«Всіх засмучених розрада й покривджених заступниця і кормителька голодних, тих, що на чужині, потішення, бурею киданих пристань тиха, терплячих гостя, безсилих покров і защита, старости опора. Мати Бога на висотах, вся Ти чиста єси».(Параклис).
А тепер познакомлю тебе, Дорогий Читачу, ще й з іншою властивістю Пресвятої Діви. Може бути, — ти не досить застановлявся над тою прикметою. А вона так приємно вражає наше серце, коли ми зустрічаємось з нею у наших ближніх.
Цею особливістю є ніжність успосіблення.
Ніколи не було й не буде людини такої привітливої, такої лагідно-простодушної ї сердечно-доброї, — рівно ж і в житті туземському, — як Пречиста Діва! Багацько треба поодиноких прикмет, щоб уложити таку однозгідну й зворушливу цілість, що притягає до себе й полонює.
Але Божа Мати всіх їх має у непонято-величезній степені.
Вона покірна без удавань та без понижень. Вона добра, і повна ласкавости, але без слабодушности. Вона с привітлива, солодка, співчувальна, запобіглива, але без штучности, без вибагливости.
Нема на світі людини, хоча б і святої, що не була б неприємна, бодай під деякими зглядами; що, хоч і помимо своєї волі, не була б хрестиком для декого з нас. Є це наслідок первородного гріха, який до самої глибини так зіпсував людину, що цілі віки чесноти не можуть затерти всіх його слідів.
Але у Пречистої Діви не було ані гріха, ані найменшої навіть тіни гріха. Отже й тим самим навіть не могло бути ніякого наслідка гріха, ніякого захитання ума, серця й успосіблення.
Вона вийшла з рук Сотворителя совершена під кожним зглядом — і ніщо не замішало тої цілої однозгідности всіх тих властей Її душі.
В Ній нема нічого такого, що могло б когось пригноблювати, або, хоча б і недобровільно, відпихати. В Ній все є предобре й приманливе. О, яке приємне, напевно, мусіло бути знакомство з Нею в Її туземному житті. Яке щасливе мусіло бути життя Пресвятої Родини в Назареті!
Марія, чи ж неустанно шукала способів, щоб щораз то більш приподобатись Ісусові й Йосифові. Вона брала на себе те, що було найтяжче й найтрудніше. Вона в відношенні до Свого Обручника, завсіди поводилася з повною уляглістю, — помимо Своєї гідности, Божої Матері.
Вона пускається в далеку й утяжливу подорож, щоб зділати приємність Єлисавсті. А згодом, — у часі прилюдного життя Ісусового, бачимо, як Вона, побіч Ісуса йде на весілля в Кані Галилейській, — та зо співчувально-милою ніжністю ласкаво виручає молодят, що то забракло було їм вина.
Як приємно це було жити в Її товаристві!
Але, — Дорогий Читачу, — Пресвята Діва ні трошечки не змінилася, відколи Вона в небі! Вона та Сама! А навіть, — Вона сталася ще більш любляча, більш привітлива. Одне-однісеньке зідхання до Неї, — а Вона вже спішить тобі з підмогою.
Перед кількадесятьома роками, один бідний батько родини був діткнений якимось великим нещастям. В розпуці рішив покінчити своє життя самовбивством. Взяв, отже, шнура, — з вийшов з дому мовчки, щоб не зворушуватися на вид своєї жони і діточок. Прийшовши на те нещасне місце, де заміряв довершити свого злочину, нечайно замітив на землі образок Пресвятої Діви. На образку була написана слідуюча молитва: «О Маріє Непорочно Зачата, молися за нас, що прибігаємо під Твій Покров!»
Вмить відчув, — наче б якийсь тягар скотився йому з серця... Життя представлялось йому зовсім іншим... Мир Божий увійшов в його серце...
І що ж? — Він геть відкидає від себе шнура, що мав завершити його недолю, покриває поцілуями дорогий образок., — та що мерщій вертається до своєї хати, і з плачем оповідає своїй жоні і діточкам, від якого-то страшного нещастя спасла його Ця Божественна Мати...
О, так! Один спомин, одна коротенька молитва — і вже Вона спішить що скоріш спасати Своїх бідних діточок. Вона ж така добра й поспішлива помагати!
Якщо ти справді бажаєш увійти в більш синівські взаїмовідносини із Цею Предорогою Матір’ю своєї душі, так це залежить лишень від тебе самого.
Якщо ти бажаєш вести життя в Її товаристві, — як колись Ісус і Йосиф, а потім Апостоли, — ти можеш це осягнути без труднощів.
Вона ніколи не віддаляється від тебе, бо ти для Неї вельми дорогий. Її матернє око й Серце слідкують за тобою на кожному кроці. Чому ж не звернешся до Неї? Чому не повіриш їй своїх прикрощів, надій і радощів? Чому не привикаєш до невпинної молитви? Та ж, одне «Богородице Діво», відмовлене на Її честь, вистарчає, щоб Вона тебе приняла під Свій Матерній Омофор, та усунула від тебе всякі небезпеки! А чого ж то Вона не зділає для тебе, якщо ти будеш молитися до Неї часто?!
Послухай но, як Ця Предобра Мати спасла життя одній Своїй дитині.
Дня 7 травня, р. 1868 у Берліні приключився страшний вибух, що у своїх наслідках коштував життя багатьох робітників. Того ж самого вечора одна служниця прийшла до церкви, якраз у хвилі, коли зачиналося Майове Набожество до Божої Матері. Помолившись вона поклала на престолі Пресвятої Діви Марії велику в’язку квітів.
Священик замітив це і сказав: «А для чого ж ти, моя доню, зробила собі такий великий видаток?» Тоді згадана служниця відповіла: «Я хочу подякувати Божій Матері! Сьогодні ранком мій пан післав мене до фабрики мила. Коли я переходила попри церкву, якийсь внутрішній голос до мене промовив: «Вступи, — відмов бодай одне «Богородице Діво!» Все одно, сьогодні ввечорі ти не будеш мати часу, щоб піти на Майове Набожество!»
«Я послухала — вступила. Відмовила «Богородице Діво», і вийшла, щоб удатися до згаданої фабрики. В хвилі, коли вже я переступила її поріг, наступив страшний вибух, — і зруйнував фабрику...»
«І коли б я не була вступила до церкви, я вже тепер була б у трупарні... А що ж тоді була б переживала моя старенька матуся?»
О, яка ж Вона є добра й ніжна у Своїй доброчинності!
Зачни ж жити з Нею! Не залишай нагоди звертатись до Неї в усіх своїх потребах! І ти певно незабаром з досвіду переконаєшся, що ніхто не є такий скорий спомагати, як Ця Божественна Діва!
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ