«Богородице, до Тебе всі моляться, хто молиться, на Тебе надіємось, Тобою величаємося, в Тобі все уповання — благай Того, що Народився з Тебе, про недостойних Твоїх слуг». (Тріодь П.).
Неможливо це, щоб хто зглибив Серце Марії — а не мав до Неї довір’я.
Пресвята Діва — це Мати; Мати совершенна, без ніякої недосконалості. Вона вийшла з Божих рук і з Божого Серця обдарена чистою матерньою любов’ю.
А чиста любов Матері немає в собі нічого самолюбного. Вона не знає ніякого застереження, ніякого рахунку, вона немає міри. Вона дає тільки, скільки лише може дитина прийняти.
А як вже сповнила ту міру, то все ще хоче давати, хоче розширити ручки дитини, щоб могли більш прийняти, а як це вже годі, то їй прикро, що мусить на тому ограничитися.
Чи ти бачив коли, щоб дитина сумнівалася про любов і шляхетність своєї матері? Коли б таке було, був би це якийсь виродок — не дитина. Вона завдала б матерньому серцю невилічиму рану.
А прецінь любов і безінтересовність земської мами мусить мати границі; але милосердя Марії не має границь. — Тому в усіх своїх потребах спіши до неї — просто обійми духом Її ноги, а потім очікуй всього, що лиш може тобі бути потрібне. Якщо твої бажання не противні твому щастю, то твоя Мати їх напевно сповнить.
Згадай і на те, що Пречиста Діва Марія сотворена бути проводом, що ним спливатимуть добродійства Божі на людей. Вона — загальна Посередниця.
Нащо ж є водопровід? На те, щоб ним спливала вода. Якби так нечайно він перервався, так щоб не пропускав більш води, перестав би бути водопроводом. Подібно й Пресвята Діва Марія перестала 6 бути Посередницею, Матір’ю, якщо б не хотіла переливати ласк зо свого Серця в душу Своєї дитини.
Але знай, що Матінка Божа — то свобідний і розумний водопровід. Вона хоче виливати на нас усі благодаті відкуплення. Обдаровуючи нас, Вона дізнає безмірної радості, невимовної потіхи.
В кінці, щоб спокуса недовір’я не захитала тобою, розваж, що чим більш Пресвята Діва зуміє дати благодатей, тим більш Вона робить приємності Ісусові Христові.
Що більш благодатей уділить людям, то більш слави принесе Господу Богу.
Що більш дітей зможе зродити для неба, більш помножить Своє власне другорядне щастя, Свою вічну славу.
Коли молишся, не думай, що від Пресвятої Діви треба немов насилу видирати благодаті. Ні!... Гарячіш ти Її просиш, більш Вона вдоволена, бо стає більш твоєю Ненькою. Більш Вона Мати твоя, — більше Ісусова, бо Ісус і ти — одне.
Ціле лихо в тому, що, як молишся, думаєш заєдно лише про власні заслуги, чи про свою негідність. Тобі здається, що Вона вислухує тебе тільки в міру твоєї гідності чи негідності. Та це не правда! Якщо б так було, ми були б усі пропащі. Вона не вислухує тебе тому, що ти добрий, але тому, що Вона добра. Дає не в міру того, що ти посідаєш, але в міру твого вбожества й нужди.
Скільки ж то вже чудес зробила Вона для душ у стані тяжкого гріха?
В Тиролі жила, літ кількадесят тому, одна , родина, зубожіла через марнотратність одного сина. Син стався соціялістом і пустився на різного рода проступки. Вкінці занедужав, почав часто плювати кров’ю, а про сповідь — не хотів нічого й чути.
Одного разу вибралася його мати і сестра на прощу до Вейгенштайну, де почитають чудотворну ікону Пречистої Діви. Вони молилися довго, та і зо сльозами благали Божу Матір навернути хворого. Ввечорі, як вернули домів, юнак мав два рази вибух крови — і стратив притомність. Уже мав вмирати — без сповіді...
«То не може бути», — закричала розпучливо мати, — «моя дитинко, Мати Божа мусить тобі помогти висповідатися».
Нараз хворий відкриває очі й каже: «Вона мені поможе, я хочу сповідатись». І дійсно він висповідався та зворушливими словами просив тата й маму простити йому. Пречиста Діва Марія заховала його ще 6 тижнів при житті.
Він використав той час на те, щоб ще більше очистити свою совість та зробити загальну сповідь. До Пречистої Діви Марії загорів так ніжною любов’ю і таким довір’ям, що здавалося наче б він повернув до невинності своїх перших літ. Вкінці вмер, взиваючи свою Небесну Матінку на поміч.
О! Вона не глядить на наші заслуги; Вона питавсь лише Свого Серця. У хвилі хрещення, Вона приняла нас за дітей, і з того часу, як Її матірне Серце раз нам віддалось, не відбирає Себе від нас вже більш ніколи. Своєю любов’ю та своїми упімненнями Вона слідкує за своїми дітьми, що зблукалися може серед колючок і терня гріхів. Як душа не відкидає вперто Її помочі, Вона ізбавляє Її та приводить до Ісуса.
Тому май до Неї безглядне довір’я. Представ Їй потреби свої власні й других, — і якщо твоя потреба не противиться твоєму добру, — ти будеш вислуханий.
О, добра Матінко! Скільки то прикрощів зробив я Тобі через свою недовірливість та боязливість. Я мірив Твоє Серце своїм вузеньким серцем.
Вляй в нього довіря без границь...
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ