Головна » 2016 » Травень » 14 » Подружжя » Три речі, про які треба дбати кожній сім’ї
08:33
Три речі, про які треба дбати кожній сім’ї
Знаком реалізації сім’єю Божого задуму є добробут життя і відносин християнських родин з Богом та між собою, як Христової Церкви. Христос підказує: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13:35). Саме любов робить членів сім’ї, родини, парохії і всієї Церкви послідовниками і учнями Ісуса, а Христос починає творити нову християнську дійсність, нове створіння і нове життя — започатковує у тих спільнотах Своє Царство.
Порядком нового життя у сім’ї є щоденне життя у любові, коли все, що робиться членами сім’ї — робиться з любов’ю одне до одного, на славу Божу. Для того щоб скріплюватись у Божій любові, християнська сім’я черпає щодня силу від Самого Христа, від спільної розмови з Богом через молитву, читання Святого Письма, Святі Тайни, спільну працю, а також через спілкування, взаємопідтримку та допомогу одне одному, коли члени сім’ї стають душпастирями одне для одного.
В українському народі, нажаль, побутує таке прислів’я: «Хата не церква, люди — не ангели». Часто люди думають, що побудувати «домашню Церкву», «дім любові» є неможливо, що це є недосяжний ідеал — і це правда, якщо будувати без Христа. Проте, що не можливе в людей, можливе в Бога (Мт. 19:26; Мр. 10:27; Лк. 18:27), а тому християнська сім’я як домашня Церква — місце любові і присутності Бога — є реальністю. Не кожна сім’я має досягати усіх пунктів ідеальної моделі, бо такого єдиного ідеалу для всіх не існує, але кожна сім’я має бути тим таїнством, у якому буде пізнавати і досягати свого покликання даного Богом.
Будування хористиянської сім’ї на зразок церкви вимагає величезних зусиль, плекання багатьох чеснот, великої терпеливости та любови, якою задається ритм повсякденного життя християнської сім’ї – багатогранний, творчий та цікавий. Це є мистецтвом життя, це є богословієм домобудівництва. Плоди такої праці вартують більших зусиль, бо приносять радість та щастя нового життя у Христі,
Найголовніші три речі, про які треба дбати кожній сім’ї і які принесуть добрі плоди у співпраці з Богом – є молитва, праця та діла милосердя для ближніх.
1. Християнська сім’я — спільнота молитви
Молитва є невід’ємною складовою частиною життя християнської сім’ї. Молитва належить до самої людської природи, вона є найпершим виявом внутрішньої правди людини найпершою умовою дійсної свободи духа. Молитва — це дар Божий і зусилля людини, це розмова людини і спільноти з Богом. Молитва вводить християнську сім’ю у новий вимір, окрім простору і часу, — у вимір духовного вічного життя.
У кожній сім’ї є наявні моменти радості і болю, смутку і надії, важливий вибір та рішення, уродини, іменини, річниці, втрата дорогої особи чи народження дитини — все це визначає відповідний час творення живої мозаїки молитов: прослави і подяки, покаяння і благання милосердя у спільного Отця, що на небі.
Спільна домашня молитва християнської родини продовжує богослужіння Церкви. Християнська сім’я є живою клітиною Церкви, домашньою Церквою, яка молиться великою різноманітністю молитовних форм, через що її життя стає молитвою. Через цю різноманітність молитва у домашній Церкві стає живою дійсністю, засвідчує незвичайне і невичерпне багатство, з яким Дух Святий оживляє християнську молитву в різних потребах і ситуаціях життя.
Молитва і думка про Бога повинна супроводжувати членів християнської сім’ї постійно: в часі вставання зі сну, впродовж дня і в часі відходу до сну; в часі трапези і в часі праці, в часі навчання і в часі відпочинку, головним чином утримуючи свідомість спільності із своєю сім’єю, родиною, Церквою та святими об’єднаними навколо Христа.
У молитовнрму ритмі дня домашньої церкви можна виділити наступні елементи:
а) початок дня та денної подорожі християнської сім’ї – супроводжується Божим благословенням;
б) спільна вечірня молитва сім’ї — час взаємного прощення, примирення та час глибшої єдності з Богом і один з одним;
в) спосіб організації та проведення вечірньої молитви: творення молитовної атмосфери вдома (покуття, ікони, свічки) для молитви, читання Святого Письма та духовної літератури;
г) вечірнє благословення перед сном.
Молитва у сім’ї має бути живою, завжди новою дійсністю, щоб відкривати духовний світ членам сім’ї та дати їм можливість засмакувати ту красу духовної дійсності, духовного життя.
2. Спільна праця як співучасть у продовженні Божого творіння
Праця, як і молитва, не є приватними справами окремих членів сім’ї, а важливим елементом спільнотного родинного життя. У добрій християнській родині чоловік і дружина, батьки і діти спільно моляться і працюють для спільного блага. Кожен в сім’ї по-своєму, своєю жертвенною працею творить маленьку частинку подружнього, сімейного, родинного щастя та любові.
Людська праця є частиною Божого задуму, оскільки Бог хоче щоб людина була Його співпрацівником: «Праця чинить вас першими співпрацівниками Бога у справі створення» (слова папи Івана Павла ІІ до робітників у Sao Paolo, 3.VII.1980). Всяка людська праця, в такий спосіб посвячується Богу, на Його славу. Як зауважує ап. Павло: «Все, що б ви тільки говорили й робили, — все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього» (Кол. 3:17). Тому корисно є в праці молитися, надавати їй цілеспрямованої інтенції на користь ближнім та славу Богові.
Праця є можливістю реалізації найбільшої заповіді — заповіді любові, де через служіння ближньому виявляється любов до Бога: «Своєю працею людина утримує життя власне і своїх найближчих, єднається зі своїми братами і служить їм, може практикувати щиру любов, співпрацювати в удосконаленні речей, створених Богом».
В сімейній спільноті праця відіграє також і виховний момент, як це слушно зауважив папа Іван Павло ІІ: «Праця і працьовитість зумовлюють також весь процес виховання в родині саме тому, що кожен “стає людиною” і завдяки праці, і це становлення якраз і виражає істотну мету всього процесу виховання» .
Щастя в подружжі та сім’ї залежить не від одного, але від обох подругів та їх дітей, у спільній співпраці з Богом, яка полягає не у надмірній надії на Божий промисел, Божу участь чи вплив на родинне життя, як так само і небезпечною є недовіра до Бога, недооцінка Божої ласки, Божої співучасті у подружньому та сімейному щасті. Важливою є погодженість людської волі із Божою волею — тоді у подружжі кожен із подругів витягує із самого себе зусилля доброї волі для блага іншого: «Не прагну тебе як добра для себе, а прагну всього того, що є добром для тебе».
Жива участь і бажання вносити свій вклад у загальний сімейний добробут створює атмосферу приязні і любові: «я працюю на благо інших членів родини — кожен усвідомлює свою відповідальність у сім’ї: свої права і обов’язки» .
Отже, таємницею щастя для християнського подружжя і сім’ї є присутність духу жертви, жертовної любові і готовності служити одне одному — це є наслідок усвідомлення своєї ролі і сили Божого впливу, це співпраця в гармонії з Богом для творення і помноження спільного блага і добра.
3. Святкування неділі як участь у Святих Тайнах та особливе посвячення Богу
Свята неділя як день Господній, як день Воскресіння і як перший день Нового Творіння є чимось особливим для християнської сім’ї. Вже з вечора християнська родина через особливо святкову вечірню молитву готується до святкування неділі та прийняття Святих Тайн: Святої Євхаристії, а при потребі й Святої Сповіді.
Для подружжя спільна участь в недільній Євхаристії є відновленням і поглибленням зв’язку, започаткованого подругами в день шлюбу, а для їхніх дітей це зростання і укріплення на дорозі до християнської зрілості і плідності: «З тієї життєвої злуки з Христом, яку живить Літургія, із самопожертви і молитви береться також і плідність християн¬ської сім’ї в її особливому служінні для розвитку людини, яке, саме по собі, неспроможне привести до перетворення світу».
У Євхаристії християнська сім’я постійно оновлюється, знову і знову віднаходить основу своєї єдності із всією Церквою, з парохією, з іншими родинами та між членами своєї сім’ї:
З різних членів сімейної спільноти євхаристійний хліб створює одне-єдине тіло, об'явлення й участь в найширшій єдності Церкви. А тоді й участь у Христовому Тілі, «яке дається», і в Крові, «яка проливається», стає невичерпним джерелом місіонерського динамізму християнської сім'ї.
Недопустимим є для християнської сім’ї в день посвячений Господу Богу замикатися у стінах власної оселі чи сімейної спільноти (навіть після Літургії), є дуже багато можливостей для духовного зростання сім’ї:
а) ходити в гості і спілкуватися родинами з іншими християнами, особливо з дальшими родичами, чи тими, які потребують допомоги (можливо хтось хворий чи в лікарні)
б) відвідати сім’єю сирітський будинок, дім перестарілих
в) відвідувати святі та відпустові місця (Крехів, Унів, Страдч, Гошів та інші), поїхати помолитися в інші храми своєї місцевості, особливо в час Пасхи, наприклад, коли виставлена Плащаниця.
г) ходити на цвинтар до померлих родичів (не тільки перед Паскою, коли треба посадити квітки), вчити своїх дітей шанувати померлих та молитись за них.
д) важливим моментом є активна участь християнської сім’ї у житті парохії: це участь батьків у діяльності мирянських рухів, товариств та організацій, які допомагають у парохіяльному душпастирстві, рівно ж і участь дітей у різного роду гуртках, молодіжних спільнотах та організаціях.
Такі різновиди місійної діяльності християнської сім’ї є одночасно раціональним відпочинком від буденних справ і творенням діл милосердя, через що християнська сім’я стає спільнотою апостолів Христових, які голосять Євангеліє своїм життям про правду святості християнського подружжя і сім’ї. Це наголошує «декрет про апостолят мирян» документів ІІ Ватиканського Собору:
Завсіди було обов’язком подругів, а сьогодні є великою часткою їх апостоляту: своїм життям показати і доказати нерозривність та святість подружнього зв’язку; мужньо обстояти право і обов’язок, даний батькам і опікунам, виховати по-християнськи дітей; обороняти гідність і правну самобутність сім’ї.
З огляду на це християнська сім’я — це спільнота радості життя з Христом, у якій сам Христос збирає в єдине ціле християнську родину як свою малу церкву, яку світ сьогодні намагається розірвати на шматки. Сам Христос допомагає виховувати дітей, допомагає працювати і відпочивати, молитися і служити — творить із такої сім’ї джерело палкого і плодотворного християнського життя, яке струменить і дарується іншим. Життя християнської сім’ї стає невпинним процесом постійного усвідомлення своєї участі у Божому житті і своєї ролі у Божому задумі, процесом уподібнення до Божої Спільноти.
Саме тому так важливо звернути увагу на молитовний дух християнської сім’ї, на важливість спільної молитви і праці, участі у Святих Тайнах та парохіяльному житті, важливість творення діл милосердя і, що найважливіше, — плекання живої любові до Бога та до ближнього через жертву власного життя, часу, сил, молитви та любові. Адже Любов — це слуга, а не господар, і згідно слів Христа: «Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20:28).
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
