«До Богородиці сьогодні ми горливо прибіжімо, грішні і покірливі й упадемо з каяттям кличучи з глибин душі: Княгине, поможи змилосердившись над нами — спіши, прийти, бо погибаємо від багатьох гріхів. Не заверни своїх слуг без нічого, бо ж Єдину маємо Тебе Заступницю» (Тр. з Паракл.)
Ти маєш любити Пречисту Діву Марію подібно, як мале дитя любить свою неню. Ти повинен старатись бути в усім до Неї подібний, тобто бути покірним, добрим, терпеливим, вільним від усякого гріха. Та пам’ятай це добре, що ти не в силі ані Її любити, ані Її наслідувати, якщо не будеш молитися до Неї.
Любити Ісуса й Марію, берегтись перед гріхом, вправлятися в терпеливості, в покорі та в інших чеснотах, що такі тобі потрібні — то значить вести надприродне життя.
А ти сам не зумієш вести надприроднього життя, тобто такого, що перевищає природу.
Ось — як ввечорі дитина, побачить на небі ясного місяця — зараз простягає до нього свої рученята, щоб його досягнути. Та марні Її зусилля. Так і ти можеш собі бажати чеснот: бути лагідним, терпеливим, та без помочі «свише» годі, — без надприродньої благодати не зможеш цього діпняти. Божа Мати мусить тебе взяти на руки й піднести, — без цього не зумієш дістатись до того гарного неба, де мерехтять зірки чеснот.
Легко людині кинутись у вир пристрастей, шукати всюди лиш насолоди, робити все лиш по свому бажанні. Все те — то природне життя, життя чоловіка, упавшого через гріх. Щоб вести таке життя — не треба тобі помочі з неба.
Без благодати, каже св. Павло, ти не в силі навіть вимовити Імення Ісуса, так, щоб мати за це заслугу. А як же ж зміг би ти вести повне христіянське життя без надприродньої помочі?
Ось правда, що її ти повинен врити глибоко у твоє серце: щоб поступати дорогою христіянського життя потребуєш на кожному кроці помочі Божої благодати. Отже, як не маєш нічого сам зо себе, ти обов’язаний просити помочі у Бога, тобто молитися.
Icyc Христос пригадує тобі безнастанно у Святому Письмі, що ти повинен молитися. Він каже: «просіть, і буде вам дано; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує; а хто шукає — знаходить, а хто стукає — відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?... Або коли риби проситиме, то дасть йому гадину? Коли отже ви, хоч лукаві, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більш ваш Отець, що на небі, подасть добра тим, що просять Його». Лише на тім однім місці 7 разів приказує Ісус молитися і впевняє рівночасно, що твоя молитва буде вислухана.
Чого ж більш тобі потрібно? Коли по тім усім ти ще сумніваєшся, то ти не вартий, щоб Ісус і глянув ще на тебе. Але не диво, що Ісус так гаряче настає на тебе, щоб ти молився; без молитви — нема ласки; без ласки — нема християнського життя.
Оце друга основна правда для твого духовного життя.
А третя правда, що хочу сьогодні положити тобі на серце — це те, що Господь Бог постановив не уділяти ніякої ласки без посередництва твоєї небесної Неньки.
Зрозумій це добре, що ніякий чоловік не дістає ні одної надприродньої помочі без Неї. Вона має ключа від скарбниці, де Бог зложив Свої благодати, а ця скарбниця — то Його власне, Пресвяте Серце. Господь Бог вмістив у Ньому, немов у якому безмежному збірнику, всі добродійства, що їх коли-небудь має уділити людям. З тої скарбниці не вийде нічого без волі Марії, бо так хоче Ісус Христос.
Як ти просиш про що-небудь якогось Святого, то Він відноситься наперед до Неї, а вона сповняє твою просьбу. Як ти молишся просто до Ісуса Христа, Він глядить наперед на Свою Матір, і як Вона дасть знак головою, то Він тоді вділяє тобі благодати.
Та не думай, що тільки надприродні ласки приходять тобі від Марії. Безліч інших добродійств у природнім порядку, ще є немов основою надприродних ласк, є також для тебе необхідні. Вони підготовляють почву для ласк надприродних, заряджують корисні обставини, усувають небезпеки.
Отже те все приходить тобі з того самого джерела — з Серця твоєї Небесної Неньки.
Одного разу вмирав в одному монастиреві, старенький місіонар. Його співбраття, монахи, були зібрані біля нього в послідних хвилях його життя. Один з них спитав його: Тепер, як ви на порозі вічности, скажіть нам, яка — на вашу думку, — є найбільша ласка, що її ви дістали?...
Я думаю — каже один з присутніх — що Святе Хрещення! Ні, відповів умираючий, ви милитеся. Може перше Святе Причастя — перша стріча з Ісусом. Також ні, відповів старець. То певно ви ціните найвище ласку священства, сказав третій. Ні, відповів хворий, я дістав від Бога одну ласку, що її ціню над усе. То буде певно — додав четвертий — покликання до монашого та місіонерського життя. Ні! І не те, сказав вкінці умираючий монах. Ласкою над усі ласки було для мене те, що я мав християнську матір. Без неї, я б не дістав ні одної з тих ласк, що ви їх вичислили.
І це правда! Подібно й ти — здається — міг би сказати.
Скажи ж мені, хто дав тобі земську матір? Знай, що твоя запопадлива небесна Ненька вибрала її для тебе на Свою заступницю на землі. Вона вляла в те серце, що тебе так любило, Свою материнську ніжність і поручила їй старатися про тебе.
Так, усі ласки, а навіть усі природні дари, що огортають ті ласки, дістались тобі від Марії.
Отже ти залежиш від Пресвятої Діви в усіх подробицях твого надприроднього життя. Ти злучений із Нею більше, ніж яка дитина з своєю матір’ю.
А тепер зрозумієш, чому ти повинен бути прив’язаний до Неї через невпинну молитву. Як залишиш молитися до Неї, то тим самим перестаєш надприродньо віддихати, —серце перестає бити, кров задержиться в жилах... Як ти зрозумів цю безумовну зависимість від твоєї Неньки, що в ній ти живеш, а через це й конечність завсіди молитись до Неї, так ти зрозумів найуспішніший орудник, спасти свою душу.
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ