Головна » 2015 » Листопад » 28 » Наука Церкви » Які біблійні підстави, на яких Церква ґрунтує вчення про чистилище, про молитву за померлих
16:42
Які біблійні підстави, на яких Церква ґрунтує вчення про чистилище, про молитву за померлих
Смерть не може розірвати єдність Божих дітей
Будь ласка, подайте мені біблійні підстави, на яких Церква ґрунтує вчення про чистилище. Останнім часом так зактивізувались різні протестантські фундаменталісти, багато приїздить зі своєю пропагандою аж зі Сполучених Штатів, а зі сторони Церкви зовсім такого не спостерігається. Але ж все-таки треба дати людям в руки елементарні аргументи, щоб відбивати напади на Католицьку віру. Останнім часом дуже потребував аргументів в дискусії про чистилище. Переглянув усі примірники, хіба десяти католицьких видавництв, всього може з тридцять томів, і нічого на цю тему не знайшов.
Одного намагайтеся неухильно дотримуватися: навіть якщо хтось нападає на Католицьку церкву і присвоює їй все найгірше, ми не повинні реагувати нападом на напад. Так, ми маємо бути в змозі пояснити, у що ми віримо і чому саме так віримо. І це велика наша слабкість, що багато сучасних католиків не відповідають критеріям, які сформулював Апостол Петро: “Будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає обґрунтування вашої надії” (1 Пт 3,15). Однак, намагаймося не атакувати чужих поглядів і переконань, особливо, коли бачимо, що для когось вони дуже цінні. Таким чином, ми віддамо більшу послугу істині, ніж тоді, якщо б в її ім'я ми порушили принципи любові.
Такий підхід не має нічого спільного з помилковим екуменізмом, який готовий прямувати до згоди, навіть ціною замовчування або приховування істини. Попросту, так уже є з релігійною істиною, що свій сенс і свою красу вона розкриває тільки тоді, коли її проникає любов до Бога і ближнього. Доктринальна завзятість ніколи не є союзником Божої правди, вона потребує справжньої вірності.
Отже, справжня вірність Божій істині має щонаймні три складові. По-перше, цю істину ми хочемо прийняти в цілому, а не вибірково. Для католика, котрий вірить, що сам Дух Святий чуває над вірою Церкви (пор. Йн 14,26), це виражається в повній єдності з вірою Церкви.
По-друге, вірність Божій істині вимагає від нас визнання, що вона перевищує нас, тому можна і потрібно досліджувати її постійно, а і так ніколи не дослідимо її до кінця. Звідси, між іншим, відкривається велике багатство різних духовних традицій всередині Католицької Церкві. Знання про те, що Божа істина більша від нас, має схиляти також до того, щоб уважно придивлятися до аргументів тих, хто бореться з нашою вірою. Бо може все-таки трапитися, що їх критика чи навіть напади виникають внаслідок недостатнього розуміння нашої віри або нашої однобічності в її розумінні – а в такому випадку часто достатньо, щоб вияснити непорозуміння (тільки в дусі доброти) або скорегувати свою однобічність, щоб наш критик відмовився від своїх закидів.
Нарешті, по-третє, ми тільки тоді вірні Божій правді, коли живемо нею, коли намагаємося втілювати її у вчинки. По цьому можемо суб'єктивно пізнати, що це дійсно Божа істина, що реалізація її в діяннях збільшує нашу любов до Бога та ближнього.
Пан просить представити біблійні тексти, які зможе показати пальцем у своїх розмовах про чистилище з протестантськими фундаменталістами. Звичайно, я за хвилину покажу ці тексти, але спочатку хотів би сказати два слова про читання Біблії на прикладі садукеїв. Знаємо з Євангелія, що садукеї відкидали істину майбутнього воскресіння і обґрунтовували це тим, що П'ятикнижжя Мойсея (а садукеї тільки П'ятикнижжя визнавали за Святе Писання) на тему цієї істини мовчить. І кожен знавець Біблії визнав би, що садукеї мають рацію: фактично, у всьому П'ятикнижжі не має жодного речення, яке прямо говорить про воскресіння.
Тому Господь Ісус скритикував цю судорожну замкненість в літерах священного тексту і процитував садукеям речення з П’ятикнижжя, в якому вони повинні були б, - якби вміли читати Слово Боже у вірі, – зауважити істину про воскресіння: “А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” (Мт 22,31н).
"Садукейські" тенденції щодо відкидання зі Святого Письма усього в Божому Слові, що не є безпосередньо і з усією ясністю показане у священному тексті, виявились відразу в першому поколінні Церкви, якому довелось жити без фізичної присутності Апостолів. Свідчить про це вже св. Ігнатій Антіохійський, котрий близько 108 року, написав такі слова: «Я чув, що деякі кажуть: Чого немає в документах, в Євангелії, тому я не повірю. А коли я сказав: Так дійсно написано - тоді відповіли: А це ще питання!” (Лист до Філадельфійців 8,2).
Мені самому трапилося розмовляти з однією дівчиною, що була повна претензій до Церкви, яка засуджує вживання наркотиків, а проте Святе Письмо – говорила мені з обуренням – нічого про це не говорить, а на Далекому Сході (як стверджувала, але не думаю, що це була правда) деякі буддисти використовують наркотики навпаки для релігійних цілей. Знову інша дівчина розповідала мені про такого "набожного" хлопця, який намагався умовити її лягти в ліжко з твердженням, що Святе Писання ніде не забороняє дошлюбного співжиття. І неодноразово – думаю, що це впливи доктрини Свідків Єгови – я зустрічався з твердженням, що нібито любов до своєї країни була язичницьким вимислом, тому що Новий Завіт ніде про неї не згадує.
Я подав особливо драматичні приклади "садукейського" підходу до Святого Письма. В цілому, однак, спокуса такого читання Біблії значно розширилася – також серед католиків – приблизно з XV століття. Тому що протягом цього століття у європейському менталітеті переважав номіналізм, тобто така філософська течія, яка більше була зацікавлена самими явищами, ніж тим, що знаходиться за ними, що є їх коренем і надає їм глибший зміст. У підході до тексту ця течія строго обмежується до значення, що міститься безпосередньо в словах і реченнях, і зовсім не цікавиться глибшим сенсом, на який вказує цей текст. Коротше кажучи, це є течії, що скеровані радше "вшир", аніж "вглиб". Отже, номіналізм є спільною основою, як для протестантського принципу sola Scriptura (тобто принципу, що текст Святого Письма є виключним джерелом істин віри), так і для католицької апологетики, яка на біблійну цитату, використану проти якоїсь католицької істини, відповідає двома іншими цитатами з Біблії, щоб підтримати цю істину.
Вам потрібні цитати, що підтверджують існування чистилища, подам їх справді за хвилину. Але спочатку запропоную глибоке читання Послання до Римлян 6,3-14. Під "глибоким читанням" маю на увазі таке читання Святого Письма, приклад якого Ісус залишив у згаданій дискусії з садукеями. Читання Святого Письма є тоді глибоке, коли натхненні речення не замикають нас ригористично у своєму буквальному розумінні, але провадять до повнішої Божої правди.
Отже, згаданий уривок Послання до Римлян говорить про хрещення як про занурення старої людини, людини гріха, в смерті. Тому має в нас померти людина гріха, щоб могла жити в нас нова людина, Божа. Згідно цього опису, життя істинного християнина полягає на щораз більш ґрунтовному умертвленні тієї старої людини, щоб могла мене огорнути щораз глибше Божа людина. Було б ідеально, якби цей старий грішник помер в мені остаточно в день мого відходу з цього світу. Тоді б я був вже повністю і без решти Божою людиною і відразу осягнув би щастя споглядання мого Бога віч-на-віч. Але що станеться, якщо в момент смерті я буду справді Божою людиною, але в мені все ще залишиться дещиця того старого грішника? Це не абстрактне питання. Так, воно було б абстрактним, якби я був вповні і без недоліків вірний Божій благодаті. На жаль, це не так. Іноді неозброєним оком можна побачити, що також люди дуже явно наповнені Божою благодаттю не позбавились деяких своїх слабкостей і гріхів до кінця своїх днів.
Отже, в католицькій Церкви ми віримо, що Бог у своєму милосерді дозволяє всім своїм друзям, які не встигли на цій землі докінчити свого вмирання для гріха, щоб вони могли зробити це у майбутньому світі. Чистилищем називаємо процес остаточного очищення з гріхів, яке Бог довершує в усіх тих, хто відійшов з цього світу в стані освячуючої благодаті, і котрі ще такого очищення потребують. Ми глибоко переконані, що ця наша віра виростає безпосередньо з Апостольського вчення про християнське життя, як щораз глибшого вмирання для гріха.
Підтвердження цієї віри знаходимо також в Євангелії. Сам Христос Господь застерігав нас від затягування таких боргів, які ми будемо змушені сплачувати в майбутньому світі: “Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага” (Мт 5,25…). Подібно Господь Ісус говорив у притчі про немилосердного боржника: “І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого” (Мт 18, 34…).
Тому дуже болісно вражають нас звинувачення протестантських фундаменталістів, ніби ми вчення про чистилище висмоктали собі з пальця. Якщо вони самі не зауважують цієї істини у Святому Письмі, це справа їхньої віри та совісті, але чому тоді вони такі агресивні по відношенню до віри інших людей? Чи не могли б вони приділяти більше уваги усьому тому, що у їхній власній вірі є позитивним? Протести і суперечки до цих пір, здається, є основним способом їхніх релігійних зусиль.
Але повернімося до священних текстів, в яких ми, католики, вбачаємо свідоцтва посмертного очищення. Говорячи про гріхи проти Святого Духа – це зовсім інша тема – Ісус розрізняє відпущення гріхів у цьому світі (в цьому віці), і в майбутньому (пор. Мт 12,32). Біблійні вчені говорять, що Він застосував тут тогочасне равинське розрізнення, яке лягло в основу молитви за померлих. Серед тодішніх Євреїв молитва за померлих була вже широко знана. Тому варто зауважити, що в Євангеліях не видно слідів того, що Господь Ісус був її противником. Він, Хто так явно протистояв тодішнім садукейським спробам деміфологізації обітниці воскресіння!
Це правда, також не має жодних слідів в Євангелії, щоб Ісус молився за померлих або заохочував до такої молитви. Це є, однак, надто зрозуміле. Зауважте, що всі, без винятку, зустрічі Господа з померлими, які описані в Євангелії, закінчувалися воскресінням! Попросту Євангелія представляють Господа Христа, Котрий об’являється як Син Божий і Переможець смерті. Питання, в чому полягає Його перемога над смертю, перед обличчям факту, що все-таки віра в Нього не захищає нас від тілесної смерті і могили, в Євангелії взагалі не підняте. І допіро у відповіді на це питання з'являється істина про очищення після смерті.
Ходімо далі: Перші християнські громади відкинули обрізання, пізніше відмовилися від святкування суботи та розрізняння чистої і нечистої їжі, натомість зовсім не чути, щоб вони намагалися відмовитися від молитви за померлих, існуючу в єврейському звичаї, принаймні, від двох століть (пор. 2 Мак 12 ,43-46). Навпаки, апостол Павло сам молиться за померлого Онисифора, який виявив йому багато допомоги в римській в'язниці та під час його перебування в Ефесі. Молиться наступним чином: “Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день” (2 Тим 1,18). Також збереглися сотні ранньохристиянських гробниць, на багатьох з них виписані молитви за померлих. Докладні відомості на цю тему Ви знайдете в усіх ранньохристиянських підручниках археології та спеціалізованих енциклопедіях.
Для католика молитва за померлих є логічним наслідком, що виникає з істини про сопричастя святих. Не тільки так віримо, але це є предметом нашого щоденного досвіду, що чим більша в нас Божа любов, тим більше ми стаємо ближчими один до одного і здатні проявляти взаємну любов. В голові не міститься, що смерть може мати в собі аж так багато темної сили, яка могла б розірвати цю єдність Божих дітей: але Христос Господь є Переможцем смерті! Якщо Богу подобається те, що ми, котрі живемо на цій землі, молимося один за одного, то як же може Йому не подобатися те, що ми молимося за померлих, щоб вони якомога швидше могли досягти повної єдності з Ним?
о. Яцек Салій ОР з книги Надія піддана випробуванням
(переклала с. Даміана Радзевідло МСНСМ) / http://dc.lviv.ua
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
