Ось уже близько п’ятдесяти років минуло, як людство вступило в новий період існування Землі, який Матір Божа об’явила конкретним пророчим поняттям «останні часи». Ми зараз живемо одночасно в періоді під назвою «час Божого Милосердя» чи часи затишшя.

Власне, папа Франциск, яким би він не був «ганебним» з точки зору тверезого традиційного вчення Євангелії та Церковного Передання, - він щось знає, проте це, мабуть, для більшості є прихованим. Можливо він і сам не розуміє, що творить, проте мені здається, що це творіння якимось таємничим способом є діяльністю Святого Духа. Так, традиційні католики впевнено кажуть, що теперішній папа – є антипапою, що те, що він говорить, декларує і як він поводиться – це просто Євангелії з ніг на голову. Проте він лише знаряддя в Божих руках, як і всі ми – виконавці Божої волі таємничим Провидінням. Ми бачимо лише темну сторону його (папи) дій. Проте якщо його розглянути з іншої точки зору, - не як намісника Св. Петра, а як знаряддя – що ми можемо помітити?

Справа в тому, що світ поділився на «залишок святих» і безбожників, останні себе називають по різному: атеїсти, християни, ісламісти, гностики, іновірці тощо. Папа як знаряддя в Божих руках виконує роль, відведену для саме теперішніх часів – він з одного боку являється «обличчям» сучасної Церкви – апостасійної «мерзоти запустіння», з другого боку він відкриває Церкву як дорогу до спасіння для тих, для кого Церковне вчення не дозволяло приймати Бога в різних вимірах, переважно через особистісне гріховне життя, таким чином заставляючи придушувати свою совість (крик душі) голосним запереченням Бога і спротиву Церковному вченню. З точки зору «мерзоти запустіння» папа відіграє роль «бича», покликаного бичувати праведників (кого Бог любить, того й карає, і не тільки з цієї точки зору). Власне, все зводиться до того, щоби праведні християни, бачачи усю цю мерзоту як у світі, так і в церкві, ще більше молилися, ще більше постили, ще більше докладали зусиль у своє християнське життя. Проблема в тому, що правильні християни, вбачаючи в діях вищих церковників відхід від Христа, почали це декларувати і чинити спротив цій зраді, більшість часу присвячуючи ненависті до модерністів і критиці всього віровідступництва. Проте вони чинять не добре. Вони не повернуть Церкву назад своїми зусиллями і воланнями, вони не можуть власними силами повернути Церкву до Христа, це може зробити тільки Господь. Тому замість цієї кампанії спротиву і ненависті, праведні християни повинні усвідомити, що світ давно уже став ворогом Бога, а Церква, потиснувши руку світові, перейшла на сторону зла. Саме тому праведним християнам слід усіма можливими засобами примножувати присутність Божої благодаті у світі тими засобами, які були даними Христом, - і молитвою, і постом, і милостинею, і терпіннями, і добровільними самопожертвуваннями Христові задля спасіння інших.

Господь і Пресвята Богородиця об"явленнями останніх століть дали багато середників до спасіння людства. Це і вервиця і практики винагородження Найсвятішим Серцям Ісуса і Марії, параману, відпустів, почитанням Пресвятих Крові, Ран, Голови Христових. Почитання і винагородження страждань Непорочного Серця Марії. Це і суплікації і особливий культ вшанування Пресвятої Євхаристії. І ще багато іншого.

Господь і Богородиця готували праведних християн до приходу останніх часів. Ми ж, сучасні християни, живучи в ері останніх часів, повинні замість критики стати добровільними жертвами Господніми задля спасіння людства і навернення Церкви. Ми повинні максимально жертвувати усім, що є світовим, модним, сучасним, цивілізованим і побутовим, задля максимальної участі у виконанні вище перелічених середників задля допомоги Господу максимально поширити Господню благодать у світі, щоб максимально можливо спасти якомога більше грішників, які чи поза чи у Церкві, живуть і відходять на вічні муки до пекла.

Сучасний світ пропонує безліч можливостей, задоволень, цікавинок, радостей і приємних подій та предметів, які не завжди є гріховними, проте вони завжди полонять душі людей, їхню духовність максимально матеріалізовують і призводять до відходу духовного способу життя на користь матеріального, дочасного і тимчасового. Весь комфорт цивілізованого життя покликаний на те, щоби відвести душу людини від вічного, від духовного, таким чином максимально зробивши її уразливою до гріховного і спокусливого матеріалізму. Душа занедбується, її боротьба з силами світу і дияволом слабне і вона поступово стає легкою жертвою сатани, який уже з легкістю міняє людську свідомість, розуміння і трактування християнського життя, потреби постійної духовної боротьби і робить людину споживацькою твариною, яку просто вирощує суспільство.

Ми, як ніколи, християни, повинні відірватися від світу. Допущу таке порівняння, хто дивився безбожний, гностичний фільм про «матрицю», як головний герой Нео відірвався від матриці для боротьби за існування людства, пожертвувавши своїм життям, так і праведні християни повинні добровільно себе розпинати на хресті світу, щоби спасти якомога більше людей, бо сучасна Церква цього уже зробити не в силі. Про її (сучасної церкви) участь у спасінні я розкажу нижче.

Ми повинні максимально себе збичувати, щоб відмовитися від власного егоїзму та комфортного життя в мирному часі розвинених технологій та можливостей. Почитайте розділ із книги Еммеріх про духовну боротьбу Христа із самим собою на Оливній горі, коли Він боровся із власною людською тілесною нехіттю піти на смерть, добровільно прийнявши страшні страждання і Хресну смерть, добровільно ставши жертвою. Тому Він тричі молив Отця, щоб забрав від Нього цю чашу. Проте Христос поборов «себе», своє немічне людське тіло задля спасіння людства. Ми повинні тепер стати його послідовниками і наслідувачами Христа. Не обов"язково проповідувати Євангелію, кричати на вулицях і в спільнотах суспільства, що ви всі безбожники і всі ви підете до пекла, покайтеся і т.д. Це не допоможе. Не допоможе й волання, що Бог любить усіх, бо ці "всі" не покаються, так як будуть думати, що "Бог любить усіх", тому й "всі спасуться". Суспільство увійшло в такий вимір свідомості, що ваші волання будуть сприйматися як середньовічні пережитки релігійного фанатизму, а тому ваше зерно Євангелія буде падати на суху землю і пропадати. Для когось ви будете "фашистом", для когось - "московським православним фанатиком". Диявол, ось уже півстоліття живе серед нас, він править нами, він усюди, він керує усіма діячами суспільного життя – від вищих президентів країн до найнижчих зіпсутих секуляризмом дітей. Свідомість світу він побудував таким чином, щоби люди сприймали християнську науку як найбільш ворожу доктрину, власне, як той же фашизм, з яким слід боротися і знищувати із суспільства. В наші часи, коли все готується до приходу антихриста, спасати людство традиційним Христовим вченням уже здебільшого пізно. Це місіонерство дієвим є лише в тих кінцях світу, де Євангеліє ще не проповідувалося. В нас, в європейському суспільстві спасати людей можливо тільки «молитвою і постом», тобто тими середниками, що вище перелічувалися, щоби випросити у Бога ті душі, щоби пожертвувати Богу за них, щоб Він неприроднім способом вирвав душі з-під влади диявола і Своїм таємничим способом спас ті душі.

Тепер розкажу про другу таємничу сторону діяльності сучасного папи і всієї тієї модерної братії. Так, вони справді перевернули християнське вчення, вони його адаптували до гностичного чи політеїстичного псевдовчення, власне звели до банальної ліберастичної психології. Вони модерним критичним вченням ліквідували диявола, Бога, вчинили ці поняття як символічні, які не мають особистісної природи, проте є символічним і психологічним поняттям добра і зла. Так, Папа їздить по всьому світі і сіє «зерна псевдоЄвангелії», проте ці зерна є не зовсім здоровими і вони здебільшого падають на сухий грунт. Люди намагаються у своїх душах посадити ці зерна в свої сухі землі, проте з цього нічого не вийде. Сучасне духовенство настільки пожертвувало правдивістю і істинністю Христової науки, що це «місіонерство» втратило багато благодаті, адже Слово Господнє має велику силу, зокрема благодать Господню, проте коли це Слово перекручують, відповідно, ця благодать втрачається.

Я не буду ту розписувати всі ті тонкощі, які зараз відбуваються в невидимому світі, духовні християн і самі це бачать, про що я і передаю тут. Просто хочу цим християнам сказати, щоби не зневірювалися.
Не бійтеся, ще раз кажу, папа щось знає і тому він їздить по світі, бо відчуває прихід чогось страшного, він відчуває наближення кінця «епохи Божого Милосердя», він усвідомлює, що чаша Господнього терпіння скоро переповниться і почнеться етап глобальної війни між народами і приходу «миротворця» в образі антихриста. Бог допустив, щоби церковники відлучилися від традиційної Христової науки, щоби вони адаптували свої проповіді та місіонерство максимально до сучасних матеріалістичних викликів псевдо теології задля «схвалення і прийняття світом», проте і щоби реально звернути увагу секуляризованих людей до Христової віри.

Кажу – це все так має бути, зерна Євангелії повинні зараз максимально поширитися по всьому світі, проникати у максимальну кількість людських душ – безбожників, атеїстів, матеріалістів, сектантів, гностиків тощо. Так, ці зерна позбавлені Благодаті, проте ми, як ніколи, повинні просити Бога наповнити ті зерна Його благодаттю. Ми повинні перепрошувати Бога, жертвувати Йому, вимолювати у Нього прощення і Милосердя для грішників, щоби Господь змилувався над ними, щоби Він оживив ті зерна, щоби Він втрутився в ті душі виростив у них зерна спасіння. Якщо Господь втрутиться у ті душі, їм відкриються очі, вони знайдуть шлях до спасіння, вони стануть справжніми, не псевдо, християнами. Коли Господній палець пробудить у тих душах справжнє покаяння і навернення, вони стануть тим остатком, з яким пізніше поведе боротьбу антихрист. Бо зараз у світі, скільки б християн не нараховувалось, антихристу нема з ким воювати. Проте коли почнуться всі ті події, які передвіщатимуть прихід антихриста, коли почнуть відбуватися апокаліптичні стихії та події, коли Господь почне подавати знаки за Землі і на Небі, тоді ці християни, за яких ми молитимемося, вони покаяться і стануть Християнами, воїнами Христовими, вони повернуться до правдивого Христового вчення, тому вони матимуть Господню благодать, силу і владу боротися з дияволом, ставати мучениками, проповідувати істинне і справжнє вчення Господнє, щоби здійснити усі пророцтва і взяти участь у завершенні цієї довгої духовної боротьби.
 
П.с. Перш за все нам, українцям, слід молитися за навернення українців до Бога. Проблема в тому, що в часи Радянського союзу українських християн було набагато більше, вони були побожнішими та праведнішими. Тепер ми бачимо страшну апостазію українського народу. Бачимо що серед духовенства та мирян майже не залишилося правдивих християн. Ми бачимо, як офіційна Церква продалася за гроші і тепер простягає руки до безбожної Європи, намагаючись стати ще більш багатшою, аніж є. Вона прагне, щоб Україна приєдналася до того правового поля, при якому християнство є забороненим та переслідуваним. Те ж миряни. Українці прагнуть продати душі дияволу, проте єдиним шляхом до цієї реалізації, вбачають у приєднанні до Євросоюзу. Українські християни стали гіршими за безбожників, бо вдаючи вигляд християн, після відвідин церкви, у суспільному житті поводяться гірше безбожників. Україна просто потонула у грісі корупції, обкрадання, абортів, пияцтва, наркоманії, здирництва та обману, служінні мамоні, сексуального безпорядку та вседозволеності, язичництва та профанації, розводів та життя «на віру» (в диявола). Українці стали чи не найбільшими безбожниками у світі, бо безбожники не знають понять гріха, Бога і пекла, а ми уважно вислуховуючи проповіді священиків по святах, йдемо з церкви, обмовляємо, завидуємо, проклинаємо, напиваємося, б’ємося, вбиваєм одне одного, займаємося розпустою, обкрадаємо ближнього, масово вбиваємо дітей, забороняємо дітям відвідувати уроки християнської етики, вчимо і допускаємо виховання дітей на сучасний манер (пити, курити, вживати наркотики, займатися розпустою, плекати егоїзм та гординю, обманювати та обкрадати, матюкатися тощо). Одягаємо дітей з малечку в стилі проституток, оголюємо їхні тіла як товар для продажу. Подаємо приклади безбожного життя, дотримуючись українських «християнських» заповідей: «людина повинна все в житті попробувати», «що приємне – то не гріх», «Бог все простить», «Бог казав любити» (коли виправдовують життя у розпусті), «Ісус пив, і ми повинні пити» (згадку про Кану Галилейську трактують на свій «збочений» менер виправдання алкоголізму) і таких "заповідей" повно, їх, як християн гризе совість за своє безбожне життя, проте вони настільки люблять гріх, що придумують собі нову релігію, мавпуючи Святе Євангеліє. Це українці.

Тепер і до нас впритул наблизилось диявольське ополчення гомодиктату. Українські християни з радістю проповідують любов до збоченців, також приписуючи біблійну заповідь любові. Українці попробували всі гріхи, тепер хочуть ще спробувати чогось новенького, наприклад, збоченої протиприродної розпусти. Байдуже, що війна, злидні, вони хочуть розпусти і задоволення своїх збочених пристрастей. Замість того, щоби вимолювати у Бога кращої долі, мирного життя, нормальної влади, вони розважаються, помножують гріхи і прагнуть ще більше послужити дияволу. Вони виховують своїх дітей безбожниками, егоїстами, бидлом і худобою, ці діти виростають, нечесними шляхами приходять до влади, а потім цей бидлячий народ нарікає на Бога, на владу, на політиків, на суспільство, на життя. Самі ж виховують собі ворогів. Кожне покоління бездухового безбожництва стає гіршим за попереднє. А злидарі далі не хочуть схаменутися і навернутися до Бога. Це українці.

З нас сміється увесь світ, бо ми як ті раби в колізеї, ніби нам приказано вбивати один одного задля виживання, а виживши потім страчують. Ми самі собі вороги, українці є єдиними ворогами України.

Це українці. Це менталітет, це безбожна збочена язичницька природа людини завжди спонукала до циклічності, при якій українська земля завжди була зрошена кров"ю українців. Українська земля завжди потребувала і потребує крові. Ми не можемо покаятися, бо ми є відлученими від Бога як той Ірод був відлучений від Бога (коли Ісуса привели до Ірода, Ісус мовчав і не відповідав Іроду, бо Ірод був відлучений через братовбивство і тому уже не мав можливості спастися, якби до нього промовив би Господь). Адже наша держава побудована на крові братовбивчих воєн. Нас постійно знищують, вбивають, бо ми прокляті, ми не можемо навернутися до Бога і покаятися, проте ми не можемо бути повністю знищеними, бо серед українців завжди були і є та мала згорстка праведних християн, які вміють і мають можливість бути неабияк святими і праведними. Про них, здебільшого, ніхто ніколи не дізнається, вони виглядають простими людьми, вони навчаються, працюють, прогулюються, вони такі самі як інші. Проте ніхто не дізнається, як вони слізно і потужною вірою вдома клячать перед образами, як вони щиро вміють молитися і любити Бога! Як вони страждають, мовчки терплять від людей і демонів, вдень і особливо вночі. Ніхто не знає, як гаряче горять їхні серця і душі в грудях, коли вони промовляються молитви, смиренно, на колінах, з чистими душами та сльозами покаяння за спасіння себе і ближніх. Такі є, їх мало, але на таких людях тримається існування нашого народу.

А ті, що б"ють себе в груди, які вони супер-пупер христяни, які вони начитані і все знають, - це просто пшик, вони є ніхто. Вони люблять гучні компанії, пустомовні бесіди, пишаються пустослівними гордими діалогами про біблію, Бога і т.д. у своїх парафіяльних спільнотах, змагаючись, хто з них крутіший, розумніший і більш побожніший. Вони є ніщо, це прообраз «офіційної» секти. Слід бути наодинці з Богом, аніж у галасливих спільнотах з всякими хі-хі, ха-ха, як то зараз є модним. Вдаючи з себе продвинутих християн, вони втрачають злуку з Богом і занедбують свої прямі християнські обов’язки.

Тому, ще раз наголошую, люди добрі, пожертвуйте себе задля спасіння людства. Злучіться з Богом, прийміть і наслідуйте всі ті середники, які дані Господом і Богородицею перед останніми часами. Не відрікайтесь цього. Не слідуйте єресі сучасної УГКЦ, попи якої пропагують відречення від передання Христа і Богородиці в часи об"явлень, на користь православної віри, обряду і практики церковного життя. А то станете тими православними бездушними фанатиками, які не мають нічого спільного з Богом і Його Церквою. Відізвіться на заклик Страждаючих Ісуса і Марії, проявіть співчуття до Їхніх Найсвятіших Сердець, адже ви навіть уявити не можете, як Ісус та Марія страждають, коли кожної хвилини в світі вбивають людей, невинних діточок, як жорстоко безбожники поклоняються дияволу, як вони потім плачуть і верещать у пекельному вічному вогні, ви навіть не уявляєте, як Ісусику і Матінці Божій жаль тих душ! Проте Вони нічого не можуть зробити, щоб не порушити вічний принцип вільної волі людини. Вони без нас не можуть втрутитися, тому вони й зверталися до людства, до християн, щоб християни молилися за грішників, жертували різні жертви, щоб ми своїми молитвами та жертвами випрошували у Господа благодаті для тих грішників, бо вони за себе не просять, не каються, не жертвують і тому йдуть до пекла. Якщо ми за грішників заступатимемося, молитимимося і жертвуватимо себе, Господь нашими молитвами і жертвами буде втручатися і спасати душі. Через дар свобідної волі вибору Господь не може насильно вирвати і навернути до себе грішника, а ми можемо, ми можемо взяти на себе хрести тих грішників задля їхнього спасіння, ми можемо взяти на себе покаяння та молитви за тих грішників, як Христос у свій час взяв всі наші гріхи і наші хрести на Себе і на Свій Хрест. Ми повинні задоситьучинити Господу за всі ті гріхи людства, перепросити Його і схилити Його до помилування і навернення грішників. Коли ми пожертвуємо себе задля такого служіння, Господь прийме наші молитви та жертви і силою та владою Своїх Страждань та Відкупної Хресної Жертви спасе грішників.

Пам"ятайте, християнська любов повинна проявлятися не у формальному виконанні Господніх заповідей і Церковної науки задля власного спасіння своєї душі, але у повному аскетичному відреченні себе і світу і самопожертвуванні себе, свого життя, достатку, матеріальних благ та комфорту задля спасіння душ близьких, задля перепрошення Господа за гріхи людства, задля спасіння грішників, ми повинні просити Господа Ісуса Христа за грішників, як Господь Ісус Христос просив Отця Небесного за людство: «Отче, відпусти їм, бо не відають, що чинять» - і бути розіп’ятими задля любові...