Останнім часом навіть у християнському середовищі зустрічаються різні думки щодо того, чи можна робити тату чи ні.

Інтерв'ю з отцем Євгеном Ейсмантом SAC — священиком з Білорусі, який проводить заступницькі молитви і молитви звільнення від впливу зла.

Отець Євген, як Церква ставиться до татуювання?
— Можна відповісти словами Святого Письма. У 19-му розділі Книги Левіт Бог сказав Своєму народу: «Не робіть нарізи на тілі в знак жалоби по померлих і не наколюйте написи на вашій шкірі. Я — Господь!».
Також в Одкровенні святого Івана ми знайдемо схожі слова: «Якщо хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено його на чоло своє або на руку свою, сам теж нап'ється вина люті Божої» (Одкр 14, 9).
Ми ніколи не знаємо, що означає те чи інше татуювання. Під видом красивих, простих татуювань може ховатися певний таємний зміст, певна філософія. Навіть якщо ми робимо несвідомо тату, воно може бути приводом, щоб ми відчинили кватирку злому духові.

— В Книзі Левіт сказано не наносити тату на знак жалоби за померлими. Сьогодні ж в більшості випадків молодь робить наколки тільки «заради краси». Чи вони будуть нести духовну небезпеку в такому випадку?
— Так, коли ми несвідомо щось робимо, ми все одно відчиняємо кватирку злому духові. У моїй практиці був випадок, коли дівчина для краси зробила на плечі татуювання метелика. Потім десь через місяць, може більше, вона стала залежною від сексу.
Вона шукала в кожному предметі або людині спосіб задоволення своїх сексуальних потреб. Не знаючи, що з цим робити, ця дівчина прийшла до священика і попросила про заступницьку молитву.
У той час я ще був дияконом, і цей священик взяв мене на допомогу, щоб також молитися за неї. Дівчина розповіла нам свою історію (історію з тату — Ред.). І коли ми почали в цій історії розбиратися, виявилося, що в Єгипті метелик означав богиню сексу.
Виходить, що ця дівчина, не знаючи, зробила таке татуювання і тим самим відчинила кватирку злому духові.
Потім вона під час молитви відреклася від усього цього і стала вільною. Пізніше вивела це татуювання.

— А чи можна робити тату з зображенням хреста або різних святих?
— Одного разу я допомагав молитися одному екзорцисту. До нього на молитву прийшов чоловік, у якого було татуювання розарію на руці, і під час молитви ця частина тіла почала пекти.
Потім виявилося, що цей чоловік уклав союз зі злим духом через цю картину розарію. Здавалося б — це священний символ, але, тим не менше, він став причиною поневолення людини.
Тому, якщо з'являються такі питання, я завжди згадую цей момент зі своєї практики. Бог Сам говорить: «Не робіть ніяких зображень на своєму тілі, адже воно є святинею Святого Духа». Ми знаємо, що в книгах ми маркерами не пишемо. Також і з тілом.
Нашою прикрасою може бути хрестик, образок... І немає потреби наносити щось на своє тіло. Це найчастіше прагнення звернути на себе увагу інших людей. А потреба цієї уваги може бути результатом певної сімейної психологічної проблеми. Що стосується написів, які роблять деякі, то окремі літери можуть також означати певні символи.

Що б ми не хотіли зробити, завжди треба ставити запитання: навіщо? Хтось робить тату для краси або для того, щоб заглушити в собі певні проблеми. Але, дійсно, це не є необхідним для спасіння.
Краще повісити собі хрестик, або поїхати в санктуарій помолитися, або придбати ікону. Я не бачу раціональних причин, щоб наносити щось на своє тіло.

— Відомо, що християни-копти наносять собі тату з зображенням хреста, щоб у разі смерті від рук ісламістів бути похованими по-християнськи. Як ставитися до цього прикладу татуювання?
— Це випадок інкультурації. Церква не змінює культури, тільки намагається увійти в культуру того народу, який споконвіку жив на певній території. Коли священики приїжджають в Африку, то бачать, що там є певна традиція. І вони не можуть відразу скасувати ті обряди, які існували тут століттями. Відомо, наприклад, що у 30-ти відсотків населення Європи є тату.
Але нам не потрібно гнатися в цьому плані за Європою, тому що там теж є деморалізація і секуляризм. Наші люди завжди прагнуть за ними, беруть теж щось зі Сходу. Але навіщо?
Але не будемо демонізувати все, адже є така спокуса у всьому бачити зло. Якщо тату робиться з метою розпізнавання, і споконвіку було так, в цьому випадку воно не впливає на духовність людини.
Однак тату не є елементом нашої культури. Елементом нашої культури є людяність, моральність і, якщо подивитися на минуле нашого краю, то ми побачимо, що раніше люди не робили татуювання.

— Може, це різке питання, але тату — це гріх?
— Мені важко відповісти, чи є тату гріхом. Ми не можемо сказати, наприклад, що гріхом є читання книг про Гаррі Поттера, але ми знаємо, що в цій книзі є закриті обряди чаш, що людина, читаючи це, може стати частково поневолена.
Також слухання музики техно. Це не гріх. Але, якщо довго слухати таку музику або брати участь у техно-концертах, які є посвяченням злу, можна також стати невільником злого духа.
Про таке явище є свідоцтво Леха Докавіча, мирянинаи з Польщі, який розповідає про моменти поневолення через музику техно. Не є гріхом просто послухати музику, але не можна входити в це глибоко.
Це ж відноситься і до татуювань. Ми можемо, не знаючи сенсу тату, відкрити можливість злому мати на нас свою печать.

— А що робити людині, яка вже зробила собі татуювання і не знала про духовну небезпеку, яку воно може нести?
— У цій ситуації потрібно звернутися до священика і попросити про заступницьку молитву. Але я повторюю, що не потрібно занадто все демонізувати і говорити, що навколо одне зло.
Навколо нас є Бог, і якщо людина навіть оступилася, це не означає, що вона повністю покарана. Якби Бог хотів послати на землю покарання, то Він послав би карателя, а Він послав Спасителя. Тому у нас завжди є можливість повернутися до Бога — прийти, попросити про молитву і вийти з гріха.

http://catholicnews.org.ua