Без сумніву, минулого тижня найфреквентнішою новиною стало рішення Верховного Суду США, яке юридично розповсюдило «право» на одностатеві «шлюби» на всій території США. До цього рішення одностатеві шлюби були легальними тільки у 37-ми штатах.

Ще раніше Архиєпископ Сальваторе Корділеоне (єпископ Левове Серце?) зі Сан-Франциско заявив, що якщо Верховний Суд США впродовж кількох наступних тижнів вирішить змінити визначення подружжя, це не зупинить єпископів цієї країни від проголошення істини. «Простий крок відважної особи – не бути співучасником брехні», – сказав Владика, який і сам уже став жертвою ліберальної «толерантності», зазнавши цькувань за своє свідчення Істині через свою працю у посилені католицької ідентичності у католицьких вищих школах Сан-Франциско.

Він також застеріг, що якщо Верховний Суд вирішить надати нове визначення подружжю, то на тих, хто вірить в Божий план природного подружжя, чекають ще більші переслідування. «Ті, хто продовжуватиме захищати істинне визначення подружжя, будуть ще більше відкинені законом і суспільством», – сказав він, – «Залежно від обґрунтування, їх можуть помилково вважати прихильниками дискримінації, і так вони самі стануть ціллю дискримінації».

Ці заяви владики Корділеоне не є його приватною позицією, оскільки він очолює підкомісію у справах поширення і захисту подружжя при Католицькому єпископаті США.

Побоювання Архиєпископа Корділеоне поділяє і суддя Верховного суду США, який голосував проти скандального рішення, Кліренс Томас. Обґрунтовуючи свою позицію, він написав, що вирок Верховного суду США, яким одностатеві «шлюби» розповсюджуються на всю країну, має потенційно згубні наслідки для свободи віросповідання в США. Він зазначив, що Уряд країни може скасувати безподатковий статус релігійних організацій, які не приймуть цього рішення, а це стане в американських реаліях безпосередньою загрозою свободі віросповідання в США. Двоє інших суддів, що голосували проти, зазначили, що таке рішення Верховного суду США – протиставляється Конституції країни, Декларації незалежності США і руйнує демократичні підвалини американського суспільства.

У свою чергу Глава єпископської конференції США владика Джозеф Куртц заявив, що це «трагічна помилка, яка шкодить спільному добру і найбільш вразливим особам серед нас».Архиєпископ Куртц закликав і заохотив католиків надалі підтримувати та зміцнювати подружжя «з вірою, надією і любов’ю», а також усіх людей доброї волі приєднуватись «до нас в проголошенні добра, істини і краси подружжя так, як його розуміли впродовж тисячоліть».

Як це не дивно, але наступ ЛГБТ-лобі на свободу віросповідання відбувається в усьому Північноамериканському континенті. Кілька місяців тому в канадській провінції Онтаріо вибухнув скандал, коли ліберальний уряд цієї провінції вирішив запровадити у школи гіперліберальне статеве виховання. Боротьба за права батьків виховувати дітей згідно з власними релігійними переконаннями усе ще триває.

У свою чергу в Мексиці Верховний суд фактично анулював державний закон, що забороняв «шлюб» між особами однієї статі, у відповідь на це єпископ Густаво Родрігез Вега з Нуево-Ларедо та духовенство його єпархії видали заяву, в якій запевнили вірних, що вони радше будуть ув’язнені, аніж співпрацюватимуть з цими союзами. Слова мексиканського клиру не є пустим піаром – згідно з законами Мексики, відмова «вінчати» пару в Церкві, якщо це є її конституційним правом, може призвести до ув’язнення відмовника. Тому, цілком ймовірно, що найближчим часом у Мексиці з’являться нові свідки віри – священики і владики – жертви ЛГБТ-толернатності.

У цей же ж час на європейському континенті триває криза, яка може мати наслідком відділення більшої частини німецького, поки що католицького єпископату від Католицької Церкви. Причина – бажання змінити вчення Церкви в питаннях сексуальної моралі. В часі, коли північноамериканський єпископат бореться за істину вчення Церкви, німецький єпископат опинився на боці противників.

За влучним спостереженням відомого американського католицького публіциста Джорджа Вайґеля, така позиція німецького єпископату є наслідком втрати зв’язку з реальністю не тільки німецького єпископату, але й німецького богослів’я за останніх кілька років.

Ситуація в Німеччині – наслідок доволі типової для багатьох європейських країн відірваності теологічної думки від реальних насущних потреб життя народу Божого. На превеликий жаль, не лише богослови Старого континенту страждають цим, нерідко і самі душпастирі, як це для прикладу німецькі єпископи, виявляються відірваними від реалій життя народу Божого. Що часто є причиною великих проблем у функціонуванні церкви на європейському континенті.

Можливо, в цьому контексті виглядає, що в нас, в Україні, усе добре, все налагоджується, але реалії виявляються не завжди втішними. В Україні уже давно у вишах і школах просувають гендерну ідеологію, викладачі УКУ підтримують гей-прайд і беруть участь у ньому, в суспільстві панує агресивний гібридний більшовицько-західно-ліберальний секуляризм, більшість декларованих християн є просто охрещені, але не євангелізовані, кількість розлучень і абортів – реальний показник стану сімейних цінностей в українському суспільстві, «зелений» активізм, спрямований проти церковних проектів – відомий випадок з проблемами римо-католиків в Києві, тепер «уславилися» Львів та Ужгород, фактично схоже на координовані спроби дискредитації Католицьких Церков обох обрядів.  Список можемо ще довго продовжувати.

Виглядає на те, що українське християнство стоїть на порозі серйозних титанічних перетворень в українському суспільстві, які будуть не на його користь. Поширення гендеризму, ідей «прав» ЛГБТ-осіб, «прав» на аборти і евтаназію, боротьба проти побудови римо-католицьких церков у Києві, проти встановлення пам’ятника митрополитові Андрею Шептицькому у Львові, проти будівництва францисканцями хоспісу в Ужгороді – це тільки перші, але вже доволі серйозні симптоми тяжкого захворювання українського суспільства, яка в найближчому майбутньому може зродити серйозні утиски християн.

Можливо, прийшов час назвати речі відверто своїми іменами, як свого часу зробив Блажeнніший Святослав, вказавши на те що гомосексуальна поведінка – рівнозначна в Божих очах людиновбивству?

Може, час уже назвати «толерантність» лібералів, ЛГБТ-організацій, секуляристів і подібних до них тим, чим вона насправді є – спробою переслідування християн?

Чи не досить толерувати знущання ЛГБТ-активістів з святого для християн і юдеїв символу – веселки – символу Союзу Бога з Ноєм і його потомством, тобто – нас з вами?

Хіба не час назвати відверто аборти й евтаназію – вбивством невинних, а розлучення – тяжким злочином проти дітей?

Можливо, таки пора назвати РПЦ, тим, чим вона є насправді, – прислужницею агресора, а її українську філію УПЦ (МП) – такою ж антидержавною та антиукраїнською, як і догналівська секта?

Чи не крайній вже час, щоб розвернути серйозну, а не циркову, віртуальну pro-life-пропаганду?

Наше суспільство страшенно боїться називати речі своїми іменами. Ми завжди підміняємо погані речі якимось евфемізмами, сподіваючись, що через це вони втратять свою гостроту. Уникаємо говорити правду в очі, зате поза плечима «вивалюємо» всю правду-матку. Час вже, крайній час, відкинути оту боязнь правди, оту алетаяфобію – панічний страх істини. Якщо ж ми, як християни України, цього не зробимо, то вже дітей теперішнього молодого покоління у школах навчатимуть, що таке «gay it’s ok», а в 3–4 класах початкової школи розповідатимуть дітям про те, як діти робляться. Час, коли ці діти приводитимуть до дому своїх наречених тієї ж статі, що і вони самі. Час, коли назвати гріх гріхом буде кримінальним злочином.

Поки що не пізно, але завтра уже може бути зовсім запізно. Існує цілком реальна загроза, що скоро, навіть дуже-дуже скоро догналівці здаватимуться нам не кошмаром, а легким сном літньої ночі, порівняно з тим, що нас очікує в реальності.

о.Орест-Дмитро Вільчинський / http://catholicnews.org.ua