Дозвольте мені розповісти Вам про захоплення астрологією[1] святого Августина.
До свого навернення він був не тільки її визнавцем і послідовником, але навіть міг компетентно укладати гороскопи. У книжці “Сповідь” знайдемо його визнання, як це було не просто зірвати йому астрологією. Взяли у цьому участь три чоловіки.

Першим був літнього віку лікар на ім'я Віндиціан. "Коли я сказав йому, - оповідає св. Августин, - що заглиблююсь в книгах дослідників гороскопів, він лагідно і насправді по-батьківськи почав переконувати мене, щоб я викинув їх геть, а час та сили, які можна присвятити речам корисним, не витрачав дарма на такі дурниці. Він розповів, що і сам в молодості вивчав астрологію; мав намір навіть зробити її своєю професією, і з неї отримувати кошти для існування. І, якщо потім відмовився від астрології, а вибрав медицину, то тільки з тієї причини, що переконався у кричущій хибності цих книг, а як серйозна людина не забажав жити з обману людей. "У тебе, - додав він, - є твоя риторика, з якої ти можеш жити; цією ж брехнею ти займаєшся по добрій волі, а не по нужді, тому і повинен вірити мені тим більше, що я старався вивчити її досконало, бажаючи зробити її єдиним джерелом заробітку". Я запитав у нього, з якої ж причини багато їх передбачень виявляються вірні, і він відповів, як міг, а саме, що це робиться силою випадку, що завжди і всюди діє в природі. Іноді, за його словами, буває, що хтось, ворожачи, просто випадково відкрив книгу поета, і раптом його очі падають на лінії чудесним образом співзвучні його особистій ситуації, хоча автор зовсім про інше пише і мав абсолютно інші проблеми» (Сповідь , IV, 3).

“Однак тоді, - продовжує оповідання єпископ Гіппони, - ані він ані мій дорогий Небрідій, юнак шляхетний з дуже доброю головою, сміючись над ворожбою такого роду, не могли переконати мене відмовитися від неї. На мене більше діяв авторитет авторів цих книг, і в своїх пошуках я не знайшов ще жодного вірного доказу, який би недвозначно виявив, що вірні відповіді астрологів на поставлені запитання належить приписувати випадковості, а не вмінню читати по зіркам.”

Того, що не зміг зробити своєю батьківської добротою ані Віндиціан, ані Небрідій зі своїм дружнім скептицизмом, зробив випадково третій з друзів св. Августина.

“Чоловік цей звався Фірміній, він був добре освічений і володів вишуканою мовою. Одного разу він став радитися зі мною, як з близькою людиною, про деякі свої справи стосовно кар’єри. Питав, які, на мою думку, він може мати сподівання на підставі так званого "його сузір'я". Я додав, що й сам майже переконався в сміховинній порожнечі цих прогнозів.

Тоді він мені розповів, як цікавився подібними книгами його батько, і в нього був друг, одночасно разом з ним занурений в ці зацікавлення. Однакове завзяття і спільні заняття такими дрібницями ще більше роздмухували їх запал. Вони навіть помічали час, коли родились домашні тварини (якщо це траплялось вдома), і нотували відповідне до цього часу положення світил: так набиралися вони досвіду у своїй уявній науці.

Фірміній розповідав, зі слів батька, що коли його мати була ним вагітна, то трапилось бути вагітній і якійсь служниці в домі батькового приятеля. Обставина ця не могла сховатися від господаря, який прагнув найточнішим чином знати навіть час, коли щенились його собаки. І ось, коли батько Фірмінія дуже точно й уважно вираховував для своєї дружини дні, години та найменші частки години, а приятель його займався тим же самим для своєї служниці, сталося так, що обидві жінки народили одночасно; обидва були змушені скласти до дрібниць однаковий гороскоп - один для сина, інший для раба. Коли почалися пологи, обидва стали помічати, що робиться вдома у кожного, і визначили людей, яких би посилали одного за одним, щоб кожному відразу ж було повідомлено про народження дитини. Так як у себе вдома були вони владиками, то їм нічого не варто було забезпечити безперервну доставку відомостей. І ось посланці з обох домів, розповідав він, зустрілися на рівній відстані від одного та другого будинку; довелося відзначити, що і положення зірок і час народження збігаються. І тим не менш Фірміній, син відомих батьків, стрімко рухався по широкому шляху цього світу: багатство його збільшувалася, а шана зростала, проте раб ніс звичайне рабське ярмо, яке не стало аж нітрохи легше, і служив своїм панам, як розповідав мені сам Фірміній, що його знав”.

Ось який висновок зробив з цієї історії приятеля св. Августин: “Відтак відкрився мені хід думок, які я жував і пережовував: я хотів ось-ось напасти на навіжених, які живуть цим заробітком, висміяти їх і спростувати, але боявся, що, заперечуючи мені, вони скажуть, що або Фірміній мені, чи батько йому сказали неправду. Тому я став уважно спостерігати за близнюками, які в більшості випадків з'являються на світ один за іншим через такий короткий проміжок часу, що, як би не було велике, по наполяганням математиків, його значення, але зауважити його людським оком є неможливо, а тим більше зазначити в нотатках, які повинні передивитись математик, щоб його віщування було правдивим. Істинним воно і не буде, тому що, дивлячись на ту ж саму запис, він повинен був би сказати Ісаву та Якову однакове, але ж доля обох була зовсім неоднаковою. Він, отже, сказав би неправду, а якби сказав правду, то повинен був би сказати не одне і те ж, хоча і дивився б в одну в ту ж запис: значить, правду він сказав би, керуючись не наукою, а випадково.”

Сьогодні є ще й інші аргументи, що промовляють за шахрайством астрологічних тверджень: від астрології сильно дистанціюються астрономи, і саме на тій площині, на якій вони, астрономи, є найвищим авторитетом. Зокрема, закидають небесним мапам, складеним навіть найвідомішими астрологами, величезні похибки від фактичного розташування небесних тіл. Іншими словами, ставлять в провину астрологам, також тим найвідомішим, астрономічний дилетантизм. Компетентну критику гороскопів, розміщених у відомій книзі астрології, можна знайти в журналі “Людина і світ” з вересня 1984 року (Роберт М. Садовський, "Навколо астрологічного етосу", с. 123-124. Прим. перекладача: журнал видається польською мовою).

Автор цієї статті, астроном, ось так обґрунтовує повноваження астрономів до рецензування астрологічних гороскопів: Астрологи «з набундюченим видом говорять, що це не має значення те, що астроном думає про астрологію, якщо особисто і серйозно не вивчав її. Забуваючи, однак, що це може стосуватися тільки інтерпретації, але найважливіша частина, тобто розрахунок і розробка положення зірок на небі, без якого інші фактори просто даремний файл паперу, це заслуга і класичне завдання сферичної астрономії, доповненої елементами небесної механіки» (с. 129). Далі Садовський подає цілий список гороскопів, складений найбільш компетентними астрологами для відомих історичних особистостей, показуючи помилки в розрахунках, як правило вагомі. Висновки, як бачимо, насуваються самі по собі.

Але повернемося до св. Августина. Чому він не міг примирити з астрологією свою християнську віру? Переглядаючи з цієї точки зору його роботи, я знайшов три причини, чому він відвернувся від астрології. По-перше, створюється враження, що астрологія є наслідком міфологічного і пантеїстичного уявлення про космос. "Неможливо розділяти точку зору Платона, - писав у творі “Про Божий Град (XIII 16,2), - що ці світлові кулі або диски, що день і ніч сяють над усією землею тілесним світлом, є живими і мають свої власні душі, душі розумні і щасливі; не можна також погодитися з тим, що він постійно говорить про світ в цілому, як про велику живу істоту, що містить в собі всі інші живі істоти".

По-друге - і це, ймовірно, для св. Августина був найбільш вагомий аргумент - що астрологія була заснована на твердженні, неначебто ми до всього є здетерміновані (безумовно згори призначені), і наша свобода зводиться до психологічної фікції. Астрологія є злом, згідно зі святим Августином, оскільки вона намагається звільнити людину від відповідальності за свої гріхи, а провину перекласти на Бога, Творця зірок: "Намагаймось пам’ятати слова Господа: Ось ти одужав - не гріши більше, щоб не сталося тобі гіршого” (Йн 5,14) Цей принцип є основою нашого Спасіння. Астрологи ж намагаються її спростувати. А саме, вони кажуть: Небо тебе обтяжило примусом чинити гріх. Вони так кажуть для того, щоб людина - плоть і кров, гордовита гниль - міг відчувати себе невинним. Для того, щоб звинувачувати Творця і Господа неба і зірок»(Сповідь, IV 3). Так що, схоже, що християнське проголошення людської гідності не сумісне з переконаннями, на яких заснована астрологія. “Не людина сотворена для зірок, але зірки для людини", - підводить підсумок християнської полеміки з астрологією святий Григорій Великий (Слово, 10.4).

По-третє, непокоїла св. Августина спроба захистити астрологію від християн через несанкціоноване і абсолютно блюзнірське використання текстів Святого Писання. Наприклад, у часи Августина астрологи чеплялися тих тверджень Христа, в яких Він говорить про близьку годину, яку очікує і яка надходить: “Ще не настала моя година " (пор. Йн. 2,4; 7,6; 8,20; Мт 26,45). “Дивно, - відповідає на це святий Єпископ, - що астрологи, віруючи словам Христа, намагаються переконати християн, що сам Христос жив під годиною, яку визначила Йому доля. Відтак нехай і вони увірують Христові, який сказав, так от: “Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти. Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька (Йн 10,17-18)” (Виклад Євангелія від Йоана, 8,10).

Натомість, у відповідь на спроби астрологів посилатися на Віфлеємську зірку святий Августин вказує на основну істину християнської віри, що Ісус є Син Божий: «Не віруємо у залежність будь-якої людини до зірок. Тим більше ми не віримо, що розташування зірок обумовило народження Того, Хто є вічним Творцем і Господом усіх речей. Зірка, яку бачили маги, не керували Христом народженим в плоті, але давала свідчення. Не тому Христос народився, що вона сяяла, а тому вона спалахнула, що Христос народився. Якщо можна так сказати, не зірка була фатальністю Христа, але Христос був фатальністю зірки" (Проти Фауста, II, 5).[2]

Ви питаєте, чи практикування астрології є гріхом. І відразу ж Ви замислюєтесь, що якщо це так, то чи не полягає справа гріха випадково на зусиллі людини вгадати майбутнє, а це знання може бути Бог приберіг лише для себе. Прошу Пана, це тільки у міфологічного бога Прометей міг вкрасти вогонь. Бог Істинний, якщо що-небудь застеріг для себе, то давайте будемо впевнені, що ніякими хитрощами нам не вдасться цього ані піддивитися ані вкрасти.

Повернемося в останній раз до святого Августина. Він не виключає можливість впливу небесних тіл на фізичні процеси, що відбуваються на землі: "Не завжди абсурдно стверджувати, що вплив зірок вносить зміни до характеристик тіл. Адже подібно твердимо, що під впливом наближення і віддалення сонця наступають зміни пір року, в той час як під впливом збільшення і зменшення місяця зростають або марніють деякі види істот” (Про Божий Град, V 6). Звичайно, немає ніяких підстав для того, щоб відмовитися від прагнення вивчити причинно-наслідкові зв'язки. Зокрема, коли йдеться про явища, що відбуваються в нашому людському організмі. Особисто я не думаю, що власне з цією метою була прикликана астрологія зі своїми гороскопами та магічно-гностичним мисленням. Це завдання швидше відповідає одному з відповідних відділів природничих наук, але не виключаю, що я в цій галузі є дуже ригористичний щодо астрології.

Натомість безумовно помиляється астрологія, коли проповідує безумовну визначеність людської долі, а навіть моральних вчинків людини. І ця помилка може заподіяти багато зла. Пригадую подружжя, яке розпалось через астрологічні забобони. А саме, дружина вмовила собі, що рак і козерог взаємо виключаються в якості шлюбних партнерів і сама призвела до розпаду свого шлюбу. Забобон став сильніше, ніж довіра Богові, а гностичний тезис про безумовну визначеність людської долі пересилив емпіричні факти людської свободи і нашої здібності змінюватися на краще. На жаль, святий Фома Аквінський, який – допускав можливість впливу небесних тіл на процеси, що відбуваються в організмі людини, – був правий, коли згадував Птолемеєву думку, що "мудра людина панує над зірками, тобто над схильністю, яка випливає з укладу зірок. Натомість дурні дають зіркам себе цілковито провадить, так, якби не вживали розум. І не набагато в цьому відношенні відрізняються від тварин, як ми читаємо в Псалмі (48,13); людина, коли перебуває в достатку, не вживає розум; може бути прирівняна до тварин, тому що вона і стала до них подібна" (Про віщування майбутнього, 4).

Ви кажете, що астрологія може багато допомогти в психології. Так вважав всесвітньо відомий психолог Карл Густав Юнг. Високо ціную цього мислителя, але власне те, що я читав у нього на тему астрології, мені здалося нагромадженням дурниць. Хоч дуже можливо, що я його не зрозумів. Я звертавсь до друзів психологів, але сталося так, що ніхто з них не відчував себе компетентним у цій галузі.

о. Яцек Салій ОР, з книги Шукаючим дороги

(Переклав о. Олег Сартаков)

[1] Життя згідно “лунного календаря”, належить до однієї з форм т.зв. астрологоії. Визнавці такого способу упордкування свого життя твердять, що місяць “дуже сильно впливає на наше самопочуття; на події в нашому житті; “лунний календар” поможе грамотно використати древні знання; житти в гармониї с природою”. Але не тільки, зокрема можемо знайти в рекламних текстах астрологів такі пропозиції: “Наш лунний календар не тільки розповість вам про місячні доби, але й дасть вам рекомендациї на конкретний лунний день, підкаже, які ритуали належить здійснити для притягнення грошей, вдачи й любви. Довіртесь Місяцю! І енергія любови, грошей і вдачи стане свобідно циркулювати в просторі вашого життя!” Фактично це є ритуал прикликання і введення в своє життя демонічних сил (прим. перекладача).

[2] Варто знати, що в Святому Писанні слово “зірка” нерідко стосується для окреслення ангелів, що при своїх появах в людських очах виглядають як світлисті постаті, істоти в блискучих одежах. Тим більше, що “Зірка Вифлеємська” поводилась з магами досить інтелигентно, вона: з’явилась,... ішла перед ними... стала над місцем, де було Дитя,... побачивши зірку, вони надзвичайно зраділи (прим. перекладача).