивілізації та християнством, виглядає, закінчаться так само, як і спроби французького клиру знайти компроміс з якобінцями.
Тому християни, які не хочуть зректися власної віри, мають зараз можливість або активно проповідувати Євангеліє і боротись за свої права, або скласти руки і чекати, коли їх поволочать під гільйотину. Шанс оздоровити нашу цивілізацію усе ще існує. І втрата цього шансу не буде виною противників християнства, а самих християн.
о. Орест Дмитро Вільчинський / http://catholicnews.org.ua
