Урок 7. Батьківська любов. Отець наш Небесний
Варіант уроку
Дибля Валентина Вікторівна, вчитель-методист НВК "Сонечко" м. Києва
Мета: розповісти дітям про безкорисливість і жертовність батьківської любові, про любов Бога до нас.
Хід уроку
І. Організація учнів до уроку.
Запитання до дітей:
1. Хто піклується про вас?
2. Хто ночей не досипає, коли ви захворіли?
3. Хто вчив вас ходити, розмовляти? (відповіді дітей)
ІІ. Повідомлення теми уроку.
Сьогодні, діти, ми поговоримо про батьківську любов. Немає нічого більшого на землі, ніж батьківська любов до нас. Батьки хочуть порадіти за нас, бо вклали в нас всю душу, все серце. А ми інколи своєю поведінкою засмучуємо їх. Нам потрібно намагатися не підвести батьків, виправдати їхні сподівання. Але і тоді, коли ми щось зробили погане, батьки не перестають нас любити. Давайте розглянемо малюнки на ст. 19-20.
Запитання:
1. Що ви бачите на першому малюнку?
а) який погляд у мами?
б) як виглядає малюк уві сні?
2. Опишіть, будь ласка, другий малюнок.
ІІІ. Послухайте твір Бруно Ферреро "Жахлива історія".
Один хлопець учинив крадіжку. Через якийсь час все розкрилось. Хлопець страшенно боявся реакції свого батька – чоловіка гідного і шанованого у місті.
Атмосфера в хаті була страшенно напружена. Після вечері у кухні залишились тільки батько і син.
Хлопець з острахом чекав, але батько за цілий вечір не зронив ні слова.
Несподівано батько встав і підійшов до комина. Він узяв до рук залізну кочергу. Кочерга мала загострені зубці і була розпечена до червоного. Батько мовчки наблизився до столу.
Переляканий хлопець не зводив із батька широко відкритих очей.
Батько став біля сина, поклав свою руку на стіл, а потім проткнув її розжареним залізом. При цьому він не вимовив ані слова.
IV. Бесіда з учнями.
- Що скоїв хлопець?
- Чому хлопець боявся реакції батька?
- Що зробив батько? Як ви гадаєте, чому він так зробив?
- Чи зрозумів хлопець вчинок батька?
- Подумайте, чи не нагадує ця історія якусь іншу подію. Розкажіть.
- Як ви гадаєте, чому твір називається "Жахлива історія" ? (Відповіді дітей).
V. Фізкультхвилинка.
Ми – високі дерева (піднімають руки вгору),
Ми – низенька трава (присідають, показують руками травичку),
Нас сонце голубить (піднімають руки вгору),
Нас дощ полива (махають руками),
Нас вітер колише (коливають руками над головою),
Тріпоче, зрива,
Та Бог на руках Своїх (простягають руки і тримають перед собою долонями вгору)
Міцно трима.
Народна мудрість говорить:
"Який господар, такий тин, який батько, такий син". Кожен батько хоче, щоб його дитина була гордістю, втіхою сім’ї. Давайте ніколи не будемо засмучувати наших батьків, а якщо ви відчуваєте, що інколи робите те, що може їх засмутити, постарайтесь виправитись і вибачитись перед ними.
Були такі часи, коли люди робили багато зла. Бог намагався достукатись до їхніх сердець, але вони були холодні і глухі до Божих попереджень. Тоді Бог наслав на землю величезну зливу, що утворила потоп, який очистив землю від злих людей. Залишився лише Ной, який жив за Божими законами, і його сім’я. Ной любив Бога, слухав його. І за наказом Бога він збудував ковчег і врятував багатьох тварин.
Після потопу Бог пообіцяв Ною, що більше ніколи не посилатиме такого лиха на землю, але буде чекати, щоб люди змінилися і не робили ніколи зла.
Небесний Отець, як заповіт злагоди між Ним і людьми, утворив на небі райдугу. І часто після дощу на небі з’являється семикольоровий місток – символ миру і любові.
Завдання: Розгляньте руки Отця Небесного, що тримають весь світ, розфарбуйте малюнок. (Діти розфарбовують малюнок під супровід "Колискової" О. Залевської).
Давайте подякуємо нашому Богу за любов і турботу.
Боже наш, Небесний Отче,
Дякуєм Тобі за сонце
І за весь Твій білий світ:
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату
Дякуєм Тобі, наш Тату.
VI. Підсумок уроку.
Запитання до дітей:
1. Про що ви довідались сьогодні?
2. Чи спонукала вас наша бесіда бути вдячними дітьми?
