ЧАС СМЕРТНИЙ
КОЛИ ПОМИРАЄ БЛИЗЬКА ЛЮДИНА (практичні поради)
АКАФІСТ ЗА ПОКІЙНОГО

ВСТУП
Життя людини на землі не є вічним. Рано чи пізно доведеться померти і стати перед Богом, дати відповідь за своє земне життя.
Смерть завжди є неприємною, для когось -страшною, для когось - неочікуваною.
Страшна смерть - нагла, тобто раптова, коли людина помирає не сподіваючись того. Така смерть застає родичів покійного зненацька, і вони не знають, як себе поводити в такій ситуації.
Але навіть якщо смерть є очікуваною, тобто коли відходить з життя людина, яка страждала невиліковною хворобою, чи по старості, то часто близькі і родичі не знають, як їм вчинити в перші хвилини чи години, коли довідалися про смерть свого ближнього.
Дана книжечка якраз вміщує поради людям, які втратили рідну їм людину, про те, як треба себе поводити і що робити в таких ситуаціях.
З християнської точки зору смерть - це тимчасова розлука душі з тілом. Тому Церква продовжує вважати і спочилих такими самими своїми членами, як і живих, і признає молитву за спочилих як спосіб спілкування живих і померлих, і як справу любові - повсякденним, невід'ємним боргом живих.
Церква не випускає жодного випадку, де і коли можна звершити поминання за спочилих і вводить це поминання в схему і загального, і приватного Богослужіння, а також в домашню молитву.
Щоб допомогти християнам у виконанні молитовного боргу перед померлими близькими, ми зібрали в цій книжці поради і молитви Церкви за спочилих.
Також наведені правила, яких необхідно дотримуватися при смерті людини, її похованні і поминанні.

Наближення смерті. Останні часи померлого.
В більшості випадків перед смертю людина не в змозі потурбуватися про себе, тому обов'язок всякого віруючого - зробити все, щоб перехід в інший світ стався для померлого по християнському. Церква Христова проводжає своїх духовних дітей в загробне життя тайнами Сповіді, Єлеєпомазання і Причастям, для чого необхідно покликати до померлого священика.
В хвилини розлучення душі з тілом читаємо молільний канон. Він читається від імені людини, що помирає, і яка не може говорити.
Є ще один канон на вихід душі з тіла, коли людина довго мучиться і не може померти.
Великі страждання померлого спонукають посилити молитву за нього.
Цих два канони, на вихід душі з тіла у випадку, коли немає священика, можуть бути прочитані біля ліжка померлого кимось із рідних.

При виході душі із тіла
Після того, як душа людини покинула тіло, любов рідних і турбота про неї Церкви не закінчується.
Відразу після умивання тіла спочилого і одягання в похоронні одежі над ним читається Псалтир.
Послідування по виходу душі з тіла звичайно є коротшим від звичайного парастасу. Свята Церква вважає за необхідне вознести перше моління за померлого майже відразу по виході душі з тіла. Разом з тим Церква входить в положення оточуючих смертне ложе, які в останні моменти і останні години чи навіть дні перенесли дуже багато не тільки душевних, але і фізичних трудів по догляду за хворим. Так тепер вони тільки що трудилися, приготовляючи тіло спочилого. Треба дати відпочинок їхній душі і тілу! І Церква, як любляча і турботлива матір, перше необхідне, невід'ємне моління біля спочилого скорочує наскільки можливо. Якщо це послідування по якихось причинах не може бути звершене священиком, то воно повинно бути прочитаним читцем Псалтиря перед початком читання Псалтиря. Може також бути прочитана мирянином.
Канон за спочилого, який входить в послідування по виходу душі з тіла, бажано читати кожен день аж до поховання померлого. Цей канон читається кожен раз після прочитання всього Псалтиря над спочилим.

Читання Псалтиря
Моління по виході душі з тіла являється лише частиною цілого ряду молитвослів'я і піснеспівів, які продовжуються біля гробу спочилого майже безперервно до самого погребіння.
Відразу повинно читатися Святе Письмо: при гробі Священика - Святе Євангеліє, при гробі мирянина - Псалтир.
Читання Псалтиря на пам'ять про спочилих безперечно приносить їм велику втіху само по собі, як читання слова Божого, і як свідчення любові до них і пам'яті про них їх живих родичів. Приносить воно їм і велику користь, тому що приймається Господом, як приємна умилостивляюча жертва за очищення гріхів спочилих, так само, як приймається Ним взагалі всяка молитва, всяка добра справа.

Приготовлення тіла до погребіння
Християнська традиція приготовлення тіла до погребіння бере свій початок ще з перших часів християнства. Омиття тіла водою преобразує майбутнє воскресіння і стояння перед Богом в чистоті і невинності. При омиванні необхідно читати Трисвяте, або просто «Господи помилуй». Необхідно омивати все тіло теплою водою з милом. Тіло християнина одягають в новий чистий одяг. На спочилому невідмінно повинен бути натільний хрестик. Омите тіло кладуть на приготовлене для цього місце, лицем догори. Уста і очі померлого повинні бути закриті, руки зложені на грудях хрестом (права поверх лівої) в знак віри в розп'ятого Христа. В руки дають образок Спасителя або розп'яття.
Правовірні кладуть на чоло спочилого вінчик, який символізує вінець Царства Божого. На вінчику є зображення Спасителя з стоячими біля нього Богородицею і Іваном Хрестителем. Ці вінчики можна придбати в Церкві.
Під голову кладуть подушку, яку звичайно роблять з вати або сухої трави.
Тіло покривають білим полотном, або особливим похоронним покривалом з зображенням Господа І. Хр. на свідоцтво віри Церкви, що померлий чоловік - християнин знаходиться під захистом Животворящого Хреста Господнього. Таку пелену також часто можна придбати в міських Церквах.
Гріб за звичаєм кладуть посеред кімнати перед образами. Навколо нього запалюють свічки, якщо є можливість, то кладуть чотири підсвічники: один в голові, другий - біля ніг, а два - по боках. Разом вони утворюють хрест і символізують перехід спочилого в Царство істинного світла.
Всі ці правила повинні дотримуватися і в тому випадку, якщо тіло було віддано в морг.

Відспівування і поховання
Незадовго до виносу гробу з дому над тілом спочилого ще раз читається послідування по виході душі з тіла. Гріб виносять з дому ногами вперед, з співом Трисвятого. Цей спів означає, що померлий при житті вірив в Святу Тройцю і тепер переходить в Царство безтілесних духів, які оточують престіл Вседержителя, і постійно співають йому Трисвяту пісню.
В старовинні часи християни, які брали участь в процесії, несли запалені свічки.
По уставу, при внесенні тіла до Церкви, повинні дзвонити особливим похоронним дзвоном, який звіщає живим, що у них стало на одного брата менше, а цей дзвін служить прообразом трубного звуку Архангела, який люди почують в останній день світу і буде почутий в усіх куточках землі.

Могила християнина
З глибокої дохристиянської давнини йде звичай відмічати місце поховання насипанням над ним пагорба. Християнська Церква, перейнявши цей звичай, прикрашає могильний пагорб переможним знаменням нашого Спасителя - Святим Животворящим Хрестом. Хрест прийнято класти в ноги спочилого так, щоб розп'яття було повернуто до нього обличчя. Але в деяких місцях є звичай ставити Хрест біля голови.
Хрест над могилою християнина - це мовчазний проповідник блаженного безсмертя і воскресіння. Він знаменує віру християн в тому, що тіло спочилого знаходиться тут на землі, а душа - на небі, і що під хрестом знаходиться насіння, яке виросте для вічного життя в Царстві Божому.

Відспівування і похорон немовлят
Над хрещеними спочилими немовлятами звершується особливе відспівування, як над непорочними, безгрішними створіннями. Тут немає прохання про прощення гріхів спочилого, але є тільки прохання сподобити душу спочилого немовляти Царства Небесного, по обіцянці самого Господа.
Хоч Немовля не вчинило ніяких подвигів християнства, але очистившись в тайні святого Хрещення від прабатьківського гріха, зробилося безневинним наслідником Царства Божого.
Цей чин переповнений утіхами сумних родичів, свідченням віри Церкви в те, що блаженні немовлята після свого відходу з цього життя стають молільниками за тих, що їх люблять і всіх, що живуть на землі.
Відспівування по цьому чину звершується над спочилими дітьми до семирічного віку.

Заочне відспівування
Бувають випадки, що людина-християнин була похована без християнського чину з тих чи інших причин. Тоді рідні чи близькі звертаються до священика, який і відспівує похороненого християнина «заочно». Після відспівування священик віддає рідним землю і прощальну молитву.
Землю необхідно хрестовидно розсипати на могилі, а вінчик і молитва або спалюється і розсипається, або закопується в могилі.
Якщо могила знаходиться дуже далеко або її взагалі немає, то можна віднести землю і розсипати на могилі рідних.
Заочне відспівування ще не похороненого християнина немає ніякої канонічної основи.

Про спалювання тіл спочилих (кремація)
Християнська Церква, яка прийняла від свого Засновника вчення про високу достойність людини, досить благоговійно відноситься до тіла людського. Тіло людини по вченню апостола Павла - це Храм Духа Святого, досконале Боже творіння.
З давніх часів в Християнській Церкві утвердилося благоговійне відношення до тіл спочилих. Тіла християн завжди віддавались землі з честю і належним вшануванням.
Але після революції 1917 року під впливом атеїстичної пропаганди почали спалювати тіла, причому спочатку - як глумління над спочилими, а вже потім - на законній основі.
Тепер кремація звершується по різних причинах і, здебільшого, через заповіт спочилого.
Безумовно, це нововведення противне Християнській Церкві і явно противиться прекрасному, глибоко молитовному чину поховання (віддання землі) спочилих християн.
З християнськоїточки зору спалювання тіл не має жодних аргументів.

Хто не має права на християнський чин похорону
Залишаються без церковного похорону люди, які свідомо лишили себе життя. Від них потрібно відрізняти людей, які лишили себе життя по необачності (випадкове падіння з висоти, втоплення в воді, отруєні їжею і т.п.), тобто які не визнаються самогубцями.
Бувають випадки, коли самогубство звершується в стані гострого приступу душевного захворювання, офіційно підтвердженого медичними документами. Для того, щоби звершити церковний чин поховання людини, яка вчинила самогубство в несамовитому стані, її рідним необхідно отримати письмовий дозвіл правлячого єпископа, подавши йому прошення з медичним висновком.
В Церкві прийнято відносити до самогубців людей, які померли при розбої, тобто тих, які вчили бандитський акт і померли від отриманих ран і пошкоджень. Жертви бандитського розбою сюди звичайно не відносяться.
Для того, щоби в священика не було ніякого сумніву в природній смерті спочилого, необхідно взяти з собою до Церкви свідоцтво про смерть. Неможливо відспівувати, як і неможливо звершувати будь-які церковні поминання нехрещених людей.
Церква не молиться і за тих, хто ціле життя відкидав її, не став її членом. Але обов'язок любові заставляє близьких рідних такої людини в домашній часній молитві просити Бога про його помилування.
Відомо, що як райське блаженство, так і пекельні муки мають різні ступені, і молитва за нехрещених може якщо не позбавити їх від мук, то хоч зменшити чи послабити їх.

Поминання
Свята Церква, турбуючись про людину в земному житті, не покидає свої турботи про неї і після її смергі. Вона встановила особливі чини і молитвослів'я за померлими. Одна із заупокійних служб називається панахидою, яку звершує священик. Вона складається з моління про прощення гріхів і за упокій душ спочилих в Небесних оселях.

Поминальна трапеза
Благочестивий звичай за трапезою поминати спочилих відомий дуже давно.
Християни і за поминальним столом повинні молитися за спочилих.
Зрозуміле бажання господарів посмачніше пригостити тих, що прийшли на поминки. Але якщо поминки приходяться на пісні дні, то потрібно готувати тільки пісні страви. Якщо
пам'ять спочилого випадає в будні дні Великого посту, то поминки переносяться на ближчу суботу або неділю.
За столом потрібно вести благочестиві розмови, згадати спочилого, його добрі справи (звідси і назва - поминки).

Куття в пам'ять спочилих
Для поминання спочилих існує особлива поминальна страва, яка називається кутею. В більшості випадків - це варена пшениця (або рис) змішана з медом, деколи добавляють солодкі фрукти (родзинки, чорнослив). По тлумаченню святих отців, куття (коливо) має символічно - духовне значення. Людина як насіння, як пшениця, знову повстане з землі Божою силою і, як би прорісше насіння, буде приведена до Христа живою і досконалою. З іншої сторони, принесена куття служить поминальною трапезою для тих, хто молиться за своїх родичів і є з їх боку милостинею за душі спочилих, адже куттю роздають присутнім на поминальній трапезі.
Багато родичів спочилих не зупиняються на приношенні кутті, а творять і іншу посильну милостиню, особливо серед потребуючих, за душі своїх близьких, що є дуже добре.

Про 3-й, 9-й, 40-й дні та річницю смерті
Християнський звичай особливого поминання в ці дні по смерті, а також щорічного поминання в день смерті бере свій початок з глибокої давнини.
Деякі святі отці задавали собі запитання, чому якраз ці дні вибрані для особливого поминання. Так святий Макарій Олександрійський просив ангела пояснити йому значення церковного поминання спочилих в 3-й день. Ангел відповів йому, що коли на 3-й день є в церкві поминання, тоді душа спочилого отримує від свого Ангела пом'якшення в тузі, яку відчуває від розлучення з тілом.
Впродовж двох днів дозволяється душі, разом з Ангелами ходити по землі, де бажає. На 3-й день Господь Ісус Христос, що воскрес із мертвих, наказує піднятися християнській душі на небеса для поклоніння Богові.
Дальше, за ангельським поясненням, святий Макарій говорить, що після поклоніння Богові душі показуються оселі святих і красота раю, душа роздивляється шість днів, забувши про тугу, яку відчувала знаходячись у тілі і прославляє Творця.
Але якщо душа винувата в гріхах, то при вигляді блаженства святих вона починає сумувати і докоряти собі. Після того, як вона роздивлялася протягом 6-ти днів райські оселі, на 9-й день після смерті людини її душа знову підноситься Ангелами для поклоніння Богові.
Після другого поклоніння душі Богові на 9-й день Владика наказує відвести душу в пекло і показати їй місце мук, в якому душі грішників безперестанку ридають і скрегочуть зубами.
По різних місцях пекла душа носиться 30 днів, переживаючи, щоби і самій не бути в них.
В 40-й день вона знову возноситься на поклоніння Богові і тепер вже Суддя вказує їй місце відповідно до її справ.
Великий цей день для спочилих, адже вирішується їхня доля до Страшного Суду Божого, а одне справедливо заповідає Свята Церква добру молитву в цей день за спочилих. До 40-го дня спочилий називається новоспочилим. Поминання новоспочилого в перший час після кончини досить є важливим і необхідним для душі спочилого тому, що воно полегшує душі його такий нелегкий перехід із тимчасового земного життя до вічного - небесного.
Прийнято також кожен рік в день смерті відмічати пам'ять спочилого.

Поминання спочилих на Церковних службах
Спочилі поминаються в Церкві майже кожен день. Записки з іменами спочилих прочитуються декілька раз в ході Літургії.
Крім Літургії в Храмі для поминального спомину служаться панахиди, парастаси. В багатьох монастирях при читанні Псалтиря поминають спочилих.
Можна замовити поминання на 40-й день, подати поминання на піст, на місяць, на рік - це залежить від того, який порядок встановлений в Храмі чи монастирі, до якого ви звернулися.

Дні поминання померлих
Крім поминання кожного померлого окремо Церква творить в установлені дні року поминання всіх від віку спочилих отців і братів по вірі, які сподобилися Християнської кончини, рівно і тих, кого настигла нагла смерть і не були відпроваджені в загробне життя молитвами Церкви. Такі дні називаються вселенськими батьківськими суботами.
1. М'ясопуста субота - за 8 днів до початку Великого посту, перед неділею, що називається неділею про Страшний Суд.
2. Троїцька субота - напередодні дня Святої Тройці, на 9-й день після Вознесіння.
3. Для поминання спочилих назначені суботи 2-го, 3-го, 4-го тижнів Великого посту, оскільки в будні дні Великого посту поминання спочилих на службі не буває.
Крім оцих днів є ще деякі:
4. Родониця - пасхальне поминання спочилих на другому тижні після Паски у вівторок.
5. Дмитрівська батьківська субота - поминання воїнів, які залинули на полі бою.

Про милостиню для спочилих
Наша милостиня допомагає доповнити недостаючі добрі справи згадуваних нами спочилих і загладити їхні гріхи.
Святий Іван Золотоуст говорить: «Якщо хочете вшанувати померлого, вшануй його милостинями і добрими справами, тому що милостині служать для позбавлення від вічних мук».
Корисна милостиня і тим, хто її подає. «Постараємось, поскільки можливо, - говорить Святий Іван Золотоуст, - допомагати спочилим замість сліз, замість плачу, замість дорогих гробниць, нашими за них молитвами, милостинями і приношеннями, щоби таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага.

Як молитися за померлих без покаяння
Канон преподобному Паісію Великому, який співаємо за позбавлення мук померлих без покаяння, який міститься в старовинних канонниках.
Текст можна знайти в книжках: Мінея -червень, частина 2-а.

Як молитися за померлих без Хрещення, другої Конфесії чи віри
На домашній молитві по благословенні досвідченого духівника може бути звершено поминання і того, кого не відспівують в Церкві, але цього не можна чинити самовільно, бо можна багато і тяжко постраждати за зухвалість. За померлих нехрещених і іновірців рідні і близькі можуть читати вдома канон мученику Уару, який по переданню Церкви має благодать молитися про позбавлення мук в іншій вірі померлих. (Мінея - жовтень). Оптинський старець преподобний Лев (Качалкін) радив тим, чиї рідні померли поза Церквою, читати за них оцю молитву:
Молитва Старця Оптинського Лева
Пом'яни, Господи, коли це можливо, душу раба Твого (ім'я), який відійшов в вічне життя в відступленні від Твоєї Святої Церкви. Недослідні шляхи Твої. Не постав мені в гріх цієї молитви моєї. Але нехай буде свята воля Твоя!
За померлих нехрещених дітей можуть молитися родичі, з вірою на милосердя Боже.
Кожна мати, яка плаче за такими своїми дітьми, без сумніву, може взивати до Чоловіколюбця Бога. Для цього Степан Фаворський, архієпископ Вифлиємського монастиря, пропонує наступну молитву:
Молитва за нехрещених померлих дітей
Господи, помилуй моїх дітей, померлих в утробі моїй (або померлих без хрещення) за віру і сльози мої, ради милосердя Твого, Господи, не лиши їх Твого Божественного світла.

АКАФІСТ ЗА ПОКІЙНОГО
Кондак 1
Непереможний Владико і Преосвященниче, Ти за спасення світу многогрішного поклав Свою душу, щоб ми, недостойнії, могли дітьми Божими стати. Сам, Господи, даруй прощення і вічну радість покійному, за нього бо з благанням до Тебе кличемо:
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Ікос 1
Ангеле Хоронителю святий, Господом даний, прилинь помолитися за покійного(у) раба(у) Божого(у) (ім'я), його(її) ж бо ти на всіх шляхах житейських супроводжував, оберігав і наставляв на стежку праведну, тож клич із нами Спасові Прещедрому:
Ісусе, наш Господи, Творче і Спасителю,
Ісусе, щедрот джерело невичерпнеє,
Ісусе, безодне Любові безсмертная,
Ісусе, милості море безкрає,
Ісусе всесильний наш Боже,
Ісусе, помилуй створіння Своє,
Ісусе, Сам розірви список провин його (її) (ім'я),
Ісусе, Сам залікуй рани гріховнії,
Ісусе, хай не пам'ятає земля його (її) (ім'я) злочинів,
Ісусе, хай добрая пам'ять про нього (неї) (ім'я) буде вічною,
Ісусе, помилуй усіх його (її) (ім'я) кривдників,
Ісусе, воздай усім, кому він (вона) (ім'я) кривду вчинив(ла),
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 2
Бачимо очима душевними, як носиться душа покійного(ої), наче горлиця, понад землею, і, з висоти Божественного розуміння житейськую путь свою споглядаючи, гірко ридає над кожною миттю марною, що проминула даремно, та Сам помилуй раба(у) Твого(ю) (ім'я), Владико, нехай увійде він(а) у Твій відпочинок, співаючи: Алилуя!
Ікос 2
Тайною незбагненною вкритий дивний Твій Промисел, - Ти ж за ввесь світ постраждав, Ти проливав сльози криваві за живих і за мертвих, - тож хто заборонить нам, грішним, благати Тебе за покійного брата (сестру) і кликати:
Ісусе, Господи, Сине Бога живого,
Ісусе, Господи, Сине Пренепорочної Діви,
Ісусе, Господи, Сине Чоловічий,
Ісусе, Господи, Сине Давидів,
Ісусе, Господи, єдиний безгрішний Ти,
Ісусе, Господи, єдиная Істино,
Ісусе, Господи, життя подателю,
Ісусе, Господи, ада переможцю,
Ісусе, Господи, спаси усопшого(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я),
Ісусе, Господи, осіяй його (її) (ім'я) світлом святим,
Ісусе, Господи, Сам очисти його (її) (ім'я),
Ісусе, Господи, прийми його (її) (ім'я) в Царство Твоє,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської, радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак З
Силою вишньою Ти повелів Лазареві вийти із гробу, Ісусе предивний, і смерть скорилась, і чотириденний мертвець ожив, і вийшов на Твій поклик, співаючи: Алилуя!
Ікос З
Маючи обіцянку Твою, о наш Спасителю, що хто у Тебе вірує, - не вмре, а ввійде в життя вічне, благаємо Тебе: згадай, Ісусе, що вірив брат наш в Тебе, але знаєш, Спасе, яка хитка, слабенька віра наша... Ти Сам, Ісусе, покрий любов'ю неміч нашу, Сам покійного(у) (ім'я) спаси, бо молимо:
Ісусе, Безсмертний Всесильний наш Боже,
Ісусе, Серцевідче, усе відоме Тобі,
Ісусе, Ти знаєш усі наші немочі,
Ісусе, Ти бачиш усі наші упадки,
Ісусе, ми ж без Тебе нічого не можемо,
Ісусе, ми ж власного нічого не маємо,
Ісусе, усе бо, що добре є в нас, - то дарунок Твій,
Ісусе, у Тобі - все світло, добро і життя,
Ісусе, спаси і помилуй створіння Твоє,
Ісусе, гріхи його (її) (ім'я) світлоносною ризою покрий,
Ісусе, звесели Його (її) (ім'я) милосердям Своїм,
Ісусе, не відкинь його (її) (ім'я), ним (нею) (ім'я) не горди,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 4
Бурі житейські відгриміли, минулись страждання земні, злоба людська не має вже сили, та всесильна безсмертна Любов, що спасає усіх, за кого Тебе ми, Ісусе, благаєм, з надією співаючи: Алилуя!
Ікос 4
Почуй благання наші щирі, о Ісусе, Ти ж Сам сказав: «Просіть, і дасться вам», тож просимо Тебе, Владико, всі гріхи прости покійному(ій) (Ім'я), що відійшов(ла) до Тебе, і в місці світлому всели його(її), бо кличемо:
Ісусе, премилосердний світа Спасителю,
Ісусе, Ти не хочеш смерті грішника,
Ісусе, створіння Свої Ти кохаєш безмірно.
Ісусе, Ти прагнеш усіх притягнути до Себе,
Ісусе, Твій(я) раб(а) відійшов(ла) у мандрівку останнюю,
Ісусе, додому Отчого прагне він(а) повернутися.
Ісусе, Ти - Дорога єдина до Вічності світлої,
Ісусе, Ти єдиний - Життя безконечнеє,
Ісусе, милостив будь до раба(и) Твого(єї) (ім'я),
Ісусе, вдягни його (її) в ризу спасіння,
Ісусе, Сам його (її) (ім'я) Ти за руку візьми,
Ісусе, Сам введи до світлиці весільної,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 5
Боже і Господи, прийми зітхання раба(и) Твого(єї) (ім'я), як Ти прийняв був молитву передсмертну і визнання розбійника, що на хресті конав поруч з Тобою, - адже раб(а) Твій(я) (ім'я) теж житейський хрест, Тобою даний, ніс(ла) до кінця й життя віддав(ла) на
ньому. Тож дай йому(їй) почути слова блаженнії: «Амінь, кажу тобі, ще нині в раю зі Мною будеш», - і заспіває тріумфально раб(а) Твій(я) (ім'я): Алилуя!
Ікос5
Коли розп'ятого Тебе піднесли, Сине Чоловічий, понад землею, всіх Ти обійняв, всіх пригорнув до серця Свого, що відкрилось списом чужинця, кров же і вода, що з Твого серця витекли, життя вернули древньому Адамові. Омий же краплиною Твоєї Пребожественної Крові гріхи покійного(ої) раба(и) Твого(єї) (ім'я), що просимо за нього(еї) і кличемо:
Ісусе, Преласкавий Творче вселенної,
Ісусе, з любові безмежної Тобою все створено,
Ісусе, наш Господи, Ти знаєш всіх ще до народження,
Ісусе, Ти возлюбив нас усіх споконвіку,
Ісусе, пом'яни покійного(у) раба(у) Твого(ю),
Ісусе, Ти з висоти Хреста всі гріхи його (її) бачив,
Ісусе, Ти розп'ятий обняв його (її) руками пораненими,
Ісусе, на Голгофі молив Ти Отця, щоб простив Він його (її) (ім'я),
Ісусе, за нього(еї) у муках життя Ти віддав,
Ісусе, за нього(еї) у темному гробі Ти зліг,
Ісусе, за нього(еї) Ти навіть до аду зійшов,
Ісусе, воскрес Ти у славі, щоб воскресити його (її) (ім'я),
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 6
Здійснились на рабі Твоїм(їй), Владико, слова: ти є земля і в землю підеш... Але душа його (її) безсмертна, Спасе. Тебе лиш прагне, -тож благаємо, всели її на місці світлім, прохолоднім, де сіяє лик Твій пречудесний, а всі угодники Твої захоплено співають: Алилуя!
Ікос б
Освітив Ти світлом безсмертя темряву аду, Ісусе, Ти радість небесну людині вернув, наново із Богом її поєднавши, тож молимо: не відвертайся Ти від раба(и) Твого(єї) (ім'я), він(а) до Тебе стремів(ла), ми ж за нього(еї) до Імені Твого зовемо:
Ісусе, незбагненна безкрая Любове,
Ісусе, яви, як і завжди, нам милість Твою,
Ісусе, помилуй покійного(у) раба(у) Твого(ю),
Ісусе, милостив будь нам, прегрішнії ми,
Ісусе, на Себе прийняв Ти всі наші гріхи,
Ісусе, на Хресті Ти розп'явся, щоб знищити їх,
Ісусе, Ти звідав, як тяжко без Бога вмирати,
Ісусе, пом'яни, не відкинь же раба(у) Твого(ю),
Ісусе, Ти знаєш, як рвався(лася) до Тебе він(а) з путів гріха,
Ісусе, Ти відаєш, як прагнув(ла) насправді любити Тебе,
Ісусе, Ти бачиш, як ми під спокусами падаєм всі,
Ісусе, Єдиний наш Спасе, спаси нас, спаси,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 7
Маємо непохитну надію в словах Твоїх, Христе, що того, хто до Тебе приходить, Ти не виженеш геть, тож прийми і покійного(у) раба(у) Твого(ю), Спасе, Тебе він(а) шукав(ла) все життя, він(а) до Тебе вернувся(лася), щоб, якщо зволиш, всю вічність співати Тобі: Алилуя!
Ікос 7
Новий твір показав Ти нам, Спасе, Своїм Воскресенням. Ти нового Адама явив, що не вмре вже ніколи, смерті жало Ти знищив. Ти ад сокрушив, прийми ж до радості вічної покійного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я), бо просимо:
Ісусе, Ти наша Пасха безсмертна,
Ісусе, невичерпне милосердя Твоє,
Ісусе, Ти вірний, незмінний завжди,
Ісусе, Ти - Істина, Путь і Життя.
Ісусе, Ти - Воскресіння ясне,
Ісусе, тільки в Тобі радість сія,
Ісусе, із Тебе наша віра цвіте,
Ісусе, лиш у Тобі надія живе,
Ісусе, Ти заповідь дав, щоб любилися ми,
Ісусе, стараємось сповнити її,
Ісусе, з любові Тебе просимо всі,
Ісусе, покійного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я) пом'яни,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 8
Бачачи, як щиро й неустанно благаємо Тебе, Владико живих і мертвих, за покійного(у) раба(у) Твого(ю), із нами моляться і всі Твої святії. Тож їх молитву вислухай, наш Спасе, Сам пом'яни, спаси його(її) (ім'я), помилуй, щоб вічно Тобі співав(ла) він(а): Алилуя!
Ікос 8
Усім серцем, всім єством ми благаєм, Ісусе, прийми нашого брата (сестру нашу), вдягни у весільную шату, втри сльозу із очей, дай напитись водиці живої, ми Тебе просим:
Ісусе, наш Царю, наш Боже і Господи,
Ісусе, Ти - Альфа й Омега, Кінець і Початок Ти.
Ісусе, Ти - Життя вічне,
Ісусе, Ти - Життєдавець прещедрий,
Ісусе, прости і помилуй покійного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я),
Ісусе, зарахуй його (її) до друзів Своїх,
Ісусе, Тобі відомий кожен подих його (її), кожен крок,
Ісусе, Ти знаєш, як тяжко він(а) страждав(ла) у житті,
Ісусе, Ти відаєш всі скорботи людські,
Ісусе, Ти їх Сам на Собі досвідчив,
Ісусе, покійного(у) нашого(у) брата (сестру) зустрінь,
Ісусе, Сам його (її) до Свого відпочинку введи.
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 9
Усі Ангельські сили, вас молимо ми, недостойнії, допоможіть покійному(ій) рабові(і) Божому(ій) (ім'я) успішно пройти через усі митарства, приведіть його (її) до Христа-Спаса, хай Із вами вдячно заспіває Богові: Алилуя!
Ікос 9
Бачимо, що промовці велемовні від дива німіють, бо неспроможні збагнути, як то молитви грішників Господь вислуховує. Так, кожен з нас - грішний, але разом ми - Твоя Церква святая, Ісусе, Тобою, Любове, ми з'єднані, Ти нас освячуєш, Христе, і ми у Тобі, з Тобою Тебе дерзновенно благаємо:
Ісусе, Чоловіколюбче, Спасителю наш,
Ісусе, єдиний святий і безгрішний,
Ісусе, Ти наші гріхи розіп'яв на Хресті,
Ісусе, Ти смертю Своєю нам життя дарував,
Ісусе, глянь преласкаво на преставленого(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я),
Ісусе, всі гріхи його (її) остав, відпусти,
Ісусе, в оселях вибраних упокій Ти його (її) (ім'я),
Ісусе, на землі живих Ти його (її) посели,
Ісусе, Ти бо за всіх пролив Свою кров,
Ісусе, Ти живоносною ціною грішний світ іскупив,
Ісусе, днесь собором ми благаєм Тебе,
Ісусе, вірного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я) Ти до Себе прийми,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 10
Світ спасти бажаючи, Ти Безначальнеє Отчеє Слово зволив на землю зійти, плоть Ти від Діви прийняв. Ти людиною стався, щоб могли ми на небо піднятись і вічного щастя зазнати, і вдячно співати Тобі: Алилуя!
Ікос 10
Ти - охорона для всіх, хто на Тебе надіється, Спасе. Вірних рабів Своїх завжди Ти від ворожої сіті звільняєш. Сам, Владико, звільни від підступних злих демонів покійного(у), що за нього(еї) Тебе ми благаємо, кличучи:
Ісусе, наш Спасе Всемилостивий,
Ісусе, Судде Справедливий,
Ісусе, єдиний Заступниче наш,
Ісусе, Пристановище наше пребезпечне,
Ісусе, захисти вірного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я),
Ісусе, бронею Істини Ти його (її) оточи.
Ісусе, на Тебе єдиного він(а) надію поклав(ла),
Ісусе, він(а) до Тебе взивав(ла), не покинь же його (її),
Ісусе, Боже наш, молитву нашу почуй, Ісусе, Господи, Своє спасення яви, Ісусе, прославляємо безмірную милість Твою. Ісусе, в оселі світлій, прерадісній покійного(у) Твого(ю) раба(у) (ім'я) посели, Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 11
Пісню найкращу бажаєм Тобі заспівати, Ісусе, наш Спасе, та хоч би ми проспівали без ліку пісень, не зможемо передати нашої вдяки, що подарував єси нам на землі Свій Твір пречудовий, - раба(у) Твого(ю) (ім'я), що нині до Тебе вернувся(лася), щоб вічно співати зі святими Тобі: Алилуя!
Ікос 11
Світлопромінним світильником у мандрівці останній додому, хай будуть для покійного(ї) раба(и) Твого(єї) (ім'я) наші молитви. Вислухай їх і прийми Христе Боже, Тебе благаєм:
Ісусе, Боже наш, Тобі співаємо пісню,
Ісусе, Господи, до Тебе молитву підносимо,
Ісусе, вислухай наші благання,
Ісусе, беззаконня всі наші очисти,
Ісусе, Ти душу людську до життя призначив,
Ісусе, Ти людей очищаєш вогнем Любові,
Ісусе, покійний(а) Твій(я) раб(а) (ім'я) до Тебе приходить,
Ісусе, прийми його (її) і виведи на відпочинок,
Ісусе, лицем Твоїм дивним осяй його (її) (ім'я),
Ісусе, нехай звеселиться він(а) з праведними,
Ісусе, нехай радість його (її) буде повною,
Ісусе Сам, о Владико його (її) упокой,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 12
Обдаровані прещедро Твоєю благодаттю, безустанно прославляють Тебе святі Твої, Христе, тож до лику їх причисли і покійного(у) раба(у) Твого(ю) (ім'я), щоб разом із ними вічно співав(ла) Тобі: Алилуя!
Ікос 12
Оспівуючи Тебе, наш Спасителю Христе, на Твоє безконечне милосердя уповаємо. Судде Праведний, на Любов Твою, що всі наші гріхи покриває, надіємось і просимо за покійного(у) друга (подругу) і брата (сестру) нашого(у):
Ісусе, наш Спасе, Ти - Царство Небесне,
Ісусе, Агнче Божий, Ти - земля лагідних,
Ісусе, Ти - Хліб Життя вічного,
Ісусе, Ти нове Питво,
Ісусе, Ти - Світло світу,
Ісусе, Ти - Пасха спасительна,
Ісусе, хай ввійде раб(а) Твій(я) у радість Твою.
Ісусе, хай осіяє його (її) слава Отця,
Ісусе, від слави до слави піднімай Ти його(її).
Ісусе, хай почує він(а) ангельську невимовную піснь,
Ісусе, хай побачить Тебе він(а) лицем до лиця,
Ісусе, хай Твій(я) раб(а) із Тобою пробуває завжди,
Ісусе, Судде Всемилостивий, райської радості сподоби раба(у) Твого(ю) (ім'я)!
Кондак 13
О, Женише Безсмертний, в пітьму опівночі Ти грядеш грішний світ судити; двері весільної світлиці відчини рабу(і) Твоєму(ій) (ім'я), хай він(а) в радості безмежній співає із святими: Алилуя!
Незбагненную маєш любов до нас, наш Боже і Господи. Ти - невичерпне Джерело божественної благості, Многомилостивий. Тож рабів Твоїх (раба Твого, рабу Твою) (ім'я), щодо Тебе перейшли, Владико, на землі живих всели, в оселях возлюблених і жаданих їм частку даруй. Ти бо за всіх пролив Кров Свою, Спасе, і живоносною ціною світ іскупив єси. Ти - Господь наш і Бог наш, і Тобі славу співаєм, з Безначальним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Благим і Животворящим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.