Офіційне визнання El milagro de los Milagros

Слід зауважити, що 8 травня 1640 року державна влада у Сарагосі виступила з ініціативою розпочати судовий процес з метою з'ясувати факти, пов'язані з чудом із Ка-ланди, яке назвали "чудом над всіма чудами" (El milagro de los milagros). Міська рада делегувала двох відомих професорів і генерального прокурора короля Філіппа IV. Це був публічний процес, у якому дотримувалися всіх юридичних норм і правил. Сучасний історик Леонардо Айна Навал (Leonardo Aina Naval), який упродовж багатьох років вивчав акти цього процесу, вважає, що він був "прикладом поважного ставлення до справи, точності та юридичної дисципліни".

Тож маємо справу з документами найвищого рівня достовірності. У процесі брали участь 10 членів судової колегії. Були заслухані показання 24 свідків, при цьому був присутній сам архієпископ Педро Апаолаза Рамірез (Pedro Apaolaza Ramirez), а також 10 богословів та юристів. Свідки, що ними були мешканці Сарагоси, Каланди та навколишніх сіл, поділялися на 5 груп: 1) лікарі та медперсонал, 2) родичі і сусіди, 3) місцева влада, 4) священики, 5) інші. Кожен свідок бачив Мігуеля Хуана, який стояв з оголеними до колін ногами. З актів процесу випливає, що факт дивовижного повернення на місце ампутованої ноги був настільки очевидним і беззаперечним, що ні разу ніхто не висловив жодного найменшого сумніву. Після 11 місяців роботи судової колегії 27 квітня 1641 року архієпископ Сарагоси видав декрет, у якому стверджувалося, що повернення ампутованої ноги Мігуеля Хуана могло відбутися лише і винятково завдяки дивовижному втручанню Бога. Таким чином, всі мешканці Сарагоси, Каланди та околиць, а також державна і церковна влада підтвердили одне з най-вражаючих див в історії людства.

Перша книга про це чудо була присвячена королеві Карлу IV і вийшла 1641 року за дозволом церковної влади (imprimatur). Її написав монах Ордену Босих Кармелітів Херонімо де Сан Хосе (jeronimo de San Jose) кастильською мовою, долучивши до неї зміст усіх частин процесу. Роком пізніше з'явилася книга на цю ж тему німецького лікаря Петера Нойрата (Peter Neurath) також із дозволу Церкви (nihil obstat). У ній були наведені слова монаха-єзуїта Хероніма Бриза: "За наказом достойного о. Габріеля де Алдами, головного віце-короля у Мадриді, я вивчив книгу доктора Нойрата про чудо Піларської Пресвятої Діви, якого не бачено і про яке не чувано упродовж віків, але правдивість якого я можу підтвердити, бо особисто знав юнака без ноги, який жебракував біля дверей храму в Сарагосі і якого я згодом зустрів на прийомі у Короля, Нашого Пана, але вже з двома ногами, і сам бачив, як він ходив. Бачив я і шрам, який Пресвята Діва залишила на місці ампутації як істинний знак того, що нога була відрізана; і не лише я, але це бачили і всі отці Згромадження Ісуса з Королівської Колегії у Мадриді. Я познайомився також із батьками зціленого та з хірургом, який ампутував ногу".

Убогу спальню, у якій відбулося чудо, одразу ж переобладнали на каплицю. Пізніше за ініціативою всіх мешканців Каланди, які прагнули висловити свою вдячність Богові і Пресвятій Діві, на місці, де був будинок Пеллісерів, побудували церкву з високою дзвіницею. Донині щорічно мешканці Каланди святкують 29 березня як нагадування про дивовижну подію далекого 1640 року. Апостольська Столиця затвердила на цей день спеціальні літургійні молитви разом з духовними привілеями та відпустами.

На прийомі у короля

Незабаром про чудо повернення ампутованої ноги довідалася уся Іспанія. Про нього повідомили також і королеві Філіппу IV. Після завершення процесу і оголошення його офіційного рішення, яке підтверджувало правдивість чуда, у жовтні 1641 року іспанський король запросив зціленого до себе на аудієнцію. На прийомі був присутній весь королівський дипломатичний корпус включно з англійським послом лордом Хоптоном (Hopton). Останній надіслав англійському королеві Карлу І детальний рапорт про цю незвичайну аудієнцію. Текст рапорту зберігся до наших днів. Король Карл І, будучи одночасно главою Англіканської Церкви, був настільки переконаний у достовірності чуда, що навіть вступив у суперечку з англіканськими богословами, які вважали, що в Католицькій Церкві ніякого чуда бути не може.

Аудієнція у короля Філіппа IV відбувалася так. Зціленого Мігуеля Хуана супроводжував перший нотаріус Арагона і головний архідиякон єпископської капітули. Кожен з них по черзі відзвітував королеві про чудо. У короля при слуханні їхніх свідчень на очах виступили сльози, і він сказав, що перед лицем таких фактів немає сенсу дискутувати і вигадувати докази, а слід просто з радістю прийняти Тайну і віддати їй хвалу. Він підвівся зі свого трону, підійшов до зціленого, став перед ним на коліна, велів йому відкрити праву ногу і поцілував її у тому місці, де вона була ампутована, а потім у чудесний спосіб "приєднана" назад. Це була зворушлива церемонія: володар світової імперії, король Філіпп IV, приклякнувши, поцілував ногу своєму підданому - убогому і неосвіченому.

Віднайдені нещодавно у сарагоському архіві документи свідчать про те, що пізніше Мігуеля Пеллісера прийняли на роботу до храму Дель Пілар калікатором (помічником органіста, який наповнював труби повітрям). Він відповідав також за те, щоб у лампадах у Чудотворній Капелі завжди була оливкова олія. День смерті Мігуеля відомий нам завдяки запису у книзі зарплат. Він покинув цей світ і вирушив до свого і нашого Господа у день Піларської Божої Матері - 12 жовтня 1654 року.

Висновки

У своїй книзі Вітторіо Мессорі пише: "Той, хто відкидає правду про подію, яка сталася у Каланді того березневого вечора на Страсному Тижні 1640 року, мав би піддати сумнівам всю історію людства разом із її беззаперечними фактами. (...) "Випадок Пеллісера" - це подія, яку кожен дослідник може і повинен визнати "беззаперечно достовірною" і "цілком історичною", хіба що сам відмовиться від об'єктивності своєї професії через упередження чи заради якоїсь ідеології. У словах архієпископа Сарагоси, які підсумовували даний процес, цей факт є таким же простим, як і неймовірним: ... як засвідчив процес, вищеназваного Мігуеля Хуана бачили спочатку без ноги, а пізніше - з ногою; так що невідомо, як можна у цьому сумніватися. Ось і все".

Моментальне зцілення ампутованої ноги М. X. Пеллісера було видовищною маніфестацією сили і влади Бога, нечуваним дивом в історії людства. Ця подія - знак, який відкидає іронічні зауваження атеїстів, нібито ампутовані органи ніколи не "поверталися". Цей беззаперечний факт до деталей є виконанням вимог Вольтера і йому подібних атеїстів: зцілення, негайно підтверджене нотаріусом і затверджене після допиту під присягою відповідних свідків. Ернст Ренан, агностик і ярий противник християнства, писав, що для заперечення атеїзму було б досить хоча б одного достовірного чуда. На жаль, через своє невігластво він був упевнений, що в історії жодного такого чуда не відбулося.

Чудо в Каланді підтверджує, що в Бога немає нічого неможливого. Воно показує не якогось невизначеного Бога, а безпосередньо Божественну Особу Ісуса Христа і Бога, в Тройці Єдиного. Це чудо - божественне підтвердження вчення Католицької Церкви і її Таїнств, її традицій, хвали, яку ми віддаємо Пресвятій Діві Марії і силі її заступництва."Марія здійснила тут те, чого не здійснила в жодному іншому народі", - співають вірні в Каланді і Сарагосі щорічно під час свята "Milagro".

Чудо в Каланді змушує нас задуматися і повірити у воскресіння нашого тіла після смерті. Нога, яка гнила заживо через гангрену, а потім була відрізана і закопана на цвинтарі, через 29 місяців повернулася до життя завдяки втручанню Бога. Цей факт підтверджує і зміцнює нашу віру у воскресіння мертвих, ми можемо бути певними, що це ж саме станеться з тілом кожної людини у день Останнього Суду.

Переклад з російської: "Любите друг друга", № 1 (19), 2008
Дзвін з Фатіми 3(44), травень-чевень 2009 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org