«Ввесь я в жахливих напастях, в небезпеках і прогріхах — кличу до Тебе, Пречиста: спаси мене, свого слугу» (Окт. Гл.6.).
Бог дав нам почесну, але небезпечну відзнаку: свободу волі.
Ми самі рішаємось, чи будемо вірні Богові, чи будемо молитись, чи зійдемо до спасіння. Без сумніву, що не дійдемо до нічого без Його помочі, але ця поміч нам запевнена.
Небо заохочує нас, щоб ми вживали нашої свободи до доброго, а пекло висилюється на те, щоби ми Її зле вживали.
Ми на цьому світі, наче б давали представлення. З двох сторін окружають нас ряди сиджень, заповнених видцями. З одної сторони янголи та святі, що бажають нам побіди; з другої сторони дияволи та прокляті хочуть щоб ми пропали враз з ними.
Небо й пекло не приглядаються лише байдужно нашій боротьбі; вони беруть і участь з нами. Янголи і святі заохочують нас своїм прикладом до вірності Богові; вказують нам на велич заплати, на радість, яку зробимо Господу Богу та нашій найдорожчій Матінці.
З другої сторони й дияволи не спочивають. Вони засліплюють розум борців лукавими зображеннями, замовляють їх серця бажанням брудних розкошів, здавлюють сили душі страхіттям перед труднощами.
Але ані небо, ані пекло не торкають свобідного ділання чоловіка, що бореться на цьому світі.
Ісус і Марія додають йому відваги своєю присутністю, піддержують своєю поміччю, пригадують на Свої страсті та на свою любов, але не перепиняють його упадку, якщо він сам запере-стане боротися.
Не забувай, що ніхто з людей не є вільний від цієї боротьби. Найбільші святі так, як і найбільші злочинці, дізнавали різного роду спокус...
Св. Павло дізнавав без спочинку напрасних спокус. «Ангел сатани нам пакости робить» — говорив він. Св. Єроніма напастували на пустині бридкі зображення того, що він бачив колись у Римі. Св. Катерину Сієнську нападали через 2 місяці спокуси проти янгольської чистоти. Св. Альфонс при кінці свого життя перейшов огонь спокус проти всіх чеснот.
Що ж дивного, що й тобі приходить також зводити боротьбу?..
Пам’ятай, що ця боротьба триває невпинно ціле життя. Ми на цій землі якраз на те, щоб боротися. А як нам хвилями здається, що всі наші пристрасті вигасли, то помиляємось.
Чи хочеш бути побідником у цім невпиннім, але конечнім бою?..
Не спускай же ж з очей Пречистої Діви Марії. Вона є в ряді видців, і не байдужна, але чуйна, як Мати, що бачить свою дитину в небезпеці погибели.
Вона просить тебе, щоб ти в часі боротьби свої очі мав звернені на Неї, тобто, щоб ти взивав Її неустанно.
Її присутність в часі боротьби грізна для пекла. Якщо б не було цієї могучої Цариці, то диявол занапастив би вкоротці всі душі, але Її ім’я та Її погляд проймає його жахом.
Вона, Непорочна, взиває своїх дітей, щоб скривались у хвилі наступу ворога під Її Материнський Покров. А тоді яка ж пекельна сила зможе їх звідтіль вирвати?..
В Берліні жив колись золотник, що від шести літ пособляв всяким своїм пристрастям. Одного дня переходив він біля Домініканської церкви і почув, що немов якась сила тягне його до середини. Саме тоді один отець проповідав про успішність відмовляння вервиці. Грішник слухав з увагою і вийшов цілий в совісті розбурханий.
Днів кілька потім мав він страшний сон: Товпа мерзьких дияволів, напала на нього і старалася стягнути його живцем до пекла. Він брикався з ними з розпучливою завзятістю, та годі було, дияволи задержали його в своїх кігтях; грізна безодня пекла вже отвиралась перед ним. Ще хвилина і він туди — провалиться...
В крайній розпуці, мимохідь підносить він свої очі і бачить перед собою якусь чудово-гарну Паню, з маленькою дитинкою на руках. Вмить хватає він за край одіяння тої Пані і держиться так кріпко, що всі чорти разом не можуть його рушити з місця.
А тоді та Пані поглянула на нього з докором і сказала: «Ти не варта дотикатися мойого одіяння; йди собі до дияволів; ти хочеш до них належати»... Але нещасний не пускає з рук края одіяння Пресвятої Діви й благає Її зо сльозами, щоб його не опускала. Тоді Божа Мати поглянула на нього зо співчуванням і сказала: «Бідна дитино, як приобіцяєш мені, що відмовлятимеш кожного дня вервицю, так я вирятую тебе з цієї страшної небезпеки».
Нещасний радо приобіцяв і в одні хвилі всі ці пекельні потвори розбіглися в неладі... Золотник пробудився, ввесь спітнілий, обезсилений і заплаканий. Він став застановлятися над оплаканим станом своєї душі та над конечністю, цілковито навернутися. Став з ліжка, впав навколішки і приготовився до сповіді. Рано побіг до церкви і поладнав справу своєї совісті. Потім застукав до монастирської брами і просив, щоб його прийняли. Його прийняли. Він жив ще літ кілька, як ревний монах та дякував Божій Матері, що вирвала його з пекла. Кожен грішник, хоч як далеко б зайшов на дорозі до вічної загибелі, може ще завернутися з неї, як лише стане взивати Марію. Ніяка душа, хоч, як була б вона під пануванням дияволів, ще не пропаща, як лиш держатиметься за край ризи Пречистої Діви тобто взивати Її помочі. Без сумніву сила пекла страшна, але Пр. Діва Своєю молитвою всемогутня.
Тому ніяка спокуса, яка б вона не була сильна та вперта, нехай не переймає тебе недовір’ям або пересадним страхом. Часом найліпші душі улекшують злобні підступи чорта своєю надмірною боязливістю.
Треба бути переконаним, що ніхто не грішить, як сам добровільно цього не хоче. В спокусах звичайно три речі треба мати на оці: предложения гріха, недобровільне вподобання, що його викликує в нас образ або вид приманливої речі, вкінці свобідна згода на спокусу або відкинення Її. Лише свідоме і добровільне призволення на спокусу є злом. Щоб не дати спокусі зрости на силі, ти повинен відвернутись негайно, як тільки вона появиться і поки буде в силі зробити враження чи викликати якесь зворушення, що подвоїло б Її силу.
Відкинь відразу злу гадку чи зображення, клич до Пресвятої Діви: «О предобра Матінко, Маріє, поможи мені»
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ