Мати Божа у Фатімі говорить: «Душі йдуть до пекла. І щоб їх рятувати, Бог хоче поширення набоженства до Мого Непорочного Серця». А тепер подивімося, що Ісус сказав до с. Луції: «Прагну гарячого поширення культу і набоженства до ЇЇ Непорочного Серця, бо це Серце є магнітом, яке притягає душі до Мене. Разом з тим Воно є вогнем, який пронизує землю струменями Мого світла і Моєї Любові, а також джерелом, що зливає на землю живу воду Мого милосердя». Які гарні слова! Мати Божа притягає душі не до Себе, а до Ісуса, Вона дає ті води від Серця Ісуса. А що це означає з точки зору екуменізму? С. Луція говорить нам: «Бог дає світу два останні середники для спасіння: вервицю і набоженство до ЇЇ Непорочного Серця Марії. Якщо це останні ліки, то інших уже немає». Знаємо дуже добре, що в усіх інших віровизнаннях, крім православних, немає почитання Матері Божої. Вони вважають це за тупоту. Але це останній лік! А коли ми вдаємося до екуменічного діалогу з протестантами, як зараз робиться, то можна «обминути» Матір Божу. Так казали мені самі лютеранські пастори, коли я говорив їм і пояснював про необхідність культу Матері Божої. Вони говорили також: «Скільки разів ми мали екуменічних зустрічей з єпископами, кардиналами, але нам ніхто не говорив про Матір Божу». Коли я, будучи в чомусь особисто переконаним і йдучи до іншого, соромлюся з поваги   до   екуменічного діалогу говорити про це і замовчую  святі  речі, то вони гніваються. І це мені говорили самі лютерани: вони гнівалися на   тих,   хто   провадив зустрічі з ними, закрив це перед ними. «Екуменічні католики - нещирі», - казали вони.

Сьогоднішній екуменізм і діалог спричиняється до таких блюзнірств. Багато єпископів і кардиналів, наприклад у Німеччині, які беруть участь в тих екуменічних справах, сміються над дівоцтвом і Непорочним Зачаттям Матері Божої. Тому тут не можна сказати, що вони чинять це несвідомо, бо їм говорилося про це, вони це вчили, а говорять і пишуть тепер по-іншому. Кількість католицьких теологів, які сумніваються у догмах щодо Матері Божої, є великою, і тому відбувається занепад Марійської набожності, особливо серед молоді. У Західній Європі ледве 1% католицької молоді вміє і відмовляє вервицю з розважанням. І це страшно. Сьогодні відбувається багато духовних зустрічей груп і спільнот, екуменічних зустрічей, але там нічого не говориться про Марію і про те, що Вона просила.

Подивімося, четверта зневага: блюзнірства тих, які публічно стараються вкласти в серця дітей, молоді зневагу і погорду до Матері Божої. Зараз багато говориться про гідність людини. В чому полягає правдива гідність, наприклад хлопця і дівчини. Це є дівицтво, чистота, коли душа має ласку Божу. Це краса людини, якої не можна доторкатися різними тілесними пристрастями. Сьогодні ці найбільші вартості кинуто в болото. Коли сьогодні заведеш мову про ці справи в ліцеї, в школі, то побачиш дивний усміх на устах, який свідчить про те, що ти дивак. Коли говорити молоді, що Марія зберігала чистоту, дівицтво, що Вона є прикладом для нас у цьому, тоді Марію вважають дивачкою, застарілою дамою, ненормальною. А коли хтось загубиться в цій брудній отруті світу, віддасться розпусті, тоді він ненавидить ту чистоту. Екуменізм усуває цей великий взір до наслідування - Марію, він не говорить про Неї. І коли немає взору, стимулу, замовчується святе і чисте, тоді дозволяється дияволу заволодіти душами, захомутати їх гріхами нечистоти. Скільки разів, приходячи до різних шкіл, доводилося чути: «Тут не можна говорити про Марію, бо тут є протестанти. Тут не можна говорити про Ісуса, його Божество, бо це діти...» Але стривайте: це ж католицька школа! Куди ви хочете вести дітей - до незнаного якогось бога? Невже в католицькій школі не можна говорити про католицьку науку?!

Сьогодні той, хто хоче повернутися до духовного здоров'я, як це бачимо з прикладу Папи, який хоче навернути до Традиції, зазнає невдоволення з боку єпископів, німецьких, французьких, які говорять, що Папа хоче повернути нас до середньовіччя. Це великий бунт.

Якою важливою є Фатіма, яка заохочує турбуватися про душу, користати з традиційних середників освячення! Марія є дорогою, яка провадить до Христа, Вона є Посередницею ласк, яких може нам дати.

Фатіма є великим запобіжним засобом від заразного екуменізму. Досі екуменізм стоїть на першому місці в усіх заходах ієрархів Церкви: це зустрічі з представниками різних релігій, спільні молитви з протестантами, мусульманами і т. д. Якісь невиразні слова, все добре, жодного звертання до того, що говорила Марія. Це замовчується. Говорять: «Протестант не хоче слухати про Матір Божу, жид не хоче слухати про Христа як нашого Спасителя, мусульманин не хоче слухати про Пресвяту Трійцю, поганин не хоче слухати про єдиного Бога». З ними про щось ведуть переговори, про якусь спільну мову, щоб тільки був кращий світ. А про спасіння душі, про вічні Божі правди ніхто не говорить.

Посвячення Росії її Непорочному Серцю. Марія обіцяє чудо, подібне до чуда сонця - Росія навернеться. Коли Святіший Отець посвятить Росію Непорочному Серцю Марії з певними умовами, яких ніколи не було дотримано, а саме: посвячення Папою разом зі всіма єпископами світу Непорочному Серцю - то Марія наверне її. І це було фальшиво представлено через розпад комунізму. Бо сам розпад комунізму в Росії ще ніщо не означає. Знаю тих, які працюють у Росії. Вони кажуть, що там немає особливого навернення до Бога. Тепер там так само, як на Заході: цілковитий матеріалізм. Хіба лише якісь образи і все. А це нічого не означає. Марія обіцяє навернення - куди? Зрозуміло, до католицизму. Але це суперечить екуменізму. Проте це Марія у Фатімі обіцяє і дає там лік на майбутню заразу.

Культ вервиці, який Марія хоче дати світу, - це цілковито католицьке! Папа делікатно говорить про зречення, умертвлення. Але звідки людина візьме стимул до цього? Марія у Фатімі у першому об'явленні виразно вчить про задоситьучинення, про жертву, щоб допомогти спасати грішників: «Чи хочете ви пожертвуватися Богові, зносити всі терпіння, які Він вам зішле, приносити жертви як переблагання за образи грішників, щоб їх навертати?» Я не мав би сили цього робити, коли б не мав перед собою високої мети, коли б не розумів, що маю короткий час на землі. А Марія вчить нас зно-сити терпіння. Сьогодні людина не розуміє терпіння, що може через нього довести свою любов до Бога і до ближнього. Бо ж не має більшої любові, коли хтось віддає своє життя за ближнього. А Марія вчить цієї правдивої любові, щоб прославляти Бога і спасти душі. Як діти з Фатіми стали святими, які діла робили? Вони не мали нічого, крім дитячих можливостей. І кожен може це робити. Малі молитви, малі терпіння для Бога і спасіння душ: голова болить - для тебе Ісусе, за спасіння душ...

Батьки мають бути вдячними Матері Божій з Фатіми. Дитина не хоче робити того чи іншого, що зробити,аби вона послухала? Сказати їй: це подобається Ісусові й Марії, через цю жертву ти можеш спасти душі, через твої маленькі жертви будеш гарним воїном Ісуса. І дитині це подобається, і вона це робить. І тому Марія дає нам у Фатімі добрий приклад для виховання дітей.

Ми маємо зберегти все, що нам Христос заповідав, навчити і привернути інших до єдиної Христової Церкви. Ми з перестрахом дивимося навколо: як багато тих, хто не знає Христа, багато іновірців! А екуменізм говорить, що в інших релігіях можемо спастися. Але, коли ми бачимо, що тут, в Євхаристії, є Христос, тут є Бог, -то маємо їм це сказати, бо Христос - це Правда і Життя. Не можеш деінде йти, бо немає іншого щастя, немає іншої дороги спасіння.

Мати Божа у Фатімі хоче нам показати, що Христос нас спас, хоче всіх Своїх дітей провадити до хреста, де Вона в стражданнях стояла, щоб діти доторкалися до Його Серця і розпалювалися любов'ю до Христа. В ранах Христових маємо скритися, як каже св. Ігнатій, і там знайти все прощення, все світло, все, потрібне для нашого спасіння.

Коли Христос так сильно терпить за нас, то тут бачимо не тільки простого чоловіка, а правдивого Бога, і цей Бог скрився під видом хліба і вина у Євхаристії. Це той великий Бог. перед яким світ - маленька крапелька. Це той самий Христос, якого ми бачимо у Пресвятій Євхаристії, Він є Володарем Неба і землі. Чого вчить нас Фатіма? Як Ангел Господній поводиться перед Пресвятою Євхаристією, коли втретє з'являється у Фатімі? Він з'являється з Пресвятою Євхаристією, тримаючи її в руках. Дивімося, що він робить. Він тримає її і в якийсь момент залишає її, клякає разом з дітьми і говорить: «О мій Боже вірю, надіюся, люблю і покланяюся Тобі...» Господній Ангел вчив дітей, як слід поводитися перед Святими Тайнами - з найбільшою пошаною. А яка сучасна модерна орієнтація в Церкві? Як люди і священики поводяться сьогодні в церкві? Де їхня побожність? Чи їхня поведінка відповідає присутності Божій? Хто сьогодні в церкві на боголослужінні і чи навіть так клякає перед найвищим Богом? Хтось там собі подає руки один одному в церкві, хтось собі балакає... Чи ти не бачиш живого Бога? Там Голгофта, там Мати Божа дивиться на Свого скривавленого Сина на хресті, як Він з любові вмирає за людей, як говорить останні слова і все з любові! А ти цього взагалі не бачиш! Коли ти приходиш на Св. Літургію, то маєш прославляти, хвалити Бога, дякувати за всі ласки, винагородити Йому за всі зневаги, потішити Його, віддатися Йому, любити Його впродовж тих хвилин. Чого вчить Фатіма? Вчить, щоб Ісуса потішити, принести Йому радість і не засмучувати. Робити, як діти робили - тут, там жертву, щоб тільки потішити Ісуса. Ще один аспект - спасіння людських душ. Більшість молитов Церкви підноситься до Бога за спасіння людських душ, перемогу над дияволом, поборенням гріха і спокус. Мала Якинта, побавившись з однолітками і меншими дітьми, потім вчить їх молитви, катехизму. Вона каже: «А тепер трохи помолимося за спасіння душ». Це традиційний дух, який розуміє що йде війна на світі за людські душі. Молитва й жертва в цьому намірі - це дух боротьби проти гріха.

Тому Фатіма провадить до Традиції. Багато священиків, пізнавши Фатіму, повернулися до Традиції. Багато хто має гарні фігури і образи Матері Божої, але мало хто знає, що Вона говорила у Фатімі, що Вона тим усім сказала: «Зберігайте вашу віру, вашу католицьку віру, особливо в жертві її Сина на Службі Божій». Вона закликає нас брати участь у традиційній Службі Божій, боротися за спасіння своєї душі і душ наших ближніх.

о. Карл Штелін, СБСПХ
"Греко-Католицька Традиція", №9 (181)