Нез'ясовані питання і сумніви
Дехто може подумати: ось третя, остання, Таємниця Фатіми, ми її знаємо − для чого стільки розмов на цю тему, досить її прочитати, і все стає зрозуміло, тут немає опису кризи віри, на яку натякали вищеназвані особи і подані розважання, Таємниця Фатіми вже закінчилася, Фатіма вже вичерпалася, відбулася, а нам треба дивитися в майбутнє. Але ні! Навіть після її виявлення і теологічного коментаря у сумлінних дослідників і знавців Фатімських Об'явлень виникло багато не з'ясованих питань і сумнівів, і що найцікавіше − вони виникли не тільки в традиціоналістів, але і в різних консервативних середовищах, які прийняли пособорові (модерні) реформи. Коротко згрупуймо і представмо їх:
1. Щодо посвячення Росії Непорочному Серцю Марії: текст Конгрегації Науки і Віри розпочинається передмовою єпископа Бертоне, що містить широке обговорення Акту Посвячення Росії Непорочному Серцю ПДМ від 25 березня 1984 р. Як підкреслив єпископ Бертоне, "сестра Луція особисто підтвердила, що урочистий і всезагальний акт посвячення відповідає тому, чого бажала собі Найсвядіша Діва (...). Тому будь-яка дискусія, кожна нова петиція на цю тему безпідставні".
Але посвячення Росії Папою разом зі всіма єпископами світу не було відповідно виконано. По-перше, в цитованому документі немає навіть згадки про Росію, а проте він говорить про виконання вимог Матері Божої. По-друге, бажання Матері Божої, щоб Папа вчинив це разом з єпископами всього світу, не було виконано, бо Папа тільки "запросив" єпископів до співучасті. Дуже небагато з них відповіло на це запрошення. Не знаємо, чи цитовані в тексті вислови сестри Луції є автентичними. Знаємо, однак, про цілком виразне і і наполегливе бажання Матері Божої, яке Вона висловила в Туї, стосовно посвяти Росії. За словами Матері Божої, саме через навернення Росії ми побачимо тріумф Непорочного Серця. Цей пункт є головним стрижнем усього Фатімського послання. У ватиканському ж документі немає жодної згадки про навернення Росії на католицизм.
2. Третя Таємниця стосується минувшини, як зауважив у коментарі кардинал Ратцінгер:"Якщо були тут представлені конкретні події, то вони належать вже до минувшини".
Це твердження з теологічного коментаря вступає в суперечність з листом самої сестри Луції від 12 травня 1982 р. до Святішого Отця, до того ж і бажання Матері Божої не виконані.
О. Павло Крамер з Fatima Center у "Ford Erie" пише: "Сам ватиканський документ, що містить також лист сестри Луції до Святішого Отця, суперечний з тезою, вміщеною в коментарі кард. Ратцінгера, що Таємниця стосується тільки ХХ ст., а передусім замаху на Папу в 1981 році. Даний лист сестри Луції, написаний через рік після замаху, так говорить про Таємницю: "Якщо ми не бачимо цілковитого сповнення останньої частини цього пророцтва, то бачимо, що великими кроками поволі зближаємося до нього, коли не залишимо дорогу гріха..." Якщо с. Луція написала до Папи через рік після замаху на його життя, що пророцтво таємниці ще не сповнилося, а ми тільки зближаємося до його виповнення великими кроками з причини гріхів у світі − то як цей документ може всерйоз твердити, що візія Таємниці описує замах, який мав місце рік перед тим? Сестра Луція не робить у своєму листі жодних натяків того типу, навіть не згадує про замах. Тому представлена інтерпретація не має жодного підтвердження в інтерпретації с. Луції, вираженої в листі до Святішого Отця з 1982 року".
Єп. де Галярета СБСПХ (1 Священиче Братство Святого Пія Х) зауважив, що не тільки Росія не була посвячена Непорочному Серцю ПДМ в спосіб, в який Мати Божа бажала, але й набоженство до Її Непорочного Серця не поширене в усьому світі так, як на це була воля Матері Божої, виражена в Понтевердра в 1925 р., а саме набоженство п'яти перших субот місяця. В скількох парафіях і монаших домах практикується сьогодні це набоженство? Може в 1%. Скільки разів ієрархія Церкви нагадувала про це таке важливе набоженство упродовж 40 літ? А Мати Божа вимагала, щоб його поширити по всьому світі, серед всіх католиків! І Росія зовсім не навернулася на католицизм, а її сьогоднішній стан під багатьма аспектами гірший, ніж у комуністичні часи: зростає число абортів, корупція.
3. Третя Таємниця, як далі говориться в коментарі, стосується терпінь Церкви в ХХ ст., а особливо замаху на Святішого Отця.
Інтерпретація ІІІ Таємниці щодо замаху на Святішого Отця цілком протилежна із представленим описом візії. Візія описує певну дійсність, бачимо вбитого Святішого Отця, єпископів, духовенство, немає жодної згадки про можливість відвернення перебігу подій. У двох перших частинах Таємниці Мати Божа також показала великі катастрофи (пекло, світова війна і поширення блудів Росії на цілому світі) як конкретну дійсність, подаючи водночас запобіжні засоби переблагання Божого гніву. У ІІІ Таємниці, так як і попередньо, маємо справу з візією реальної загрози, цього разу однак без найменшої можливості її уникнення.
4. Коли все вже в минулому, а це просто заклик до навернення і покути, тоді "ера Фатіми" закінчилася. А про важливість сьогодні набоженства до Непорочного Серця вже не говориться. Але це набоженство, яке так чітко і докладно описала Пречиста Діва Марія, було причиною багатьох мільйонів навернень. Насамперед, передречена Матір'ю Божою візія вічних і дочасних кар не тільки привела людей від гріха до стану ласки, але й навіть до самої святості, як це виразно бачимо на блаженних Францишкові і Якинті. "Вважаємо, що таким чином представлене Фатімське послання, − говорить єпископ Вернард Феллє, СБСПХ, − значно зменшує силу своєї ефективності, особливо якщо йдеться про навернення грішників. Якщо ці страшні події (покарання землі) відтоді "належать до минувшини", тоді заклик Матері Божої до навернення і покути вже не пов'язаний з погрозою карою".
5. Слід зазначити, що текст перших двох частин Таємниці, представлений у ватиканському документі, взятий з Третього спогаду с. Луції (від 31.08.1941 р.), а не з Четвертого, який датується 8 грудня 1941 р., де міститься відомий вислів: "У Португалії догмат Віри буде завжди збережений...". Попри те, що тоді с. Луція декларувала, що цей вислів подає сенс ІІІ Таємниці, ми не знаходимо його в представленому тексті. А виявлений текст ІІІ Таємниці починається безпосередньо візією. Та й не має відповідності між закінченням усієї Таємниці зі словами: "Наприкінці Моє Непорочне Серце затріумфує...". В той спосіб виявлена Таємниця немов зависла в повітрі, бо ми не бачимо логічного зв'язку між цими двома висловами, знаючи, що в усіх об'явленнях Мати Божа завжди розвивала певну тему в спосіб простий, ясний і зрозумілий, а тут Її слова докинуті до іншої теми, несподівано і без логічного зв'язку (їх вмістили тільки у коментарі без жодного співвідношення з ІІІ Таємницею).
Тому взаємозв'язок цих двох висловів є немовби покинутий, а він же "такий важливий для розуміння поданої візії в ІІІ Таємниці. Інакше кажучи, − говорить єпископ Феллє, СБСПХ, − всі пов'язання внутрішньою кризою ("догматом Віри") Церкви зникають. Залишається лише атака зовнішніх ворогів, обмежених до атеїстичного комунізму, який сьогодні вмирає. Як далеко відійшли ми в цій інтерпретації від того, що в іншому місці описувала с. Луція: "диявольська дезорієнтація, яка опановує світ і впроваджує душі в блуд" (лист від 12 .04. 1970 р. до Марії Терези да Кунга), "як сумно бачити таку велику дезорієнтацію у багатьох осіб, що займають відповідальні становища" (лист від 16. 09. 1970 р. до Матері Мартінс); "Диявол збирається до вирішальної боротьби проти Матері Божої. Знаючи, що найбільше ображає Бога і що потрібно, аби здобути найбільшу кількість душ, він робить усе, щоб отримати душі, посвячені Богу, бо через це буде мати доступ до великої кількості душ, може тоді їх легко здобути" (розмова з о. Фуентесом 26. 12. 1957 р.)".
6. Залишається проблема колишніх висловів про ІІІ Таємницю. Особи, які перед тим читали її, цілком інакше описували її зміст. Сам кард. Ратцінгер, після прочитання ІІІ Таємниці в 1984 р., відповідаючи на питання, чому вона залишається далі не виявлена, сказав: "Бо, на думку Пап, вона не додає нічого до того, що християнин повинен знати з Божого об'явлення: радикальний заклик до навернення, безоглядна важливість історії, небезпеки, які загрожують вірі і життю християнина, а потім і світові, особлива серйозність останніх часів". Бачимо виразну суперечність між цими словами кардинала і тими, які містяться в опублікованому ватиканському документі. Можна також запитати: якщо ІІІ Таємниця мала стосуватися замаху на Святішого Отця в 1981 р., чому кард. Ратцінгер трьома роками пізніше не зробив на це жодного натяку? Чи тоді така інтерпретація не була б набагато свіжішою, ніж через 19 років після факту? Чому таємниця не була виявлена тоді?
Ще одним свідком, який читав таємницю, є давній єпископ Фатіми Альберто Косме до Амарал: "Таємниця Фатімська не говорить про атомні бомби... Її зміст стосується тільки і тільки нашої віри.... Втрата віри континентом є гіршою за знищення народу. Адже це правда, що віра в Європі неустанно зменшується".
Сама с. Луція, як випливає з вищецитованих її слів, говорила про кризу віри і кризу в Церкві. Думка про цю кризу переймала її великим смутком, особливо в часі, коли Таємниця мала бути опублікована. Її співрозмовники, питаючи про зміст Таємниці, хоч ніколи не отримали прямої відповіді, залишалися завжди під враженням глибокого суму с. Луції і її переживань з приводу "диявольської хвилі дезорієнтації, яка шаленіє в світі".
Тому багато хто запитує себе: чому одні й ті самі люди, які висловлювалися про Таємницю, ніколи перед тим не згадували про теперішнє, про хоч приблизну, подібну інтерпретацію представленої Таємниці, а також чому в тексті презентації виявленої ІІІ Таємниці, в пояснювальному коментарі немає згадки, пов'язаності з цією темою?
7. У всіх фатімських візіях містяться слова самої Матері Божої, які чітко пояснюють сенс візії і значення, яке випливає з неї для людей. У цьому випадку також є візія, однак немає жодних слів Пречистої Діви, чого очікували всі знавці Фатіми. Отець Крамер пояснює: "Важко повірити, що сказані слова Матері Божої Фатімської у великій Таємниці закінчуються двозначним "і т. д.". А де те, про що мала говорити Мати Божа?" Він зауважив також дуже цікавий факт: 8 лютого 1960 р. Ватикан оголосив рішення про непублікування ІІІ Таємниці:"Рішення ватиканських авторитетів базується на наступних причинах: (...) Хоч Церква визнала Фатімські Об'явлення, але не хоче брати на себе відповідальності за правдивість висловів, про які пастушки говорили, що вони походять від Пречистої Діви". Однак текст таємниці, опублікований 26. 06. 2000 р., не містить жодних висловів Матері Божої! Де в ІІІ Таємниці поділися слова Матері Божої?
Щоправда, у всьому цьому слід зазначити, як це зробив о. Крамер: "Кардинал Ратцінгер сказав, що Церква не нав'язує жодної особливої інтерпретації ІІІ Таємниці, радше пропонує коментар. Це твердження було дуже мудре, бо інтерпретація, представлена Ватиканом 26. 06., породжує значно більше питань, ніж подає пояснень".
Отже, навіть після виявлення ІІІ Таємниці у багатьох дослідниках і експертів Фатімських Об'явлень залишилися нез'ясовані питання і сумніви, які ми представили в загальних рисах. І тому вони дають підставу припустити, що виявлений текст ІІІ Таємниці є всього лиш початком до неї і разом з тим впровадженням у тему, про яку говорить Мати Божа.
VІ. СЕНСАЦІЙНА ВІСТКА: ЧЕТВЕРТА ФАТІМСЬКА ТАЄМНИЦЯ
Вищенаведені сумніви і припущення відійшли б у минуле і забулися. Хтось міг би закинути, що вони собі вигадують, нібито уся ІІІ Таємниця не була виявлена, але ж це офіційно подавалося від Ватикану. До того ж свідок об'явлень с. Луція відійшла з цього світу по вічну нагороду 13 лютого 2005 р. (о 17. 25 - час, коли розпочалися Фатімські Об'явлення), кінець всім дискусіям, це традиціоналісти подають неправильне трактування Фатімських Об'явлень. Без сумніву, так, можливо, і сталося б, якби світом не пронеслася сенсаційна вістка, яка всіх поставила на ноги і пробудила зацікавлення до вже забутої ІІІ Таємниці. А саме: 22 листопада 2006 р. до італійських книгарень (згодом і по інших країнах) потрапила книжка Ентоні Соцці під назвою "Четверта Фатімська таємниця", де її автор після проведення довготривалих досліджень доходить висновку, що усієї частини Фатімської таємниці досі не оголошено.
Ентоні Соцці − відомий письменник і особистість, досить відома в засобах масової інформації, до того ж зовсім не пов'язаний з традиціоналістами. Він розпочинав свою працю над книжкою у твердому переконанні, що Ватикан опублікував усю частину Третьої таємниці 26 червня 2000 р., бажаючи раз і назавжди дослідити і довести всім їхні хибні твердження і сумніви, немовби це не була уся частина ІІІ Таємниці.
У вступі до своєї книжки Соцці згадує, що його заінтригувала стаття Вітторіо Мессорі, написана після смерті с. Луції: Фатімська таємниця: Келія с. Луції опечатана. Мессорі згадує про багато творів і листів до Пап, які с. Луція залишила в своїй келії. Пише також про оголошення 26 червня 2000 р. Ватиканом Третьої таємниці, яке замість відповісти на одне питання, тільки породило декілька інших. Під впливом цієї статті в голові Соцці виникли запитання: Чому Мессорі, відомий католицький журналіст, висунув такі серйозні закиди на адресу Ватикану? Чому особа, яка так добре орієнтується у ватиканських справах, вважає, що офіційна версія Третьої таємниці не є переконливою?
Починаючи дослідження, Соцці визнає, що багато питань залишається без відповіді, і багато питань, пов'язаних із Третьою таємницею, продовжують залишатися також дуже загадковими. Соцці хотів з'ясувати цю справу в кард. Бертоне, який разом з кард. Ратцінгером був співавтором документа, оголошеного 26 червня 2000 р. Однак кард. Бертоне не визнав за необхідне відповісти на його прохання про пояснення, це ще більше зацікавило Соцці. Вступ до своєї книжки він закінчує ствердженням, що не сподівався опинитися перед лицем такої "колосальної загадки". І незважаючи на те, що не погоджувався з усіма теоріями на цю тему, опублікованими в традиціоналістичних періодичних виданнях, він визнає: "Я остаточно мусив капітулювати перед висновком, що існує два тексти таємниці, з яких один ще не був виявлений".
Думка про те, що існує щось іще, виникла з багатьох причин. Навіть світські газети, наприклад "Washington Post", зауважили, що кард. Анджело "Содано (13 травня 2000, коли заповідав виявлення таємниці) сказав, що текст говорить про "єпископа, вбраного в біле", який, ідучи серед тіл мучеників, "падає на землю, немов мертвий, вражений зі стрілецької зброї". "Однак текст, опублікований (26 червня), не залишає сумнівів щодо смерті даного єпископа, вказуючи, що був він вбитий групою воїнів, які стріляли в нього з луків і стрілецької зброї. Всі, що супроводжували єпископа, також загинули: єпископи, священики, монахи і світські люди. Однак Йоан Павло ІІ пережив замах з боку одного нападника, Мехмета Алего Аджі, і ніхто в натовпі не потерпів". Підозра світської газети була правдивою, що вказувало на невідповідне пояснення виявленого тексту Таємниці. Опісля при порівнянні не співпали текст кард. Ратцінгера (див. вище) − висловлювання від 1984 р. про Третю таємницю і єп. Фатіми Альберта Косме до Амарала. Та й найбільші знавці Фатіми − о. Алонсо та брат Михайло від Святої Тройці − зробили висновок на підставі того, що було попередньо відомо про Третю таємницю, що її частина стосується заповідання великої кризи віри в Католицькій Церкві.
Голос експертів
Кард. Одді сказав про Третю таємницю: "Це немає нічого про Горбачова. Найсвятіша Діва остерігала нас перед апостазією в Церкві".
Згадуваний о. Йоахим Алонсо (†1981), який упродовж 16 років був архівістом у Фатімі і провів багато розмов з с. Луцією, засвідчив: "Отож, цілком правдоподібно, що текст конкретно нав'язує до кризи віри в Церкві, до занедбань з боку у самих пастирів, внутрішньої боротьби всередині Церкви і серйозних душпастирських помилок вищої ієрархії (...). В час, який передуватиме великому тріумфу Непорочного Серця Марії, мають відбутися вражаючі події. Це становить суть третьої частини таємниці. Які це події? Якщо ми читаємо, що "в Португалії буде збережений догмат Віри", (...) то на підставі цього можна зробити висновок, що в інших частинах Церкви правди віри будуть розмиті, а то й цілковито забуті (...). Чи неопублікований текст говорить ще про якісь конкретні події? Дуже правдоподібно, що він говорить не тільки про справжню кризу віри в Церкві в той перехідний час, але подібно, як у випадку, наприклад з Об'явленням у Ля Салет, в ньому міститься більше конкретних наголосів на внутрішній боротьбі між католиками або на упадку священиків і монахинь. Може цей текст навіть стосуватися занедбань вищої ієрархії Церкви. Це все не суперечить раннім висловам с. Луції на дану тему".
А ось відомий вислів кард. Людвіка Капрі, особистого теолога чотирьох наступних Папів:"У Третій таємниці серед іншого заповідається, що велика апостазія в Церкві розпочнеться від Її вищого ешелону".
Отже, католики мають обґрунтовані докази на те, щоб вірити, що існує неопублікована досі частина таємниці, яка містить одкровення щодо масової апостазії в Церкві.
"Оглянув конверт на світло"
Ще однією причиною реальної підозри щодо другого тексту є свідчення єпископа Венанціо з Фатіми.
1957 р., коли Святий Офіціум на чолі з кард. Оттавіані зажадав, аби єпископ Фатіми переслав текст таємниці до Ватикану, ординарій Фатіми єпископ да Сільва доручив виконання цього завдання своєму єпископові-помічникові Венанціо. В певний момент, перебуваючи на самоті, єпископ Венанціо оглянув конверт із Таємницею на світло і побачив у великому конверті єпископа менший, що походив від Луції. Всередині малого конверта була звичайна картка паперу з полями по кожній стороні ¾ сантиметра. Брат Михайло від Святої Тройці зауважив, що єп. Венанціо "не полінувався занотувати всі розміри". Від нього знаємо, що третя частина таємниці була записана на одній малому листочку паперу і обіймала 25-30 лінійок тексту. Однак Третя таємниця, списана с. Луцією і оголошена Ватиканом 26 червня 2000 року обіймає 4 картки паперу і біля 62 лінійок тексту. Це ще один аргумент, що свідчить про існування двох текстів.
"Навіть коли б знав щось більше на цю тему..."
Соцці зв'язався з Солідео Паоліні, молодим журналістом, який в часописах уже наводив деякі докази щодо неопублікування всієї частини Таємниці. Паоліні показав Соцці висновки своїх досліджень, а також розповів про спілкування з колишнім секретарем Йоана ХХІІІ, архієпископом Лоріса Франціска Каповіллі.
У своїй книжці Соцці описує, що Солідео Паоліні відвідав архієпископа Каповіллі 5 липня 2006 р. в архієпископській резиденції в Sotto il Monta. По кількох словах поінформував архієпископа, що причиною його візіту є журналістське дослідження питань щодо Фатіми."Оскільки ексцеленція є одним із головних джерел інформації, − сказав журналіст, − я хотів би поставити ексцеленції декілька запитань, особливо на тему Третьої таємниці".
Спочатку архієп. Каповіллі відповів: "Ні! Щоб не виникло непорозумінь - бо це було офіційно оголошено, я тримаюся офіційної версії. Навіть коли б я знав щось більше, мусимо триматися того, що було сказано в офіційних документах".
Це вражаюче визнання проливає світло на дії Ватикану. Він представив свою "офіційну версію" і емеритований пралат стоїть на тому, що мусить триматися урядових документів, "навіть коли б знав щось більше". Це допомогло Паоліні зрозуміти, яку політику застосовують зазвичай у таких справах і водночас дещо відхилило краєчок таємниці. Таким способом архієпископ дав зрозуміти: "Так, я знаю ще щось більше"!
У цьому місці архієпископ Каповіллі посміхнувся і мовив: "Прошу мені написати свої запитання, а я на них відповім". Сказав, що перегляне свої документи, які ще не передав до музею. Далі сказав Паоліні: "Я Вам пришлю щось, може пару слів. (...) Просто напишіть свої запитання і чекайте".
"Пару слів, − подумав Паоліні. − Що він може мати на увазі?"
Через три дні Паоліні переслав архієпископові Каповіллі лист із запитаннями. 18 липня отримав від нього бандероль, у якій були відповіді і кілька документів із приватного архіву.
Паоліні пише: "У відповіді на моє питання щодо можливості існування неопублікованого фрагмента Третьої таємниці, існування якого дуже прадоподібне з огляду на велику кількість вказівок, монсеньйор Каповіллі (який, як відомо, читав Третю таємницю), написав дослівно:"Нічого не знаю".
Паоліні був шокований. Архієпископ Каповіллі читав таємницю, знав її зміст, міг ствердити однозначно, чи вся її частина була оголошена в 2000 році і чи не залишилося вже нічого прихованого. Однак він відповів: "Нічого не знаю". Це була немовби змова мовчання(можливо, архієпископ мав обов'язок не виявляти змісту таємниці, як наприклад при Тайні Св. сповіді - Прим. ред.).
Однак це ще не був кінець несподіванок.
У бандеролі було декілька офіційних документів і підписаний архієпископом листочок з такими словами:
"14 липня 2006 р.
Дорогий Пане Солідео Паоліні!
Надсилаю Вам декілька документів з мого архіву. Раджу замовити брошуру про Третю Фатімську таємницю, видану Конгрегацією Науки Віри 2000 року.
Долучаю своє благословення.
Лоріс Каповіллі".
Яка дивна порада! Адже архієпископ Каповіллі був свідомий, що Паоліні сумлінно і глибоко досліджував справу Третьої таємниці і мав документ 26 червня. Це була ще одна вказівка з боку архієпископа. Це виглядало так, немовби він сказав: "Прошу перечитати ще раз документ від 26 червня, але на цей раз у світлі документів, які я Вам надіслав".
І фактично Паоліні віднайшов у тих документах справжню бомбу. "Коли я порівнював брошуру, видану Ватиканом, з архівними документами, які переслав мені секретар Йоана ХХІІІ, − пише Паоліні, − мені одразу впала в очі дуже промовиста суперечність у так званих застережних заувагах, засвідчених офіційними печатками. Там є свідоцтво, що Павло VІ перечитав текст таємниці після обіду 27 червня 1963 р., в той час як офіційний документ Ватикану стверджував, що він "ознайомився з її змістом 27 березня 1965 р. і переслав конверт до архіву Святого Офіціуму, вирішивши не публікувати тексту".
Отже, маємо невідповідність дат. Офіційні ватиканські документи, які мав архієпископ Каповіллі, говорять, що Павло VІ перечитав текст таємниці 27 червня 1963 р., в той час як офіційний ватиканський документ, виданий 26 червня 2000 р., твердить, що цей Папа перечитав таємницю 27 березня 1965 р.
Паоліні негайно зателефонував до архієпископа Каповіллі, щоб знайти пояснення виявленої суперечності. Архієпископ відповів, дещо ухиляючись: "Не говоримо тут про Св. Письмо". Паоліні наполягав: "Так, ексцеленціє, але тут ідеться про офіційний текст (офіційний документ Ватикану), який є однозначний і базується на інших архівних документах!" У відповідь почув: "Що ж, можливо документ Бертоне (з 26 червня) не є тим самим, що документ Каповіллі...".
В цей момент Паоліні, мовби просвічений, зважився на останнє питання: "Отже, обидві дати правдиві, бо існує два різні тексти Третьої таємниці?"
Після короткого мовчання архієпископ відповів: "Саме так!"
Таким чином, ми отримали однозначний доказ, що вперше ватиканський достойник, хоч і емеритований, визнає, що - говорячи словами Соцці - "існує четверта таємниця, а точніше кажучи: друга частина Третьої таємниці (що є продовженням слів Матері Божої, перерваних через "і т. д."), яка ще не була виявлена і доля якої у Ватикані була іншою, ніж доля першої частини".
Католики, які за останні шість років зазнали насмішок через твердження, що Ватикан не виявив усієї частини таємниці, які наполягали, що існує два тексти, були таким чином. завдяки книжці п. Соцці реабілітовані.
Ще одна неузгодженість - "вирази португальським діалектом"
В тому самому розділі Соцці згадує й про інші факти,
що підтверджують існування двох різних текстів таємниці. Одним з
найцікавіших є "вирази португальським діалектом", які були в тексті.
Соцці зауважує, що за словами кард. Оттавіані, коли
Йоан ХХІІІ відкрив конверт (що містив таємницю) і прочитав її, то
зрозумів її цілковито, попри те, що була вона написана по-португальськи.
Михайло від Святої Трійці, автор книжки Уся правда про Фатіму, вказує,
що Папа попросив про допомогу певного монс. Тавареса, щоб той допоміг
йому зрозуміти деякі португальські вирази, наявні в тексті. Архієпископ
Каповіллі також засвідчив, що оскільки текст містив вирази
португальським діалектом, тому "покликали одного отця - монсеньйора
Тавареса".
Соцці підкреслює, що цю неузгодженість можна
зрозуміти за умови, якщо існує дві частини таємниці - одна, яку Йоан
ХХIІІ був спроможний прочитати сам, і інша, яка вимагала допомоги о.
Тавареса. Він перевірив свою теорію, консультуючись з Марагразією Руссо,
знавцем португальської мови, яка здійснила докладний аналіз тексту
таємниці, опублікованого Ватиканом у 2000 році. Дослідниця не тільки
ствердила, що в офіційному ватиканському поясненні 4-сторінкового тексту
с. Луції міститься багато неточностей (що є дивним з уваги на
важливість цього документа), але, крім того, не віднайшла в ньому жодних
регіональних чи діалектних виразів. Це може означати, що текст,
опублікований Ватиканом, − це не той самий, який читав Йоан ХХІІІ: з
"діалектними виразами", що вимагав допомоги португальського перекладача.
Два тексти Таємниці
Тепер з усією певністю можна зробити висновок, що
все ж таки існує два тексти ІІІ Таємниці: один, який виявив Ватикан, де
с. Луція описує візію, яку вона бачила; другий, ще не виявлений, на
якому с. Луція написала самі слова Матері Божої. Чому саме так сталося,
що виявлено тільки одну частину? Це нам невідомо. Ми можемо робити
тільки припущення щодо модерної ментальності, яка може подавати річ у
двозначному значенні, не договорюючи всієї суті чи не даючи вичерпної
відповіді на всі питання. Прикладом цього в Католицькій Церкві є тексти
ІІ Ватиканського Собору (1962-1965), які містять багато двозначностей,
незрозумілостей, які виразно не пропагують неправди чи протилежного
вчення в Католицькій Церкві, але з яких легко можна виснувати
ліберальні, модерні думки, які нищать католицьку науку, що саме і було
зроблено після цього Собору і що завдало непоправної шкоди всій Церкві.
Можливо, як уже згадувалося і як це припускав о. Алонсо, ІІІ Таємниця і
говорить про цей модерний, ліберальний стан Церкви, яка зараз пропагує
екуменізм, щоб об'єднати всі секти і релігії, але без визнання правд
Католицької Церкви, без їх прийняття і без відкинення своїх облудних,
фальшивих релігійних переконань і правд своєї віри. Бо зараз наше
модерне духовенство робить багато зібрань різних віросповідань, але
замовчують те, що слід їм сказати: про навернення до Католицької Церкви,
яку колись їхні предки покинули. І це є криза в Церкві, бо через таке
поступування мільйони людей в усьому світі вже покинули Католицьку
Церкву і пішли в різні секти. А скільки їх ще покине? І це вже можна
назвати близькою апостазією, якщо вже не нею самою.
Хоч ієрархія Церкви не хотіла виявити Таємницю,
однак Мати Божа, як знаємо це від с. Луції, бажала, щоб Таємниця була
виявлена. Чому так? Певно, тому, що Таємниця вже збувається. І ми це
ліпше зрозуміємо, коли згадаємо слова кард. Людвіка Капрі, особистого
теолога чотирьох наступних Пап, починаючи від Йоана ХХІІІ: "У Третій таємниці серед іншого заповідається, що велика апостазія (відступництво) в Церкві розпочнеться від Її вищих ешелонів".
Що маємо робити?
"Не чекайте на те, аж поки з Рима, від Святішого
Отця надійде заклик до покути для всього світу; не чекаймо також, аж
надійде він від єпископів у їхніх дієцезіях, ані від монаших
згромаджень. Ні! Тепер ми повинні самі розпочати власну духовну віднову.
Кожен повинен рятувати не тільки свою душу, а й душі, які Бог поставив
на нашій дорозі".
Ми бачимо, що не було виконано те, про що просила
Мати Божа. Бачимо, що й зараз ніхто не збирається перестати грішити, а
навпаки − світ ще більше бунтується проти Бога і Його заповідей. Тож
неважко здогадатися, що ті страшні кари, про які згадувала с. Луція і
про які, без сумніву, говориться в ІІІ Таємниці, збудуться; їх неможливо
відвернути, і нам треба бути до цього готовими.
Що кожен з нас сьогодні ще може зробити? Як ми
можемо спричинитися до якнайбільшого тріумфу Непорочного Серця Марії?
Йдеться про те, щоб спасти чим більше душ, які йдуть на вічну загибель.
Саме про це б'є на сполох Мати Божа і с. Луція. Сьогодні невидима
духовна боротьба між Невістою і дияволом у світі виходить на свій пік, а
ця духовна боротьба є боротьбою за людські душі. Одна душа, врятована
від вічної загибелі, вартує більше ніж цілий світ, тому вона є найвищою,
найважливішою, і ніхто не має права від неї відмовитися, бо "кожен повинен рятувати не тільки свою душу, а й душі, які Бог поставив на нашій дорозі".Яким
буде тріумф Непорочного Серця Марії над людством і кожною душею −
залежить від нашої співдії в молитві і жертві за навернення грішників,
від нашої ревності за спасіння душ.
Маємо насамперед відстоювати традиційну науку
Католицької Церкви і ніколи не приймати теперішньої модерної науки і
нововведень, не можна йти на жоден компроміс і щось змінювати в тому, що
передали нам наші предки. Як говорить св. Павло: "передав те, що отримав". У
наших родинах маємо любити щоденно молитися на св. Вервиці − це бажання
самої Матері Божої; заохочувати до відмовляння Вервиці інших;
практикувати набоженство п'яти перших субот місяця (приступати до
винагороджуючого Серцю Пречистої Діви Марії Св. Причастя в перші суботи
місяця), плекати набожність до Непорочного Серця Марії, поширювати її
серед інших, особливо серед дітей і молоді, посвячувати Йому самих себе,
своїх дітей, свої родини, парафії, школи, державні інституції і ці
посвяти часто відновляти. А крім того, не слід забувати молитися за тих,
які мають відповідальність за інших, тобто за духовних пастирів, не
тільки своїх, а особливо молитися за Святішого Отця і за тих, що
перебувають у "диявольській дезорієнтації".
Отже, ми маємо всіма силами, всіма достойними
духовними засобами боротися за душі, щоб спричинитися до якнайбільшого
тріумфу Непорочного Серця Марії.
Греко-Католицька Традиція / http://www.saintjosaphat.org
