Урок 22. Прощення і вибачення
Варіант уроку
Майданник Тетяна Володимирівна,
вчитель спеціалізованої середньої школи № 211 м. Києва
Мета: вчити дітей: прощати від усього серця людину, яка завинила перед ними, і забувати про її провину; визнавати свою провину та намагатися виправити свої помилки; розвивати уміння розрізняти гарні та погані вчинки, їх мотиви і наслідки; ввести в активний словник учнів такі вирази: "вибач, будь-ласка", "я був неправий", "я більше так не буду", "я не хотів тебе образити", "мені дуже соромно"; виховувати дружні стосунки між однокласниками, повагу до батьків.
Хід уроку
І. Перевірка знань, отриманих на попередньому уроці.
1. Бесіда.
– Що ми називаємо звичками?
– Які бувають звички?
– Чи легко набуваються добрі звички? Наведіть приклади, які добрі звички з’явилися у вашому житті після нашого останнього уроку?
– З яким поганими звичками вам вдалося впоратись? Як ви їх подолали?
2. Розповідь учнями напам'ять вірша М. Сингаївського "Все із доброго чи злого...".
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
Первинне сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
1. Читання вчителем статті в підручнику (с. 58).
– Знайомство з повчальною оповіддю про батька і двох синів (до слів „став син і пішов до батька свого...")
Проблемне запитання:
– Як ви гадаєте, батько дуже розсердився на сина? – Чи покарав він його?
2. Читання другої частини.
– За що батько так пожалів свого сина і зовсім не сварив його?
3. Підвести учнів до висновку: Батько простив від усього серця свого сина, який дуже завинив перед ним, бо такою великою була його батьківська любов. Так і Отець Небесний прощає, приймає до себе грішну людину, яка кається, і радіє за неї.
Що ж таке каяття?
Коли ми провинилися перед кимось, потрібно не тільки попросити у цієї людини вибачення, але й у душі покаятися за цей недобрий вчинок. Якщо ми це зробимо, то нам стане легше і ми не будемо згадувати про цей випадок.
Уявіть собі повітряну кулю, якщо в ній багато зайвого вантажу, вона ніколи не підніметься в небо. Так і людина. Коли ми каємось, Бог віднімає у нас гріхи і ми стаємо духовно вищі.
4. Робота з картиною Рембрандта "Повернення блудного сина".
ІІІ. Закріплення та осмислення знань.
1. Наведіть приклади, коли треба прощати, а коли просити пробачення.
2. Які слова допоможуть попросити пробачення?
Розіграти ситуації вибачення та прощення за те, що забув (див. мету уроку) вдома книжку, яку позичав "на день" у Семена, свого сусіда по парті.
– Знову забув? – Ледве не плачучи запитав Семен. – Я слово дав у бібліотеці її не затримувати!
– Завтра принесу. Пробач будь ласка...
Василько завжди так ввічливо, так щиро просив вибачення, що довго на нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчинку так, що вона у сльози. Враз руку до серця притисне:
– Пробач, будь ласка! Я ненароком! Більше не буду!
Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім весь день розповідає подругам:
– Цей Василько такий ввічливий, такий ввічливий...
А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє улюблене: "Пробач, будь ласка!" Помітили хлоп'ята, що все частіше він промовляє: "Вибач, будь-ласка!" То уроки не зробив, то запізнився, то товариша підвів... І щоразу, мов приказка:
– Пробач, будь-ласка, я більше не буду!
Образились однокласники: Василько – ввічливий хуліган. Треба його провчити!
Наступного дня на першій перерві Грицько, пробігаючи повз Василька, досить сильно штовхнув його.
– Ти чого? – здивувався Василько.
– Пробач, будь-ласка! – приклав до серця руку Грицько. – Я більше не буду.
– Гм... – розгнівався Василько – Так, не будеш? – І враз ледве не впав від поштовху Сашка.
– Я, здається, тебе зачепив? – запитав хлопець, – пробач, будь-ласка! Я більше не буду.
Так почалися страждання Василька.
Йому забули повернути зошит, хтось потягнув щоденник, переплутав куртки... І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, і на наступній перерві все починалося спочатку.
Якось, виходячи зі школи, Василько зашпортався за чиюсь ногу і влетів у кучугури. Десь згори він почув ввічливе: "Пробач, будь ласка".
А коли він виліз та обтрусився, то побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано: "Пробач, це випадково. Більше не будемо".
(за Б. Приваловим)
