Свята Магдалина де Пацці у своєму знаменитому видінні, де їй були показані різні темниці Чистилища, побачила душу свого брата, що помер, проживши дуже ревне християнське життя. Незважаючи на це, душі його були призначені страждання за деякі гріхи, недостатньо спокутувані на землі. "Це нестерпні муки, - говорить святий, - але вони витримуються з радістю. О, чому ж їх не розуміють ті, кому бракує мужності нести свій хрест тут, внизу?" Вражена щойно побаченим страшним видовищем, вона побігла до своєї настоятельки і, впавши на коліна, заплакала: "О моя дорога мати, які жахливі муки Чистилища! Ніколи не думала, що Бог відкриє мені це... Але все ж я не можу назвати їх жорстокими; вони, радше, корисні, бо провадять до неймовірного блаженства Раю". Щоб глибше вкорінити це в нашому розумі, Богові завгодно було дати можливість деяким святим людям до певної міри співтерпіти ці покутні кари, дати їм немов краплину з тієї гіркої чаші, яку бідні душі повинні випити, ніби іскру від того вогню, що їх палить.

Історик Бзовіус у своїй "Історії Польщі" в 1598 р. згадує дивовижну подію, яка трапилася з преподобним Станіславом Кокошкою, одним зі світочів Ордену св. Домініка в Польщі. Одного разу, коли цей монах, сповнений милосердя до померлих, молився Святу Вервицю, перед ним з'явилася охоплена полум'ям душа. Вона благала його зглянутися над нею й полегшити ті нестерпні муки. які вона змушена терпіти з волі Божого Правосуддя. Святий спитав її, чи сильніший той вогонь, ніж земний. "О! - простогнала вона. - Усі земні пожежі в порівнянні з Чистилищем - свіжий вітерець". Преподобному Станіславові важко було повірити в це. "Я хочу, - сказав він, - мати докази. Якщо Бог дозволить задля твого полегшення і задля блага моєї душі, я згоден узяти на себе частину твоїх страждань". "На жаль, ти не можеш цього зробити. Я знаю, що жодна людська істота не спроможна витримати таку муку й вижити. Але Бог дозволить тобі відчути її легкою мірою. Простягни свою руку". Кокошка простягнув руку, і покійна капнула трохи поту чи якоїсь рідкої речовини. В цю ж мить монах пронизливо закричав і непритомний упав на землю - таким неймовірно сильним і жахливим був біль. Збіглися брати й поспішно надали йому необхідну допомогу. Коли він повернувся до свідомості, то розповів про жахливу подію, яку підтверджували наявні докази. "О мої дорогі отці! - продовжував він. - Якби ми знали суворість Божих кар, то ніколи б не допускалися гріха й не переставали чинити покуту в цьому житті, щоб уникнути від покутування в майбутньому".

Преподобний Станіслав від того моменту був прикований до ліжка. Він прожив ще рік, тяжко страждаючи від страшної рани; потім, востаннє закликавши братів пам'ятати про суворість Божих кар, мирно спочив у Господі. Історик додає, що цей приклад пожвавив ревність у всіх монастирях цієї провінції".

Читаємо про подібний факт у Житті блаженної Катерини Раконіджської. Одного разу, страждаючи так, що потребувала допомоги сестер у вірі, вона подумала про душі в Чистилищі й запропонувала Богові палючий вогонь своєї гарячки, щоб зменшити вогонь чистилищного полум'я. Тієї ж миті, впавши в екстаз, вона духом опинилася на місці відкуплення, де побачила полум'я і місця, в яких душі очищуються серед великих мук. Споглядаючи на це побожне видовище і співчуваючи, вона почула голос, який сказав їй: "Катерино, щоб найдіяльніше подбати про звільнення цих душ, ти повинна до певної міри взяти на себе їхні муки". У цю ж хвилину від вогню відокремилася іскра і впала на її ліву щоку. Присутні сестри виразно бачили іскру, а також із жахом помітили, що обличчя хворої жахливо напухло. Блаженна Катерина кілька днів прожила в цьому стані, і, як розповідала сестрам, страждання, спричинені звичайною іскрою, значно переважали все, що вона пережила раніше в найтяжчих хворобах. Катерина й перед тим завжди з милосердям посвячувалася звільненню душ із Чистилища, але після цього подвоїла свою ревність і аскезу, щоб пришвидшити їхнє звільнення, тому що з досвіду знала, як надзвичайно вони потребують її допомоги.

Греко-Католицька Традиція №11(195), листопад 2013 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org