«Ти тепле для мене і потужнє схоронище в цьому житті, Пренепорочна! Тож благаю Тебе — і по смерті простягни надо мною Твоє багате милосердя». (Окт., Гл.І)
Ми не зрозуміли б всієї ніжности Пресвятої Діви, якщо б ми не пригадали собі того, що Вона ділає для Своїх дітей по їх смерті.
Чистилище це місце очищення, де праведна душа докінчує сплачувати довги, затягнені під час туземного життя. Муки в чистилищі є страшні, — а деякі душі проходять їх довгі літа.
Вогонь, що там палає, є той самий, — говорять святі, — що в пеклі і мучить осуджених: нема різниці, хіба лиш що до довготи часу, який триває.
Душа, задержана у чистилищі знає, що вона є спасенна; вона з терпеливістю переносить свої терпіння, але терпить страшенно і зітхає за своїм освободженням.
Вона все більш бажала б полинути в небо, бо гаряче любить Бога, та знає щастя раю.
Вона звертається до своїх ближніх, що остались на землі. Але більша часть смертельних людей забуває про своїх покійників і не займається нічим іншим, як лиш своїми дочасними добрами.
І не лишається їй інша надія, крім милосердя небесної Матері.
Ця Предобра Матінка слідкує за Своїми дітьми і поза гробом; Вона сама, — каже св. Бонавентура, — спішить їх відвідати в їх вогняній в’язниці, підбадьорює їх та втихомирює їх терпіння.
Вона має привілей (особливу ласку) в деякі дні вивести з Собою до неба тих, що були зглядом Неї особливше набожні. В дні Свойого Успения, Вона щорічно освободжує з чистилища велике число душ.
Св. Петро Дам’яні оповідає подію про одну жінку, що по своїй смерти з’явилася одній зо своїх товаришок та з нею поділилась радістю: її увільнено з чистилища в дні Успення враз із многими душами, що їх число перевищало кількість мешканців Риму.
І хто ж не любив би Тої такої Предоброї Матері, що з таким спочуванням занімається бідними дітьми, що їх бачить у терпінні!
Вона часто вділяє їм ласки являтися своїм приятелям і ближнім, щоб у них розбудити співчуття до їхньої судьби. Так то одна бідна грішниця, на ім’я Марія, що Її були вигнали з Її родинного міста з причини згіршення, померши всіма забута, одержала від Пресвятої Діви не лишень ласку остаточну совершенного жалю, але й змогу дати осуд одній святій душі про те, що вона терпіла в чистилищі.
Св. Вернард оповідає, що св. Малахія мав умерлу сестру, а та сестра по якімсь часі багато разів йому з’явилася, щоб його просити молитов. Одного дня він почув голос: «Там у дверях церкви находиться твоя сестра, що від З0 днів не має ніякої поживи. Святий зрозумів, що вона бажає молитов, бо від 30-ох днів він перестав жертвувати за неї Служби Божі.
В кілька днів потім, він знову назовні церкви замітив свою сестру, приодягнену в чорну одіж. Він молився дальше, а згодом побачив її на середині церкви, — але в сірій одежі; він не залишив заступатися за неї, аж вкінці, побачив її в церкві, посеред прочих Святих, — і приодягнену в ясно-білу одіж.
Кілька літ тому, — один отець Редемпторист у монастирі в Лієжі, був на молитві у своїй кімнаті, коли нечайно почув стукання до своїх дверей, — і побачив, як входив священик, один з його каяників, недавно що умерлий. «Моліться за мене». — сказав він до свойого колишнього сповідника, — «я є в чистилищі».
«Чому ж ви попали до чистилища?» — «Я кілька разів занедбував свої молитви; допоможіть мені видобутися з цеї безодні мук».
Інколи Пресвята Діва тим бідним душам виєднує ласку: йти й спокутувати частину їхніх кар на землі на цьому самому місці, де вони затягнули свій довг.
Так то пояснюють оперті на неоспоримих свідоцтвах певні явління душ монахів, що повертають до свого монастиря відбувати побожні, але зле виповнені вправи, — явління душ священиків, що повертають, щоб відправити Службу Божу, недбало відправлену, — душ світських людей, надмірно прив’язаних до грошей, — ті вертають, щоб обрахувати свої скарби,
Пресвята Діва має ще й інший спосіб спомагати душі. Вона Своїх побожних дітей наділяє шляхетною думкою, передавати Їй задосить чинну силу всіх своїх діл. Тоді, збагатившись скарбом Своїх дітей, — Вона примінює ті молитви, ті вмертвлення і відпусти для душ у чистилищі, передовсім для тих, що були особливіш набожні зглядом Неї.
І ти також не вагайся помагати своїй милосердній Матері у цій добродійній праці. Помагай своїй Скарбничці. Передавай Їй все те, що ти мав чи можеш мати в одному дні зо своїх задосить учинень. А скільки то душ тобі завдячуватимуть своє освободження з чистилища.
Не побоюйся, що коли ти великодушний аж до такої міри, що забуваєш про свої власні справи, твоя душа з того потерпить шкоду, або що колись, передавши все Пресвятій Діві на заступництво других, ти сам будеш позбавлений помочі в чистилищі.
Це визначало б мати слабеньке поняття про доброту своєї Матері й зле розуміти ті надприродні зв’язі, що об’єднують душі.
Що більш ти забуваєш про себе, щоб думати про других, то більш Пречиста Діва, твоя Мати, думатиме про тебе, щоб тобі допомогти видістатись з чистилища.
А як же ж воно станеться?
Завдяки твойому спочуванню інших, Вона наділить тебе такою любов’ю до Ісуса, що ти силою любови надолужиш за всі твої похибки в минулому. Вона вчинить, що ти збуджуватимеш акти совершенного жалю, — словом, — душа
твоя буде така чиста, яка була вона у твойому дитинстві по Святому Хрещенні.
Не обчислюйся з Пресвятою Дівою. Що більш ти Їй даси, то більш Вона тобі віддасть; що більш Вона побачить у твоїй душі палаюче спочування, то більш також Вона тебе любитиме, й старатиметься про тебе!
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ