«Ти в житті моїм мені проводом могутнім, що вибавляє мене від розбиття в багатьох небезпеках; ще й при смерті моїй будь при мені спасаючи, Мати Христа Бога». (Окт., Гл.1).
Бути може, ти страха маєш перед смертю. То не дивне, бо смерть, навіть праведника, то кара за гріх,
Ісус хотів нам осолодити той страшний перехід до вічності, беручи на себе те, що є утяжливе й відстрашаюче, і поручив Божественній Матері, щоби в особливший спосіб помагала бідним людям у цій останній годині.
Пресвята Діва знає Свій привілей, і як Предобра Мати вживає його обширно.
Та й як інакше може воно бути? Від тої ж хвилі залежить вічність. То визначає, — тоді вирішається, чи душа безсмертна, сотворена на образ Божий, буде його вічно любити, чи ненавидіти, — чи душа відкуплена Кров’ю Ісуса Христа, буде зневажати свойого Добродія в продовж вічних віків, чи буде його благословляти.
І це рішення залежить від акту свобідної волі. Пекло в тій найважнішій хвилі висилає своїх найбільш підступних і злобноворожих духів, щоб душу погубити, попхати Її до гріха, або розпуки..., а Ісус висилає Своїх янголів, щоб Її уласкавити, оборонити й потішити.
Представ собі, Дорогий Читачу, що надійшла хвиля твоєї смерти.
Твої ближні окружають твоє ліжко й тривожно вижидають твоєї останньої хвилини. Злі духи намагаються пройти до твоєї кімнати, але небесна сторожа коло тебе чуває. Ти є предметом змагань: неба і пекла! Господь Бог і діявол слідять за порушенням твого серця, щоб бачити, чи ти вмреш помирений зо своїм Богом, чи може, Його виречешся.
Подумай, отже, з яким то тривожним старанням твоя Небесна Матінка помагає тобі у тій хвилі!
Чи ж ти не дитина Її? Чи ж то не Та, що зачала тебе у Своєму Серці і зродила до життя надприродного? Чи ж не Вона слухала твоїх молитов, що линули із твойого серця через цілу довгу мандрівку життя: «Пресвята Діво, молися за мене, тепер і в годині моєї смерти... Пресвята Богородице, спаси нас!...»
Чи ж не почислила Вона всіх тих «Богородице Діво», що їх ти відмовляв впродовж свого життя, всі акти любови, що твої уста прошептали?
І тепер, коли ти вмираєш та безсилий навіть молитовку прошептати, або піднести очей на дорогий образ, — чи ж Та Предобра Мати, Та Всевірна Діва може забути на тебе? Ні, ніколи!
Небо й земля скорше пропадуть, ніж душа, що вручилася в опіку Марії!
І якщо ти у тій хвилині не зможеш мати останніх потіх релігії, то Вона тобі випросить ласку совершенного жалю, або зділає чудо, щоб тебе спасти.
Перед кількадесятьома роками, один єпископ Шкотії робив візиту парохій у своїй обширній єпархії, де католики були рідко, та й то порозкидані по лісах та узгір’ях.
Одного разу заскочила його ніч у густому лісі, і він по многих зусиллях зміг, вкінці, віднайти селянську хату, що стояла на краю лісу.
Вдовиця, що зі своєю родиною замешкувала ту хату, прийняла його щиро, але не пізнала, що її гість — єпископ. А той знов у свою чергу не здавав собі справи: чи находиться в домі католицькім, чи в домі протестанськім.
Незабаром вдовиця почала оповідати своє горе: «Мій старенький батько» — казала, — «лежить у поблизькій кімнаті і є близький смерті, але не хоче приготовитися, щоби вмерти доброю смертю...»
Вона завела єпископа до бідної кімнати. Він хотів розположити душу її старенького батька, але той на згадку про свій стан, наново зібрав усі свої сили, і з дивною рішучістю промовив: «Ні, — я ще не вмру!...»
«Та ж, подумайте», — відповів єпископ, «ми всі є смертельні, а ваша недуга є дуже тяжка».
«Я вам повторяю», — сказав старець, — «що я ще не вмру: це ж неможливе!...»
На всі замітки свойого гостя, він давав ту саму відповідь тиху, але рішучу: «Я ще не вмру!...» «В кінці», — промовив єпископ, трохи змішавшись, — «яку ж властиво основу маєте ви твердити, що не вмрете?»
При цих словах старець проявив оживлене зворушення; він кинув на гостя пронизливий погляд і спитав: «Чи ви католик?» — «Так!» — відповів єпископ.
«У такому случаю» — говорив він, — «я вам хочу сказати, чому я ще не вмру...» Він зібрав усі свої сили, сів на свойому ліжку, і вмираючим, але чутним голосом промовив: «Я, пане, також католик. Після мойого Першого Святого Причастя я щодня благав Пресвяту Діву, щоб не дозволила мені вмерти без присутносте священика. Чи можете подумати, що моя Предорога Мати мене не вислухає? Це ж не можливе: ні, я не вмру!...»
«Мій дорогий сину», — відповів єпископ, зворушений аж до сліз, — «мій дорогий сину, Пресвята Діва вислухала твою молитву. Той, що з тобою говорить, є більш, ніж священик, він твій єпископ!»
Він відкрив свого плаща та показав свого нагрудного хреста: потім додав: «Божественна Мати чудом привела мене до цього дому, щоб прийняти твій останній віддих!»
Старець заридав... А потім, простягнув руки і промовив: «О, моя Предорога Мати, я знав, що Ти мене вислухаєш!...»
Він відбув Святу Сповідь, одержав розрішення, — і вкоротці умер свято.
Дорогий Читачу, послухай мене! Божественна Мати є така добра, що Вона навіть готова вчинити таке саме чудо, для всякого вірного, що призиває Її з витревалістю. Ми всі — Її діти, — і всі ми для Неї невисказано дорогі. Але треба Її що днини молити з довір’ям, а Вона вислухає.
І наколи б був осуджений хтось, хто благав перед тим вірно в Божественної Матері помочі, так це була б пляма, витиснена на Її Імені?
З самого дна пекла такий засудженець кричати б міг: «Ось, що! Та ж мене обманули Святі, що з таким захопленням писали про могутність і доброту Марії! Мене обманув св. Єфрем, називаючи набожність зглядом Марії запевняльним листом, щоб оминути пекло! Мене обманув св. Бонавентура, називаючи Марію: Спасениям для тих, що Її призивають», — і св. Ігнатій, твердячи, що вірний слуга Марії не може погибнути!»
Мене обманув св. Вернард, кажучи: «Ніколи не чувано, щоб ті, що Тебе призивали, були опущені!» Отже, й Свята Церква мене обманула, позволяючи й заохочуючи Святих так навчати.
А, вкінці, і Вона Сама мене обманула, — Ця Божественна Мати, обсипуючи Своїми ласками тих, що заохочували людей вповати на Її доброту.
О, не бійся нічого, грішнику, — ти, що хочеш бути дитиною Марії! Пресвята Діва є вірна, — Вона не може обманути; твоя ж Мати не може заподіяти кривди Своїй дитині. Вертай знов До стану ласки, а потім вже більш не запереставай щоденно Її призивати, а твоя Пресолодка Мати буде коло твойого узголів’я в хвилині смерті, щоб упімнутися за Свою власність! Дитя Марії не може пропасти!

отець Йосиф Схрейверс ЧНІ