Як уже говорилося, покарання у відчуттях буває різного ступеня інтенсивності. Воно не таке страшне для душ, яким не треба покутувати за тяжкі гріхи або тим, хто вже завершив найсуворішу частину свого відкуплення і наближається до моменту звільнення. Багато хто з цих душ страждає там лише від покарання позбавленням оглядання Бога і навіть починає відчувати перші промені небесної слави, передчуваючи блаженство.
Коли св. Перпетуя побачила свого маленького брата Дінократа в Чистилищі, не видно було, щоб дитина зазнала жорстокої кари. Прославлена мучениця сама пише про це видіння у тюрмі в Карфагені, де її засудили за віру в Христа під час переслідування християн за імператора Септимія Севера у 205 р. Чистилище відкрилося їй у вигляді сухої пустелі, де вона побачила свого брата Дінократа, який помер у семирічному віці. На обличчі дитини виднілася рана, і він, потерпаючи від спраги, марно намагався напитися з фонтана, що був перед ним, але краї фонтана були зависокими для нього. Свята мучениця зрозуміла, що її брат перебував у місці відкуплення і благав про молитовну допомогу. Вона почала молитися за нього і через три дні в іншому видінні побачила Дінократа серед чудових садів. Його обличчя було прекрасне, ніби ангельське; він був у сяючій одежі, край фонтана був нижче, і хлопець досхочу пив прохолодну воду з золотої чаші. Свята зрозуміла, що душа її маленького брата тепер насолоджується блаженством Раю.
Святий страх перед Чистилищем - спасенний страх, його вплив полягає не лише в натхненні до милосердного співтерпіння з бідними терплячими душами, але й у постійному прагненні до нашого власного духовного добра. Думай про вогонь Чистилища, і ти почнеш докладати зусиль, щоб уникати найменших провин.
Ми читаємо в одкровенні св. Гертруди про одну молоду монахиню з її монастиря, яку св. Гертруда особливо любила за досконалі чесноти і яка померла в найбільшій побожності. Молячись ревно за її душу, св. Гертруда в момент екстазу отримала видіння. Покійна сестра була показана їй, як вона стояла біля Божого трону, оточена сяючим світлом, у багатих одежах. Однак вона була сумною й стурбованою, очі опущені вниз, ніби вона соромилася постати перед лицем Божим, здавалося, що вона от-от відійде і заховається. Гертруда, вкрай здивована, запитала Божественного Обручника дів про причину суму й соромливості такої святої душі. "Найсолодший Ісусе, - заплакала вона, - чому Твоя безмежна доброта не запросила Свою дружину підійти до Тебе і увійти в радість свого Господа? Чому Ти залишив її збоку, сумну й несміливу?" Тоді наш Господь з усмішкою любові знаком запросив ту святу душу наблизитися, але вона, все більше і більше виявляючи тугу, після певних вагань, уся тремтячи, відступила назад.
Бачачи це, Гертруда звернулася безпосередньо до душі. "Як? Дочко моя, - сказала вона їй, - ти відходиш, коли наш Господь кличе тебе? Ти, що прагнула Ісуса ціле своє життя, тепер відступаєш, коли Він відкриває Свої обійми, щоб тебе прийняти!" "Ах, дорога моя матінко, - відповіла душа, - я недостойна постати перед Непорочним Агнцем. На мені все ще є декілька плям, одержаних на землі. Щоб наблизитися до Сонця Правди, душа повинна бути чистою, як промінь світла. Я ще не досягнула такого ступеня чистоти, якої Він вимагає від Своїх святих. Знай, що коли двері Раю відчиняються для мене, я не посмію переступити його поріг, доки повністю не очищуся від усієї ганьби. Мені здається, що хор дів, які супроводжують Агнця, з відразою відштовхне мене". "Але як же, - продовжувала настоятелька, - я бачу тебе в світлі і славі!" "Те, що ти бачиш, - відповіла душа, - лише подоба одягу слави. Щоб одягнути це небесне вбрання, в нас не повинно залишитися й тіні гріха".
Це видіння показує душу, дуже близьку до слави Небес; але її обізнаність щодо нескінченної святості Бога відрізняється від властивої нам. Це чисте знання спонукало її прагнути, як благословення, відкуплення, що його вимагала її ситуація, щоб стати достойною оглядання Трисвятого Бога. Це саме те, чого навчала св. Катерина з Генуї. Ми знаємо, що ця свята одержала від Бога особливі відомості про становище душ у Чистилищі. Вона написала твір під назвою "Трактат про Чистилище", що був таким же авторитетним, як і трактат св. Терези. У розділі VIII вона висловилася так: "Господь - Всемилостивий. Він стоїть перед нами, Його руки простягнуті, щоб узяти нас до Своєї слави. Але я також бачу, що сутність Бога настільки чиста, що душа, за винятком цілком безгрішної, не може оглядати Його лиця. Якщо вона знаходить у собі навіть найдрібнішу часточку недосконалості, вона радше бажатиме кинутися в безодню пекла, ніж перебувати заплямованою у присутності Божественної величі. Знаходячи в Чистилищі засоби, щоб очиститися від цих плям, вона стрімголов кидається туди. Вона вважає себе щасливою через те, що завдяки великому милосердю їй було надане місце, де вона може звільнитися від перешкод на шляху до вищого щастя".
В "Історії Серафічного Ордену" згадується святий монах на ім'я брат Йоан де Віх, який побожно скінчив своє життя в монастирі на Канарських островах. Брат Асценсіо, який доглядав його, перебував у своїй келії, молячись і віддаючи Богові душу померлого, як раптом побачив монаха зі свого Ордену, який постав перед ним преображений. Він так сяяв, що келія наповнилася прекрасним світлом. Брат, не тямлячись від здивування, не впізнавши його, наважився запитати, хто він і з якою метою з'явився. Видіння відповіло: "Я дух брата Йоана де Віха. Я вдячний тобі за молитви, які ти так щедро й невтомно засилав до неба за мене, і прийшов просити тебе про ще одну ласку. Знай, що завдяки Божому милосердю я перебуваю в місці спасіння, серед вибраних для неба: світло, яке мене оточує, - підтвердження цьому. Однак я все ж негідний наразі споглядати Боже лице через занедбання, яке ще слід надолужити. За мого смертного життя я з власної вини пропустив, і то кілька разів, відмовляння заупокійних молитов у визначений Статутом час. Благаю тебе, мій дорогий брате, заради любові до Ісуса Христа, помолися замість мене ці молитви, щоб мій борг був сплачений і я зміг би насолоджуватися огляданням мого Бога".
Брат Асценсіо поспішив до отця-настоятеля, повідомивши про все, що сталося, і негайно розпочав відмовляти необхідні молитви. Пізніше душа блаженного брата Йоана де Віха знову з'явилася, але цього разу вона сяяла ще ясніше, ніж перед тим. Він удостоївся вічного щастя.
Греко-Католицька Традиція №11(195), листопад 2013 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
